Встановлення Петрівки

Піст святих апостолів дуже давній, бо сягає перших віків християнської віри. З IV століття маємо про нього свідчення святого Атанасія Великого і святого Амвросія Медіолянського, а з V ст. святого Льва Великого і Теодорета Кирського. Найдавніше свідчення про Петрівку дає нам святий Атанасій Великий († 373). У своєму листі до цісаря Констанція, де скаржиться на переслідування від аріян, він пише: "У часі тижня після святої П'ятдесятниці народ, що зберігав піст, вийшов на цвинтар молитися". "Господь так вирі­шив, — каже святий Амвросій († 397), — щоб ми брали участь в Його муках в часі Чотиридесятниці, так, щоб і раділи ми Його воскресенням під час П'ятдесятниці. Ми не постимо в П'ятдесятниці, тому що в ті дні сам Господь перебував з нами... Бути разом з Хрис­том — це наче пожива для християн. Тож у часі П'ятдесятниці ми живимося Господом, що з нами перебуває. Після тих днів, коли Господь піднісся на небо, ми знову постимо" (Бесіда. 61).

Святий Лев Великий († 461) говорить: "Після празника П'ятде­сятниці піст особливо необхідний, щоб його подвигом очистити наші думки і стати гідними дарів Святого Духа... Тому то установ­лений незмінний і спасенний звичай, щоб після святих і радісних днів, що їх празнуємо в честь Господа, який воскрес із мертвих і потім піднісся на небо, і після прийняття дару Святого Духа, — приходив подвиг посту" (Бесіда. 74 і 76).

Паломниця С. Етерія (кінець IV ст.) у своєму щоденнику зга­дує, що наступного дня після празника П'ятдесятниці починався піст. В Апостольських постановах (IV ст.) сказано: "Після П'ятдесят­ниці празнуйте одну седмицю, а потім зберігайте піст, бо справед­ливість вимагає, щоб радіти після одержання дарів Божих і пости­ти після відпочинку тіла".

Із свідчень IV сторіччя виходить, що в Олександрії, Єрусалимі й Антіохії піст Апостолів був пов'язаний з П'ятдесятницею, а не з празником святих апостолів Петра й Павла. У перші століття після П'ятдесятниці був звичайно один тиждень радости, тобто загаль­ниця, а потім один тиждень посту.

Про Петрів піст згадується в канонах царгородського патріярха Никифора (806-815). В уставі святого Теодора Студита сказано про Чотиридесятниці святих апостолів. Симеон Солунський († 1429) так пояснює мету цього посту: "Піст апостолів слушно встанов­

[112.jpg]

[113.jpg]

лений в їхню честь, бо через них ми одержали дуже багато благ і вони є для нас прикладом і вчителями посту... Ми, згідно з Апос­тольськими постановами, що їх уклав Климент, після Зіслання Святого Духа один тиждень празнуємо, а потім у наступному тижні постом віддаємо честь апостолам, що навчали нас постити".