Тріпати

Угледіти

Приходити

Про характерність дактилічного наголосу саме для української мови свідчить той факт, що в інших слов'янських мовах більшість наведених форм мають жіночий або чоловічий наголос.

Мені можуть закинути, що багато іменників, наприклад, які закінчуються на -ання, мають наголос жіночий:

Бажання

Блукання

Змагання

пит а ння

Шукання

Тому, хто зробить такий закид, цікаво буде дізнатися, що мовці певних регіонів не шанують цього "жіночого царства наголосів", а наголошують третій з кінця склад, тобто практикують дактилічний наголос:

Бажання

Голосовання

Заснування

Огрівання

п и тання

У словнику Б. Грінченка зафіксовано кілька таких "неправильних" наголосів:

Діловання

Пошивання

Дактилічний наголос для цієї "сім'ї" слів практикує і літературна мова:

Заклопотання

Засідання

Зачудовання

Здивовання

Зобов'язання

Обдаровання

Риштовання

Угруповання

Уподобання

Отже, дактилічний наголос зовсім не "чужак" для слів із закінченням -ання. Наведу ще один приклад. У словниках існує розбіжність у наголошенні іншомовних слів, що закінчуються на -ія:

У Голоскевича:

Дактилічний наголос

Подвійний наголос

Жіночий наголос

Буржуазія

Ґалянтерія

Анемія

Гістерія

Ґалерія

Дисентерія

Кулінарія

Летаргія

Малярія

Носталгія

Перипетія

У Андрусишина:

Дактилічний наголос

Подвійний наголос

Жіночий наголос

Летаргія

Ґалянтерія

Анемія

Літургія

Гістерія

Ґалерія

Малярія

Дисентерія

Перипетія

Носталгія

У Огієнка:

Дактилічний наголос

Подвійний наголос

Жіночий наголос

Малярія

У Панейка:

Дактилічний наголос

Подвійний наголос

Жіночий наголос

Анемія

Ґалянтерія

Батерія

Дисентерія

Буржуазія

Носталгія

Гістерія

Ґалерія

Кулінарія

Летаргія