Особа святого Йоана Предтечі

Його особа поміж святими Старого Завіту особливо визначна, незвичайна і героїчна. Святий Йоан Хреститель — це велетень духа, що стоїть на грані двох завітів: Старого й Нового. Він остан­ній з пророків і перший з апостолів. Він не тільки пророк, але й предтеча-вістун, хреститель і мученик. Він один мав ласку хрестити Того, кого инші пророки тільки предсказували і в дусі бачили. Він був очищений від первородного гріха ще в лоні своєї матері.

Заки він народився, то ангел Господній сказав до його батька Захарії: "Він буде великий в очах Господніх" (Лк. 1, 15). І він справді став великий своїм героїчним життям, героїчною наукою і героїчною смертю. Сам Ісус Христос каже про нього: "Той був світич, який палає і світить" (Йо. 5, 35).

Його життя — це безперервна низка жертв й покути. Він голо­сить науку, яку до нього ще ніхто не голосив: про хрещення пока­янням, про близькість небесного царства, про появу й живу присут­ність Месії Спасителя. Він указує пальцем на Месію і хрестить Його в ріці Йордані.

Святий Йоан Хреститель відважно викриває всякі гріхи і соб­лазни. Він сміливо говорить гордим фарисеям: "Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?" (Лк. З, 7). Він не боїться прилюдно картати за гріхи і згіршення царського дому: "Йоан же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого»" (Мр. 6, 18).

Його героїчне життя і науку завершує героїчна смерть. Він гине, наче жовнір на посту, і віддає своє життя за найвищі ідеали: службу Богові і своєму народові. Тож у всі часи він був і буде вічним символом героя-борця за те, що святе, Боже й вічне.

Його героїчний характер, небуденні чесноти і визначну роль оспівує наше богослуження у дні його празника Різдва, даючи йому різні похвальні назви: "могутній проповідник покаяння", "пустино­любна горлиця", "світильник світла", "зоря Сонця правди", "най­більший пророк", "великий предтеча", "найбільший з усіх проро­ків", "вселенський апостол", "богознаменний голос", "проповідник Агнця Божого і Слова", "кінець пророків і початок апостолів", "земний ангел і небесний чоловік". На литії празника Усікновення ми звертаємося до нього: "Як назвемо тебе, пророче? Чи ангелом? Чи апостолом? Чи мучеником? Ангелом, бо ти жив, наче безті­лесний; апостолом, бо ти навчав усі народи; мучеником, бо твою голову відсічено за Христа".

[110.jpg]