й учень

Й учень.

Електрони, протони і атоми.

Потонули в риданні дитячому.

За байдужість і черствість ми платимо —

І тепер нам природа віддячила!

Учитель. Тому чорнобильська аварія — це трагедія не тільки для України, але й для всього людства. Радіоактивний пил потрапив і до Польщі, Прибалтики, навіть до Швеції. Але найсильнішому радіоактивному забрудненню підлягли області України, Росії, Білорусії.

(На карті учитель демонструє найбільш забруднені райони).

Учитель. Це територія з населенням 7,1 млн. осіб., із них 3 млн. дітей.

А тоді, у травні 1986 року, було повністю евакуйо­вано мешканців 30-кілометрової зони навколо ЧАЕС.

2-й учень. Офіційна довідка. Середина травня 1986 року. Із зони вивезено понад 90 тисяч жителів, загуб­лено 48 тисяч гектарів земельних угідь, виведено із ла­ду 14 підприємств, 15 будівельних організацій, втраче­но 400 тисяч квадратних метрів житла, 10400 приват­них будинків.

Й учень.

Чути птиць із непроглядних нетрів,

Світить сонце з голубих небес.

Грізна зона. Тридцять кілометрів

З центром на Чорнобильській АЕС.

Учитель. На початку червня в деяких районах Ук­раїни й Білорусі кордон зони був розширений до шістдесяти кілометрів. Її назвали зоною відчуження. І до сьогодні там ніхто не живе.

й учень.

Загадили ліси і землю занедбали,

Поставили АЕС в верхів'ях трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці й канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

В яких лісах іще ви забарложені?

ІЦо яничари ще занапастять?

І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!

Учитель. Але раз на рік, у поминальні дні, дорога в зо­ну відчуження відкрита. Люди їдуть на кладовища вкло­нитися рідним могилам. Вони бачать зарослі бур'янами села, напівзруйновані рідні хати і здичавілі поля...

(Демонструються авторські фотографії зони відчу­ження).

Учитель. Сьогодні Чорнобильсь­ка зона стала унікальним природним заповідником. Поступово відтворюються осушені болота, поверта­ються рідкісні тварини. Тут працюють науковці, які вивчають вплив радіації на живу природу.

Природа завжди підкидає людям цікаві загадки. Про одну з них я і хочу вам розповісти.

Між ЧАЕС і містом Прип'ять ріс сосновий ліс. Після атомного вибуху, який спеціалісти порівнюють із де­сятьма Хіросимами, цей ліс за одну ніч із зеленого пе­ретворився на рудий. Сосна найбільше із усіх інших дерев вбирає в себе радіацію.

І стояв він, ніби обпале­ний вогнем. Тільки одна сосна лишилася зеленою.

(Де­монструється фото сосни).

Росла вона у формі хреста. Це дерево сумнозвісне серед місцевого населення ще з часів Великої Вітчизня­ної війни. Виявляється, на її гілках фашисти вішали ра­дянських людей, яких тут, під сосною було поховано.

Рудий ліс став мертвим. Два роки на цій території не росло навіть травинки. А сосна стояла як пам'ятник двом великим трагедіям нашого народу — війні й аварії. Робітники ЧАЕС її обгородили і встановили під нею обеліск. Сосна прожила 8 років...

5-й учень. Чорнобильська трагедія завдала дуже ве­ликих матеріальних і екологічних втрат у нашій країні.

Чорнобильський четвертий реактор було повністю зруйновано. Дніпрова вода забруднена. Забруднена Прип'ять і Десна. Особливо небезпечна для здоров'я риба Київського водосховища.

6-й учень.

Як страшно це — води не скуштувати.

У тім краю, де Прип 'ять, де Дніпро!

І хто посмів знічев'я відірвати

Від губ народу цілого відро?

Дивлюсь на землю, на річкові води

І думаю, аж чорний від журби.

А нам казали: "Ви — царі природи"...

А ми ж насправді — атома раби!

Учитель. Але втрати були б набагато більшими, якби не мужність тих, хто працював на атомній електростанції. Вони, ризикуючи своїм життям, кинулися до реактора, аби своїми грудьми перестерегти трагедію.

7-й учень. Першими до реактора через кілька секунд по три­возі прибули пожежники ВПЧ-2 по охороні АЕС на чолі з начальником караулу В. Правиком. За караулом Правика прибув караул його бойового побратима — лейтенанта В. Дибенка. Вони ринули у вируюче по­лум'я — у смертельну радіацію не за наказом коман­дира, а за законом совісті, рятували станцію і людей, не думаючи про себе, хоча добре усвідомлювали не­безпеку. Вони рятували нас...

8-й учень. Це був смертельний герць, з якого хлопці вийшли переможцями. 28 чоловік двох караулів засту­пили собою не тільки станцію, а й Європу. Шість чо­ловік загинули майже одразу. Так вони жили, працю­вали і увійшли в безсмертя.

9-й учень.

Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою,

Як наші батьки на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам'ятник їм вознести

Треба у кожному серці.

(Учні по черзі називають їхні імена).

10-й учень. Герої Чорнобиля відомі всьому світові. Їхніми іменами названо вулиці, про них написано книжки.

У важких умовах вдалося загасити пожежу, попере­дити її розповсюдження на інші енергоблоки. Суво­рий екзамен тримали не тільки пожежники, а й транс­портники,

будівельники, медики, спеціальні частини хімзахисту, вертольотчики, підрозділи охорони, міліції. Усі діяли героїчно і самовіддано.

Учитель. Прошу вшанувати пам'ять тих, хто віддав своє життя під час ліквідації Чорнобильської катастро­фи, хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання).

11-й учень.

Безумство хоробрих —

Безумство живих...

Наш поклик священний —

Рівнятись на них.

І пам'ять, і совість —

Нести в чистоті,

Тримати, як порох,

Сухим у житті.

Не всі виживають,

Та сонце — за нас.

Тримаймо ж нащадкам

Життя про запас.

Усе, що здобуте,

Що маєм здобуть!

Втрати і подвиги

Нам не забуть,

А скільки ж здолали

Навал і заброд!

Хоч гинуть хоробрі,

Та вічний народ!

(Лунають дзвони).

Учень. Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Тепер цю траву не назвеш незабудкою.

Чорнобиль — мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

Учитель. І наша пам'ять багатьох наступних по­колінь — знову і знову буде повертатись до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожу­вала всьому живому і неживому.

Трагедія Чорнобиля розбудила нашу совість. Дзвони Чорнобиля закликають: "Пам'ятайте!".

12-й учень.

Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись, —

Волає чорнобильська пересторога:

— Людство, зупинись!

13-й учень.

На землі, у домі вселюдському,

Суперечностей і негараздів — тьма.

Будьмо, люди, обережні в ньому,

Іншого житла у нас нема!