Історія Великого водосвяття

Східна Церква знає мале й велике освячення води. Мале освя­чення буває першого серпня, у празник Переполовення, у празник храму та при инших нагодах. У Греції є давній звичай освячувати воду малим освяченням кожного місяця.

Велике, або йорданське водосвяття буває тільки два рази в році: у навечір'я і на празник Господнього Богоявлення. У перших сторіччях перед великими празниками, такими як Пасха, Зіслання Святого Духа чи Богоявлення відбувалося урочисте хрещення

[097.jpg]

оглашенних. З ним було пов'язане освячення води. Деякі історики вважають, що велике водосвяття в навечір'я празника Богоявлення первісно стосувалося не Христового хрещення, а тільки хрещення оглашенних. Це можна зрозуміти з першої молитви йорданського водосвяття, яка є однаковою з молитвою освячення води при хрещенні.

Перші чотири століття не дають ясних свідчень про час, коли відбувалося богоявлінське освячення води. Святий Йоан Золото­устий у своїй проповіді на празник Богоявлення говорить про водосвяття опівночі, "бо цього дня, — каже він, — хрестився Христос і освятив природу води". З V ст. освячення води скрізь відбувається в навечір'я Богоявлення. Історики Георгій Кедрин (XII ст.) та Теодор Чтець свідчать, що патріярх Петро, сучасник цісаря Зенона (474-491), перший запровадив звичай відбувати водосвяття під вечір у навечір'я Богоявлення.

У першому тисячолітті у Східній Церкві в практиці було тільки одне йорданське водосвяття, а саме, у навечір'я празника. Давні грецькі типікони й пам'ятки свідчать тільки про одне водосвяття. У грецькому типіконі Синайської бібліотеки з XII ст. засвідчено освячення води тільки в навечір'я, а про водосвяття в дні празника сказано: "А після утрені нема другого освячення води". У типіконі патріяршої бібліотеки в Єрусалимі XIV сторіччя сказано: "Треба вам і це знати, що в типіку Великої Церкви (тобто царгородської) приписане одне водосвяття, а саме, в навечір'я. Також типіки Студійського монастиря і Єрусалима приписують одне водосвяття, бо Христос тільки один раз хрестився, а не два рази".

З XI ст. існує звичай, щоб освячувати воду два рази: у наве­чір'я і в день празника. Цей звичай подвійного водосвяття у XIII столітті стає загальновизнаним. Уже у типіку Венеціянської бібліо­теки 1387 року згадується про два водосвяття: у навечір'я і в день празника після великого славослов'я. У типіку руського Андріїв­ського Скиту на Атоні з XV ст. сказано про велике водосвяття в навечір'я після заамвонної молитви і на Богоявлення після утрені. Причину подвійного водосвяття пояснюють тим, що водосвяття в навечір'я вважається символом колишнього хрещення оглашенних, а водосвяття в день празника відбувається в пам'ять Христового хрещення в ріці Йордані. Тому перше водосвяття відбувається в передсінку церкви, де колись хрещено оглашенних, а водосвяття в день празника буває на ріках, біля джерел чи криниць поза церк­вою. Львівський Синод 1891 року постановив освячувати воду і в навечір'я, і на празник Богоявлення.