Оцінка ризику інноваційних проектів

Оцінка фактора ризику в фінансовому аналізі відіграє провідну роль. Ризик може виникати за різних обставин. Проект просто може бути невдалим з технічних або експлуатаційних параметрів. Можливі ситуації, коли на результат реалізації проекту впливають політичні, соціально–психологічні або якісь інші обставини. Однак все ж таки фінансові обставини реалізації проекту — це основне. Найбільш ризикованими є ситуації, коли інвестори або інноватори реальними витратами на інновацію суттєво перевищують свої фінансові можливості, оскільки наявність власних фінансових ресурсів є визначальним фактором інноваційної діяльності.

Підприємець завжди ризикує, коли вкладає кошти в розвиток науки і техніки. Однак якщо добре вивчити всі фактори ризику, точно спрогнозувати розвиток ситуації, то додаткові прибутки при успішній реалізації проекту компенсують всі витрати, в тому числі психологічні, пов’язані з ризиком. Адже підприємство в результаті впровадження інновацій отримує додаткові ринкові переваги.

Щоб оцінити ризикованість інноваційного проекту, необхідно проаналізувати можливі види ризиків, які поділяються на технічні та комерційні. Технічні ризики пов’язані з ймовірністю від’ємних результатів НДР, недосягненням певних технічних параметрів у процесі конструкторської чи технологічної підготовки виробництва, виникненням при використанні нових технологій і продуктів проблем, які неможливо вирішити за сучасних умов розвитку науки і техніки.

Комерційні ризики можуть виникати на кожній стадії реалізації інноваційного проекту. Найчастіше їх спричиняють хибний прогноз ринкової кон’юнктури, неадекватна оцінка (переоцінка) значущості та можливості комерціалізації власних ідей дослідниками, неефективність обраного джерела фінансування, невчасне виконання окремих етапів проектів, хибна оцінка часу, необхідного для освоєння та реалізації новації, недостатня увага до маркетингової діяльності, помилки в ціноутворенні.

Існує багато інших видів комерційного ризику. Як правило, ступінь їх величини залежить від розміру фінансування. Економісти — дослідники інноваційних процесів довели, що найбільші помилки можливі при оцінці тривалості виконання інноваційного проекту.

Кожний ризик може бути кількісно визначений через ймовірність небажаного результату і «ціну ризику», під якою розуміємо вартість втрачених доходів внаслідок ймовірності небажаного результату. За Ф. Олсеном, ціну ризику (ЦР) можна визначити наступним чином:

ЦР = П – П*,

де П — прибуток, що планується без врахування ризику;

П* — ймовірний прибуток з врахуванням даного виду ризику.

Проаналізувавши ризики, підприємство повинно зробити висновки: 1) про своє принципове рішення щодо здійснення інноваційного проекту; 2) про виділення в межах бюджету проекту оптимальної суми, яка дозволяє за прийнятих умов страхування знизити ризик до необхідного рівня (визначеного найбільш вагомим пріоритетом фірми або інвестора з приводу поєднання надійності та доходності інвестицій, причому надійність можна визначити як різницю між стовідсотковою ймовірністю успіху і процентною нерівністю ризику); 3) про ранжування ризиків за значущістю з метою розподілу коштів на їх скорочення.

Очікуваний ризик визначається як сума добутків ціни ризику на ймовірність його наступлення по кожному виду ризику. Чим більший очікуваний ризик, тим більшою повинна бути доходність проекту, що виправдовує цей ризик.

Оцінку ризику інноваційних проектів та необхідного корегування його параметрів вирішують із застосуванням ЕОМ. В повному обсязі її проводять або на великих підприємствах, де розвинений науково–дослідницький сектор і досить великі інвестиційні можливості, або на невеликому суто інноваційному і підприємстві, де здійснюється досить великий щодо його фінансових можливостей інноваційний проект, який вимагає мобілізації всіх можливих його ресурсів. Якщо інноваційна структура спеціально створюється «під реалізацію» певного проекту, то вона не буде доводити його економічну ефективність. При створенні венчурного фонду, що має на меті фінансування декількох інноваційних проектів, такий аналіз проводитиметься обов’язково.

Коефіцієнт технічного ризику визначається шляхом взаємного аналізу трьох факторів: технічного рівня інновації, її патентоспроможності і ринкової новизни (наявності конкуруючих товарів на ринку).