Вплив типів комунікабельності на міжособистісне спілкування

В кожній людині закладений певний комунікативний потенціал – ті дані природи, які визначають його поведінку при спілкуванні. Залежно від способу використання цього потенціалу, особистість може бути віднесена до того або іншого типу. Існує декілька класифікацій, що відображають комунікативні здібності і стиль спілкування людей в різних ситуаціях.

1. Класифікація Шейнова, холоднокровних і неприступних, незацікавлених, «важливих птахів» і «почемучок».

2. Класифікація Дж. Ягер включає наступні типи, характерні для ділового спілкування: ломака, вирішальний по ходу, розвідник, наставник, хвалько, розповідач, маніпулятор, ударник, скритний, доморослий психолог, везунчик, скиглій.

3. Класифікація Панфілової ділить співбесідників за наступними прагматичними якостями: мислитель (когнітивний тип), співбесідник (емоційно-комунікативний тип) і практик (практичний тип).

4. Соціонічна класифікація пропонується в працях Юнга і Аугуставінчюте. В основі соціоніки лежать 4 дихотомії: логіка-етика, інтроверсія-екстраверсія, раціональність-ірраціональність, сенсорика-інтуіція. На основі цих параметрів виділено 16 психотипів. Всі вони по-різному поводяться в процесі комунікації. Наприклад, «Наполеон» відразу захоплює ініціативу, бурхливо і емоційно розповідає. «Робесп'єр» грунтовний, логічний, не упускає жодної деталі. Проте для визначення психотипу людини потрібно досконально вивчити соціоніку, що природно доступно не всім.

На наш погляд є зручніша в застосування класифікація типів комунікабельності. На ній ми зупинимося докладніше. Існує три полярні чинники, за якими можна характеризувати комунікаторів.

1) Домінантність – не домінантність. Домінантний типзавжди настроєний якимсь чином вплинути на співбесідника. Йому хочеться або залишити враження перевершуючого розуму, або викликати боязкість співбесідника. Поведінка в процесі комунікації: легко і часто перебиває; підвищуватиме свій голос. Домінант рішучий. Йому легко обірвати розмову на півслові. Але констатація «ця людина домінантна» не повинна містити свідомо негативної оцінки. Звичайно, самозакоханий «домінант» часом нестерпний. Але його цінність полягає в умінні ухвалювати рішення і брати відповідальність за те, що відбувається. Недомінантний співбесідник – повна протилежність тільки що описаному. При потребі або необхідності звернутися до вас він відчуває себе в якійсь мірі прохачем, йому представляється, що він обтяжливий для вас або, що його питання виявляться недоречними. Коли ж ви спонукаєте його до контакту, він вважає своїм обов'язком відповідати негайно, щоб не образити, не розсердити вас затримкою своєї реакції. Недомінантний суб'єкт поступливий і легко втрачається, не дозволяє собі перебити вас, але терпляче зносить, коли ви перебиваєте його. Він, можливо, знає більше вас, але із-за своєї нерішучості дає збити себе з пантелику і приходить до висновку про свою неправоту. Лише у разі мирної розмови такий суб'єкт поступово сміливішає: наважується перебивати, наполягати на своєму. Але при цьому, відмітивши, що вам нічим заперечити, він мимоволі шукає аргументи на вашу користь і цим затушовує факт своєї переваги. Недомінантний співбесідник потребує заохочення, підбадьорювання з вашого боку (краще не словами, а поглядом). До того ж варто відзначити, що відповідальні рішення він схильний перекладати на співбесідника.

2) Мобільність-ригідність. Мобільний співбесідниклегко вступає в контакт.На спілкування перемикається з легкістю, швидко відволікається від інших своїх справ і думок. Правда надалі може також легко відвернутися від розмови. Мова його швидка, навіть кваплива; один вираз обличчя швидко зміняється на інший. Стиль його висловів неохайний: він пропускає слова і не закінчує пропозиції, розраховуючи на те, що ви його і так зрозумієте. Скільки-небудь тривала бесіда на одну і ту ж тему для нього майже нестерпна. Він переключиться на побічні міркування або асоціації, на зручний анекдот або життєвий випадок – аби внести різноманітність до бесіди. Тільки після цього він готовий продовжувати почате обговорення.

3) Ригідний співбесідник. Йому потрібен якийсь час, щоб включитися в бесіду з вами. Спочатку він «розкручується». Зате, «розкрутившись», грунтовний в спілкуванні, як і у всьому, що робить. Слухає уважно. Говорить неквапом, вдумливо, думку висловлює детально, фрази будує якомога зрозуміліше, прагнучи, щоб слово точно передавало сенс. Якщо співбесідник ригідний, треба зважати на це і поставити перед собою завдання довготерпіння. Квапити його, гарячитися – означає посилювати взаєморозходження.

4) Екстравертність-інтровертність. Екстраверт розташований до спілкування, це можна сказати його стихія і він завжди готовий до спілкування незалежно від свого настрою. Для нього дуже легко звернутися навіть до абсолютно незнайомої людини. Йому не зрозуміло, як це інша людина може не бажати спілкування. Він цікавий, і в першу чергу – до людей: до їх достоїнств і недоліків, до явних і таємних сторін їх життя. Повний уваги до оточуючих, до їх мови і одягу, вчинків і помислів, він підсвідомо і свідомо жадає такої ж уваги до себе.

5) Інтроверт не схильний до зовнішньої комунікації. Інтроверта зрозуміти нелегко. Слухачеві раз у раз необхідно вникати в химерний і складний асоціативний світ інтроверта і, дивуючись знизувати плечима. Інтровертові не залишається нічого іншого як залишатися «в собі». Вступати з ним в діалог, вести його, згортати – все це нелегко. Інтроверт здається людиною «важкою». Маючи справу з інтровертом, краще уникати панібратства і всякої особистої тематики, триматися чемно, але сухувато, бути готовим до затяжних пауз в бесіді. Ідеальна ситуація з інтровертом – розмова віч-на-віч: тут він може «потепліти» і «розкритися», присутність інших «тисне» на нього, а часом і позбавляє дару мови.

Намальовані протилежні типи співбесідників – це, звичайно, крайні типи. Реальний співбесідник зазвичай розташовується між цими «полюсами», ближче до одного або іншого. Оцінний підхід («хто кращий») недопустимий. Кожен тип найбільш корисний в своїй сфері діяльності.

Знання типів комунікабельності дозволяє знаходити до кожної людини свій унікальний підхід; не замикатись більш за інтровертів або, наприклад, не вступати у сварки з домінантами, що робить в цілому комунікацію ефективнішої.

Можна припустити, що типи комунікабельності не тільки впливають на якість комунікативного процес у студентському середовищі (в залежності від збігу певних типів у певній студентській групі), але й безпосередньо формують якість навчання на певних спеціальностях.