Причини конфліктів

У світовій конфліктології немає єдиного концептуального підходу до причин міжетнічних конфліктів. Аналізуються соціально-структурні зміни контактують етнічних груп, проблеми їх нерівності в статусі, престижі, винагороду. Є підхід, що зосереджується на поведінкових механізмах, пов'язаних з побоюваннями за долю групи, не тільки за втрату культурної своєрідності, а й за використання власності, ресурсів і виникає у зв'язку з цим агресією.
Дослідники, які спираються на колективні дії, концентруються на відповідальності еліт, що борються за допомогою мобілізації навколо висунутих ними ідей за владу, ресурси. У більш модернізованих суспільствах членами еліти ставали інтелектуали з професійною підготовкою, у традиційних мала значення родовитість, приналежність до улусу, etc. Очевидно, еліти насамперед відповідальні за створення «образу ворога», уявлень про сумісність чи несумісність цінностей етнічних груп, ідеології світу або ворожнечі. У ситуаціях напруженості створюються уявлення про риси народів, що перешкоджають спілкуванню - «месіанство» росіян, «успадковане войовничості» чеченців, а також ієрархії народів, з якими можна або не можна «мати справу».

Великим впливом на Заході користується концепція «зіткнення цивілізацій» С. Хантінгтона. вона пояснює сучасні конфлікти, зокрема недавні акти міжнародноготероризму, конфесійними відмінностями. В ісламській, конфуціанської, буддистської і православних культурах нібито не знаходять відгуку ідеї західної цивілізації -лібералізм, рівність, законність, права людини, ринок, демократія, відділення церкви від держави, etc.
Відома також теорія етнічного кордону, що розуміється як суб'єктивно-усвідомлювана і пережита дистанція в контексті міжетнічних відносин. (П. П. Кушнер, М. М. Бахтін). Етнічна межа визначається маркерами - культурними характеристиками, мають першорядне значення для даної етнічної групи. Їх значення і набір можуть змінюватися. Етносоціологіческіх дослідження 80х-90х рр.. показали, що маркерами можуть бути не тільки цінності, сформовані на культурній основі але і політичні уявлення, що концентрують на собі етнічну солідарність. Отже, етнокультурний розмежувач (такий, як мова титульної національності, знання або незнання якого впливає на мобільність і навіть кар'єру людей) замінюється доступом до влади. Звідси може початися боротьба за більшість у представницьких органах влади і все що випливають з цього подальші загострення ситуації.