Шліхтовання

Наведені форми відмінні від форм з наголосом на - а ння і становлять термінологічну резерву нашої мови на майбутнє.

Розглянуті в попередньому розділі псевдоваріянти різнилися між собою одним звуком та відмінним наголосом. Мовна стихія знає й такі псевдоваріянти, що різняться між собою лише наголосом:

А. Іменник дії

Б. Іменник наслідку дії

Відкликання

відкл и кання (розпорядження) (1)

Давання

д а вання (подаяння) (Б. Н.)

Засідання

зас і дання (збори)

З'єднання

з' є днання (загін)

Зобов'язання

зобов' я зання (обіцянка)

нездуж а ння (не вживано)

незд у жання (недуга)

Об'єднання

об' є днання (спілка)

Обладнання

обл а днання (апаратура)

Поважання

пов а жання (повага)

пов'яз а ння (не вживано)

пов' я зання (стан)

Покликання

покл и кання (хист)

Розв'язання

розв' я зання (розв'язка)

уподоб а ння (не вживано)

упод о бання (симпатія)

Слова з чоловічим наголосом на - а ння (стовпчик А) визначають лише дію, а слова з дактилічним наголосом (стовпчик Б) — наслідок дії. Таким чином, зміна наголосу в слові міняє його значення. Ця властивість віддієслівних іменників (1) помагає зрозуміти і наявність подвійного наголосу в таких віддієслівних іменниках, як в і нч а ння, ч и т а ння тощо. Цю наявність можна пояснити тим, що, передаючи дію чи наслідок дії, іменники наголошувано по-різному:

вінч а ння (дія покриття вінками)

в і нчання (шлюбний обряд)

чит а ння (дія)

ч и тання (почитний матеріял, чтиво)

Наведені міркування проливають світло і на причини "неправильного" /неканонізованого словниками/ наголосу, уживаного мовцями у деяких словах:

Замішання

бо це стан зніяковіння

/наслідок дії/

зап и тання

бо це конкретний вислів

/наслідок дії/