Особливості державного регулювання фірм. Економічне та соціальне регулювання

Держа́вне регулювання — це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження.

Державне регулювання діяльності підприємств здійснюється за такими основними напрямками: - забезпечення правової основи діяльності підприємств; - проведення ринку; - проведення інвестиційної політики; - формування систем оподатковування; - формування й розвиток інфраструктури підприємництва; - регулювання інноваційних процесів; - фінансова підтримка у формі державних гарантій, забезпечення іноземних кредитів.

На державу покладені такі основні функції: 1. Створення правової основи. 2. Забезпечення належного правопорядку в державі і національної безпеки.

3. Стабілізація економіки, тобто сталий розвиток економіки, коли досягаються і підтримуються на оптимальному рівні основні макроекономічні показники: обсяг валового національного продукту, національний дохід, рівень інфляції та безробіття, дефіцит бюджету і т. ін. 4. Забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій. Держава зобов'язана провадити активну соціальну політику, сутність якої в гарантованому забезпеченні всіх працюючих мінімумом заробітної плати, пенсіями за віком та інвалідністю, допомогою по безробіттю; в забезпеченні різних видів допомоги малозабезпеченим; у проведенні індексації фіксованих доходів у зв'язку з інфляцією і т. п. 5. Захист конкуренції.

Вплив держави на економіку підприємства здійснюється: - у формі прямого державного регулювання діяльності підприємств; - через непрямі (економічні) форми вплину. Форми прямого державного регулювання реалізується через визначені законом вимоги до діяльності підприємств, обов'язкові для виконання всіма підприємствами.

Пряме державне регулювання діяльності підприємств здійснюється через механізм: - державної реєстрації створених підприємств, основною метою якої є контроль державних органів та дотриманням порядку створення підприємства, відповідністю засновницьких документів вимогам законодавства; - державного контролю за якісно продукції; - обов'язкового дотримання підприємством трудового законодавства України в питаннях забезпечення реальної рівноправності при наймі на роботу та оплаті праці незалежно від статі, раси, релігії, місця проживання; тривалості робочого дня (тижня), мінімального розміру оплати праці; мінімальної тривалості та оплати щорічної відпустки; оплати понаднормової роботи, роботи в нічний час та святкові дні; створення умов роботи та оплати праці вагітних жінок, жінок з дітьми, неповнолітніх громадян та інше.

Вплив держави на економіку підприємств — обов'язкового виконання умов соціального законодавства, що передбачає обов'язковий порядок та розміри соціального страхування робітників підприємств, відрахувань до фонду зайнятості населення (для підтримки безробітних та створення системи їх перепідготовки, виділення визначеної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, підлітків, інших верств населення, що потребують соціального захисту; створення безпечних та нешкідливих умов праці робітникам підприємства, надання пільг молоді, що навчається тощо); - антимонопольного контролю за діяльністю підприємств, що визначає систему державних заходів проти концентрації виробництва, змови виробників, розформування існуючих та недопущення створення нових монопольних структур, вилучення до бюджету монопольного понадприбутку та інше; - державного контролю за цінами на товари, що визначають масштаб цін в економіці та соціальну захищеність населення України, а також на продукцію підприємств монополістів.

За невиконання вимог держави і перерахованих вище питань підприємство несе відповідальність у вигляді економічних санкцій (штрафів) або шляхом відшкодування заподіяної шкоди. В окремих випадках може бути прийнято рішення про часткове, тимчасове або повне припинення діяльності підприємства. Посадові особи підприємства несуть встановлену законодавством дисциплінарну, матеріальну та карну відповідальність.

Форми непрямого регулювання діяльності підприємств об'єднують законодавчі рішення, які економічно стимулюють підприємство здійснювати свою діяльність у відповідності з інтересами держави.

35. Внутрішньо-фірмове планування і господарчо-комерційні зв’язки.

Внутрішньо-фірмове планування - це створення системи довгострокових, середньострокових і короткострокових оперативних планів: стратегію і тактику діяльності фірми; прогноз розвитку зовнішнього оточення; цілі функціонування; інші системоутворюючі чинники.

Процес внутрішньо-фірмового планування являє собою комплекс необхідних розрахунків виробничо-економічного характеру, спрямованих на встановлення і реалізацію довгострокових та поточних цілей виробничо-господарської і збутової діяльності підприємства у визначені планові періоди часу.

Практичне значення системи внутрішньо-фірмового планування полягає в тому, що з її допомогою забезпечується тісний зв'язок всіх напрямків діяльності фірми, починаючи з маркетингу та закінчуючи збутом готової продукції.

Основними інструментами процесу внутрішньо-фірмового планування можуть вважатися окремі плани, що надаються кожним структурним підрозділом чи відділом сучасного промислового підприємства, але в підсумку становлять єдиний план розвитку всього підприємства.

Організація внутрішньо-фірмового планування побудована на забезпеченні грамотного управління фінансами як для отримання прибутку підприємством, так і поступового розширення обсягів господарської діяльності відповідно до чинних економічними процесами в державі.

Господарські зв’язки між постачальниками і покупцями — важлива функція комерційної діяльності. Такі зв’язки відображають не тільки суто комерційні, й економічні, організаційні, адміністративно-правові, фінансові відносини, що складаються між учасниками торгових операцій.

Договір (контракт) — це комерційний документ, у якому встановлюються права та обов´язки сторін (контрагентів). Він узгоджується і підписується покупцем і продавцем або їхніми довіреними особами. Значення договірної свободи зводиться до того, що учасникам комерційної діяльності надається можливість вирішувати, чи буде між ними укладений договір, а якщо буде, то яким буде його зміст.

Договір повинен складатись з урахуванням чинного законодавства. Він сприяє чіткої та раціональної організації господарсько-договірних зв´язків. Нормативні акти створюють правовий режим, що забезпечує рівність партнерів і захист їхніх інтересів. Правовими джерелами, що регламентують договірні відносини, є Цивільний та Господарський кодекси України, закони, відомчі нормативні акти, статути.

Основні види договорів, що застосовуються в комерційній діяльності: • договори на передачу товару у власність (купівля-продаж, поставка, контрактація, бартер); • договори про передачу майна у тимчасове користування (оренда, лізинг, прокат); • договори про надання послуг (транспортні договори, експедиційне обслуговування, доручення, комісія, консигнація, зберігання товарів на товарному складі, на участь у ярмарку, на рекламу продукції, кредитний договір, страхування комерційних ризиків); • договори на передачу результатів інтелектуальної діяльності (франчайзинг, ліцензійний договір про передачу ноу-хау, ліцензійний договір на товарний знак).

36. Бізнес-план – основа фірми.

Реалізація будь-якої серйозної комерційної ідеї має розпочинатися з розробки бізнес-плану.

Бізнес-план - це специфічний документ, який являє собою структурований за найголовнішими напрямками та оформлений відповідним чином план організації, розвитку бізнесу чи проекту. Бізнес-план являє собою програму підприємницької діяльності; він описує підприємство, продукцію чи послуги, які плануються, ринки їхнього збуту, фінансові потреби та прогнозовані фінансові результати.

Бізнес-план представляється як спрямована модель діяльності підприємства, яка використовує всі напрацювання традиційного планування, пов'язаних з основними категоріями ринкової економіки: бізнесом; конкурентною боротьбою; діяльністю маркетингових підрозділів; комерційним ризиком; стратегією фінансування; досягненням беззбитковості та необхідного рівня рентабельності; якісним обслуговуванням споживачів.

Розробка добре продуманого і організованого бізнес-плану реально збільшує шанси стати успішним підприємцем.

Переваги бізнес-планування полягають у тому, що він: визначить, чи є у бізнесу шанс стати прибутковим; надасть оцінку початкових витрат, а також суму, необхідну для капіталовкладень і фінансування; переконає інвесторів і кредиторів фінансувати ваш бізнес; надасть оцінку доходу (визначаючи ринок - хто стане вашим споживачем - і відсоток очікуваного охоплення ринку, якого ви зможете досягти); допоможе бізнесу заробляти гроші із самого початку, розробивши ефективну маркетингову стратегію: допоможе конкурувати на ринку, й вгадає потенційні проблеми, з метою їхнього вирішення до того, як вони стануть незворотними.

Бізнес-план є першою і найкращою можливістю для підприємця зацікавити потенційного інвестора. Він описує продукт або послугу і визначає ринок у кількісних і якісних вимірах, а також дозволяє інвесторам оцінити здатність менеджерів керувати компанією та якість цього управління.

Бізнес-план важливий через те, що розробка змушує керування проаналізувати: бізнес-ідеї; корпоративні цілі; керівну групу; продукт; маркетингову стратегію; конкурентів; резерви й устаткування; короткострокові і довгострокові потреби в капіталі.

Бізнес-план є не тільки внутрішнім документом фірми, але й може бути використаний для залучення інвесторів. Перед тим, як ризикнути деяким капіталом, інвестори повинні бути впевнені в ретельності опрацювання проекту й вірогідності інформації щодо його ефективності.

Правильно складений бізнес-план має аргументовано відповісти на питання: чи варто вкладати кошти в задуману справу й чи дасть вона прибуток, який виправдає затрачені зусилля та кошти?