На кінець 1998 р. боржниками Фонду були 94 держави-члена

Тема 5. Міжнародна координація економічної політики

МВФ, Всесвітній банк, СОТ як суб'єкти міжнародної координації економічної політики

1. Міжнародний валютний фонд

2. Світовий банк

3. ГАТТ. СОТ

4. Кіотський протокол

Основи сучасної системи багатостороннього регулювання економічної сфери були закладені в 1944 р. на валютно-фінансовій конференції Об'єднаних націй у Бреттон-Вудсі. На цьому міжнародному форумі для вирішення завдань стабілізації світової валютної сфери, вирівнювання платіжних балансів і фінансового впливу в розвиток економіки були створені Міжнародний валютний фонд і Всесвітній банк.

Міжнародний валютний фонд

Міжнародний валютний фонд, членами якого сьогодні є понад 150 держав, зосереджує свою діяльність на регулюванні валютних курсів, багатосторонній системі платежів, платіжних балансів країн-членів і ін.

МВФ створювався як організація, покликана розвивати співробітництво з метою регулювання міжнародної валютної системи. Згідно зі статусом МВФ, цю основну доповнює консультативна й фінансова функція. Формально фінансова діяльність Фонду є допоміжною МВФ - не кредитний інститут у звичайному розумінні.

Устав МВФ не передбачає яких-небудь особливих умов для вступу в цю організацію. Членство в ньому відкрито для будь-якої країни, здатної і готової виконувати пов'язані з ним зобов'язання.

За станом на 30 квітня 1998 р. найбільшою кількістю голосів у МВФ мали наступні держави: США - 18,86 %, Великобританія - 6,59, Німеччина - 5,7, Японія - 4,47, Саудівська Аравія - 3,39 %.

Капітал МВФ складається із внесків держав-членів, вироблених ними по підписці. Кожна країна учасниця має квоту, виражену в одиниці СДР.Розмір квоти країн-членіввстановлюється на основі економічного значення й питомої ваги країни у світовій економіці й у міжнародній торгівлі.

Метод обчислення квот бере до уваги наступні економічні параметри: ВВП, резерви в іноземній валюті, золото, резервні позиції у МВФ, надходження й платежі по поточних статтях платіжного балансу, ступінь несталості обсягу поточних зовнішніх надходжень, середній рівень офіційних ліквідних резервів.

NB! Кошти МВФ у вигляді валют країн-членів і сум СДР (i), як формовані шляхом внесків по підписці, так і мобілізовані за допомогою позик, слугують фінансовим джерелом надання фондом кредитів.

СДР були введені як заміна твердих конвертованих валют. Таким чином, у міжнародний обіг були впроваджені такі гроші, запас яких можна поповнювати свідомо, у міру необхідності. СДР призначені для врегулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків МВФ, їхня поява стала результатом проблеми ліквідності Міжнародна ліквідність - це можливість країн безперебійно погашати міжнародні грошові зобов'язання за допомогою взаємоприйнятих платіжних засобів. СДР являє собою розрахункову (віртуальну) валюту МВФ, іменовану як спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights), що у дійсності не має матеріального й реального еквівалента, а застосовується як резервний актив на додаток до золотовалютних позицій країн - членів МВФ.

Курс СДР як розрахункової валюти МВФ у цей час визначається в чотирьох валютах: доларах США, євро, англійських фунтах стерлінгів і в японських ієнах (USD, DEM + FR = EUR, GBP і JPY), раніше (до 1999 р.) обчислювався в п'яти (USD, DEM, FR, GBP, SPY), а ще раніше - у шістнадцяти валютах Розрахунки виробляються на щоденній, щомісячній, щоквартальній і щорічній основі.

Котирування СДР оголошуються щодня в Лондоні опівдні за середньоєвропейським часом і публікуються на сайті МВФ. Тим часом курс СДР як спеціальної валюти МВФ отримує все більше широке розповсюдження і, отже, вимагає роз'яснення схеми його обчислення, представлену в поетапному розрахунку курсу СДР у доларах США.

Етап перший. На основі опублікованих курсів національних валют (фіксінгів) визначають середньоденні курси валют у доларах США й середньоденні курси долара США в національних валютах (курси фіксують центральні банки або валютні біржі відповідних країн).

Етап другий. На основі зафіксованих курсів національних валют до долара США визначають курс долара до національних валют, що саме й використовується в наступних розрахунках відповідно індексів курсу національних валют до СДР і далі в розрахунках курсу СДР до відповідних валют.

Етап третій. Визначають індекси курсу долара в національних валютах як відношення відповідного курсу долара наступного періоду до курсу попереднього періоду.

Етап четвертий. Визначають питомі ваги значимості окремих валют в “кошику” СДР (Currency Weights in SDR Basket).

Фінансові операції МВФ здійснюються тільки з офіційними органами країн-членів: казначействами, Центробанками й валютними стабілізаційними фондами

Країна-Позичальниця отримує (купує) потрібну їй валюту, або СДР, яка числиться на рахунку загальних ресурсів в обмін на свою власну національну валюту.

Таким чином, у результаті цієї операції фонд збільшує запас валюти країн-членів, які прибігають до кредиту в нього, у той же час запас інших країн або СДР скорочується на суму, яку отримує у своє розпорядження країна-позичальниця. Доступ країн-членів МВФ до фінансових ресурсів останнього в рамках діючих у фонді різних кредитних механізмів, обмежується лімітами, встановленими для кожного з таких механізмів щодо квоти країни. Ці ліміти є не цільовими настановами, а лише граничними рівнями.

У підставі принципу обумовленості кредитів у бюлетені МВФ говориться: “Фінансування дефіцитів платіжних балансів протягом тривалого періоду часу без здійснення заходів, націлених на зменшення або усунення глибинних причин цих дефіцитів не є ні бажаним, ні здійсненним”.

Керівні положення, що визначають механізм реалізації принципу обумовленості, які були прийняті МВФ в 1979 р., передбачають: проведення фондом попередніх консультацій із країнами-позичальницями; практику поетапного надання валютних коштів країнам; обмеження кола об'єктивних показників (performance criteria), що використовуються для здійснення процесу моніторингу тільки тими, спостереження за якими дійсно необхідне для досягнення цілей програм переналагодження економіки країн-членів, реалізованих при фінансовій підтримці фонду.

Розширення кредитної діяльності Фонду супроводжувалося розвитком його кредитних механізмів Вони змінювалися відповідно до змін у світовій економіці, з появою різних проблем, які виникали в країнах-позичальницях і в країнах-кредиторах. Одні механізми вдосконалилися, на місце тих, які вичерпали себе, вводилися нові.

У цей час МВФ використовує звичайні механізми фінансування, постійні механізми, що використовуються для соціальних цілей і ін. Вони відрізняються друг від друга джерелом фінансування й вартістю кредиту Звичайні механізми фінансуваннябазуються на використанні загальних ресурсів Фонду(внески держав-членів і позикових коштів). До них відноситься:1) резервна частина, 2) механізм “ стенд-бай”,3) механізм розширеного фінансування (EFF).

Механізм резервної частини полягає в тому, що держава-член може відразу одержати із Фонду необхідну йому валюту в рамках своєї резервної частини, яка становить 25 % квоти (для України при вступі до Фонду була встановлена резервна частина в розмірі 22,7 % від квоти).

Резервна частина - це перевищення величини квоти держави-члена над сумою її національної валюти, що перебуває в розпорядженні Фонду.

При цьому «запити» стосовно покупки валюти в рамках резервної частини не підлягають відмові”.

Єдиною умовою такої позики є потреба держави-члена у фінансуванні дефіциту платіжного балансу. Оскільки такі позики не вважаються використанням кредитів Фонду, вони не обкладаються зборами й не мають потреби в погашенні. У відповідності зі специфікою цього механізму держави-члени зацікавлені в заощадженні резервної частини у випадку гострої потреби.

Механізм одержання кредиту за рахунок загальних ресурсів Фонду полягає в тому, що держава-учасниця “купує” необхідну їй валюту інших держав-членів або СДР за власну валюту. Протягом визначеного Фондом строку, держава-член зобов'язана “купувати” свою валюту, тобто погасити заборгованість за валюту інших держав-членів або СДР. За користування ресурсами Фонду вона сплачує одноразовий комісійний збір і відсотках, які базуються на ринкових ставках.

Механізм кредитних частин дає можливість державі-члену отримувати кредит, що по розмірах прирівнюється до розміру її квоти. МВФ видає його чотирма частинами (траншами). Кредитування в рамках цього механізму оговорюється по-різному й ділиться на етапи залежно від того, видаються кредити в рамках першої частини (25 % від квоти) або наступних верхніх кредитних частин. Для одержання кредиту в рамках першої кредитної частини держава-член повинна довести, що воно використовує адекватні заходи для врегулювання свого платіжного балансу. У рамках наступних, верхніх частин позики фінансування здійснюється поетапно на умовах виконання цільових програмних показників. Такі позики звичайно пов'язані домовленостями про кредит “ стенд-бай” або розширеного фінансування.

Механізм “ стенд-бай” передбачає право держав-членів на одержання кредиту МВФ у певних розмірах протягом установленого строку. В Уставі (ст. XXX) позначено: “Механізм стенд-бай основується на рішеннях Фонду, по яким державі-члену дається гарантія, що воно зможе здійснити закупівлі протягом певного періоду й у певному обсязі відповідно до умов установленого рішення”. Це практично означає відкриття для держави кредитної лінії.

Позики в рамках цього механізму здійснюються поетапно (щокварталу) на основі досягнення державою обумовлених цілей. Термін дії домовленостей про кредити “ стенд-бай” - 12-18 місяців, але вони можуть продовжуватися до 36 місяців. Кредити необхідно погасити протягом 3-5 років після кожної позики.

Механізм розширеного фінансування (ЕFF) створений в 1974 р. Він передбачає надання фінансової допомоги державам-членам для усунення диспропорцій у платіжному балансі, які викликані, в основному, структурними проблемами й вирішення яких вимагає тривалого часу Цей механізм дає можливість отримувати кредити більшого розміру й на більш довгий термін, ніж на домовленості про кредити “ стенд-бай”.

Держава, що звертається із запитом про кредит у рамках даного механізму, повинна представити свої цілі й способи їхньої реалізації на період домовленості. Щорічно держава-позичальник повинна надавати Фонду документ із детальним роз'ясненням курсу й способів економічної політики на наступний рік. Кредити в рамках механізму розширеного фінансування погашаються в строки від 4,5 до 10 років з моменту їх отримання

NB! До спеціальних механізмів фінансування відносяться 1) механізм компенсаційного й надприродного фінансування і 2) механізм фінансування буферних запасів.

Механізм компенсаційного й надприродного фінансування використовується для сприяння державам-членам у покритті дефіциту платіжного балансу, викликаного зовнішніми, незалежними від держави, факторами: скороченням експортних надходжень, ростом витрат на імпорт зерна, стихійним лихом і іншими непередбаченими обставинами.

В рамках механізму фінансування буферних запасів Фонд допомагає країні-члену зробити внесок у міжнародні буферні запаси, якщо вона переживає труднощі із платіжним балансом. З середини 1980-х років кошти по цьому механізму не видавалися.

У грудні 1997 р. Виконавча рада створила додатковий резервний механізм (Тhе Supplemental Reserve Facility).

Його призначення - надання державам-членам у випадку значних труднощів із платіжним балансом, пов'язаних з необхідністю термінового фінансування, внаслідок несподіваної втрати довіри на ринках, здійснює натиск на капітал і резерви держав-членів”.

Фінансування по цьому механізмові є формою надання додаткових ресурсів по механізму “ стенд-бай” або розширеного фінансування. Позики погашаються протягом 1-1,5 року. Значні суми в рамках додаткового резервного механізму отримала Республіка Корея (грудень 1997 р.) і Росія (липень 1998 р.).

NB! До механізму пільгового фінансування МВФ відноситься механізм розширеного фінансування структурної перебудови (ЕSА), створений в 1987 р. В 1994 р. його допрацювали й продовжили термін дії. Це основний механізм, за допомогою якого Фонд надає фінансову підтримку у вигляді пільгових позичок і гарантій країнам-членам з низьким рівнем доходів і хронічним дефіцитом платіжного балансу.

Ціль - підтримка середньострокових програм структурної перебудови. Державам, які бажають використовувати даний механізм, необхідно за допомогою сприяння персоналу МВФ і Світового банку розробити основи економічної політики на трирічний термін дії, програми структурної перебудови. Цей документ щорічно обновляється.

Фонд використовує також ряд інших механізмів, які допомагають державам-членам вирішувати специфічні проблеми. Серед них - механізм екстреного фінансування, підтримка фондів валютної стабілізації, екстрена допомога країнам, які мають труднощі з фінансування платіжного балансу внаслідок несподіваних лих або конфліктних ситуацій.

В 1993 р. почав діяти (функціонував до кінця 1995 р.) механізм фінансування системних перетворень (The System Transformation Facility).

Він вводиться як тимчасовий з метою надання державам-членам фінансової допомоги для врегулювання проблем платіжного балансу, пов'язаних з переходом від торгівлі, заснованої на неринкових цінах, до багатобічної торгівлі на ринкових основах. Реципієнтом по цьому механізмові фінансування могли стати колишні соціалістичні країни й держави з аналогічними труднощами щодо платіжного балансу.

NB! Варто звернути увагу, що західні країни не користуються кредитами й позичками МВФ, вони є кредиторами Фонду Боржниками МВФ стали більшість країн., які розвиваються.

На кінець 1998 р. боржниками Фонду були 94 держави-члена

Більша частина боргу належить п'ятьом країнам - 66 % від загальної заборгованості країн-членів МВФ. Перше місце серед них займали Росія, на другому місці Республіка Корея, на третьому Мексика. На них доводиться 54 %, тобто більше половини заборгованостей держав-членів перед Фондом