Стаття 22. Обов’язки громадян в сфері природокористування та охорони довкілля

Кожен громадянин України зобов’язаний:

1) берегти та раціонально використовувати природні багатства, підтримувати належний стан природних об’єктів та поліпшувати природні умови;

2) не заподіювати шкоду природі, її ресурсам, об’єктам, комплексам та умовам;

3) при здійсненні господарської та іншої діяльності додержувати вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

4) дотримувати вимог загального природокористування, отримувати дозволи на спеціальне природокористування та своєчасно вносити плату за нього;

5) виконувати законні вимоги органів контролю та нагляду в сфері охорони довкілля;

6) у випадку заподіяння шкоди довкіллю відшкодовувати її в повному обсязі, без застосування норм зниження відповідальності та незалежно від плати за забруднення;

7) відновлювати порушений природний стан;

8) не заподіювати шкоди інтересам інших природокористувачів чи власників природних об’єктів.

Розділ ІІІ. Організаційна система державного регулювання і управління в галузі охорони довкілля

Глава 5. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування в галузі охорони довкілля

Стаття 23. Повноваження Верховної Ради України в галузі охорони довкілля

До повноважень Верховної Ради України в галузі охорони довкілля належить:

а) прийняття законів у галузі регулювання відносин, пов‘язаних з охороною довкілля, використанням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки;

б) визначення засад державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

в) затвердження загальнодержавних екологічних програм;

г) погодження питань, пов‘язаних з вилученням (викупом) особливо цінних земель;

д) контроль за реалізацією екологічного законодавства;

е) вирішення інших питань в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки відповідно до Конституції України.

Стаття 24. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим в галузі охорони довкілля

До повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим в галузі охорони довкілля належить:

а) забезпечення реалізації екологічної політики держави;

б) погодження загальнодержавних програм охорони довкілля (екологічних програм), участь у їх реалізації в межах території Автономної Республіки Крим;

в) затвердження та участь у реалізації програм Автономної Республіки Крим з питань охорони довкілля;

г) координація діяльності місцевих (міст республіканського значення) рад та органів виконавчої влади у галузі охорони довкілля;

д) контроль за дотриманням законодавства в галузі охорони довкілля підприємствами, установами, організаціями та громадянами;

е) інформування населення про стан довкілля;

є) вирішення інших питань в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки відповідно до закону.

Стаття 25. Повноваження обласних рад в галузі охорони довкілля

До повноважень обласних рад у галузі охорони довкілля на території області належить:

а) розпорядження природними ресурсами, що знаходяться у спільній власності

територіальних громад;

б) забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

в) погодження загальнодержавних програм охорони довкілля (екологічних програм), участь у їх реалізації на відповідній території;

г) затвердження та участь у реалізації місцевих програм охорони довкілля (екологічних програм);

ґ) координація діяльності місцевих органів виконавчої влади з питань охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

д) прийняття рішення про організацію територій та об‘єктів природно-заповідного фонду місцевого значення ті інших територій, що підлягають особливій охороні;

е) прийняття рішення про припинення права користування земельними ділянками та іншими природними ресурсами у випадках, передбачених чинним законодавством України;

є) прийняття рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель та споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування;

ж) організація в разі необхідності проведення екологічної експертизи;

з) контроль за дотриманням екологічного законодавства підприємствами, організаціями, установами та громадянами;

і) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян в разі порушення ними вимог законодавства;

ї) інформування населення про стан довкілля;

й) вирішення спорів з питань природокористування;

к)вирішення інших питань у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки відповідно до закону.

Стаття 26. Повноваження Київської та Севастопольської міських рад в галузі охорони довкілля

До повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі охорони довкілля на їх території належить:

а) розпорядження природними ресурсами територіальної громади міста;

б) затвердження та участь у реалізації міських програм охорони довкілля (екологічних програм);

в) координація діяльності з питань охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

г) здійснення заходів щодо збереження та відновлення парків-пам‘яток садово-паркового мистецтва, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення;

ґ) прийняття рішення про організацію територій та об‘єктів природно-заповідного фонду місцевого значення ті інших територій, що підлягають особливій охороні;

д) прийняття рішення про припинення права користування земельними ділянками та іншими природними ресурсами у випадках, передбачених чинним законодавством України;

е) прийняття рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель та споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування;

є) організація в разі необхідності проведення екологічної експертизи;

ж) здійснення контролю за охороною довкілля, використанням природних ресурсів, додержанням екологічного законодавства;

з) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян в разі порушення ними вимог законодавства про охорону довкілля;

і) інформування населення про стан довкілля;

ї)вирішення спорів з питань природокористування;

й) вирішення інших питань у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки відповідно до закону.

Стаття 27. Повноваження районних рад в галузі охорони довкілля

До повноважень районних рад у галузі охорони довкілля на території району належить:

а) розпорядження природними ресурсами на праві спільної власності відповідних територіальних громад;

б) забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

в) координація діяльності в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

г) прийняття рішення про організацію територій та об‘єктів природно-заповідного фонду місцевого значення ті інших територій, що підлягають особливій охороні;

ґ) прийняття рішення про припинення права користування земельними ділянками та іншими природними ресурсами у випадках, передбачених чинним законодавством України;

організація в разі необхідності проведення екологічної експертизи;

д) здійснення контролю за охороною довкілля, використанням природних ресурсів, додержанням екологічного законодавства;

е)організація в разі необхідності проведення екологічної експертизи;

є) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій та громадян в разі порушення ними вимог законодавства про охорону довкілля;

ж) інформування населення про стан довкілля;

з) вирішення спорів, пов‘язаних із природокористуванням;

і) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття28. Повноваження районних у містах рад в галузі охорони довкілля

Повноваження районних у містах рад у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки визначаються міськими радами.

Стаття 29. Повноваження сільських, селищних, міських рад в галузі охорони довкілля

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження природними ресурсами територіальних громад;

б) координація діяльності, пов‘язаної з охороною довкілля, використанням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки;

в) здійснення контролю за охороною довкілля, використанням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки;

г) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель та інших природних ресурсів громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог екологічного законодавства;

ґ) прийняття рішення про організацію територій та об‘єктів природно-заповідного фонду місцевого значення ті інших територій, що підлягають особливій охороні;

д) інформування населення про стан довкілля;

е) організація в разі необхідності проведення екологічної експертизи;

є) вирішення спорів, пов‘язаних з природокористуванням;

ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Глава 6. Повноваження органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля

Стаття 30. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі охорони довкілля

До повноважень Кабінету Міністрів України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки належить:

а) розпорядження природними ресурсами державної власності в межах, визначених цим Кодексом та іншими актами законодавства України;

б) реалізація державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

в) організація розроблення і забезпечення виконання загальнодержавних програм охорони довкілля (екологічних програм), затвердження міжрегіональних програм охорони довкілля;

г) координація діяльності органів виконавчої влади, інших установ та організацій України у питаннях охорони довкілля;

ґ) встановлення порядку розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, викидів, скидів забруднюючих речовин у довкілля, розміщення відходів;

д) прийняття рішень про організацію територій та об‘єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

е)організація інформування населення про стан довкілля;

є) організація екологічного виховання та екологічної освіту громадян;

ж) організація ведення державних кадастрів природних ресурсів;

з) організація державного контролю в галузі охорони довкілля (екологічного контролю);

і) встановлення порядку проведення моніторингу довкілля (екологічного моніторингу);

ї) керування зовнішніми зв‘язками України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

й) вирішення інших питань у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки відповідно до закону.

Стаття 31. Повноваження центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів

1. До компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать:

а) здійснення комплексного управління в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, координація діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій в цій галузі;

б) державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням екологічних норм;

в) організація моніторингу довкілля; забезпечення роботи мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України;

г) затвердження нормативів, правил, участь у розробці стандартів щодо регулювання використання природних ресурсів і охорони довкілля від забруднення та інших шкідливих впливів;

ґ) здійснення державної екологічної експертизи;

е) одержання безоплатно від органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій інформації, необхідної для виконання покладених на нього завдань;

є) видача дозволів на захоронення (складування) відходів, викиди шкідливих речовин у довкілля, на поводження з небезпечнии хімічними речовинами та реєстраційних посвідчень на застосування пестицидів, на спеціальне використання природних ресурсів відповідно до законодавства України;

ж) обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємстві об'єктів, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин;

з) подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону довкілля;

і) розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

ї) керівництво заповідною справою, ведення Червоної книги України та Зеленої книги України;

й) координація роботи інших спеціально уповноважених органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів;

к) здійснення міжнародного співробітництва з питань охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, вивчення, узагальнення і поширення міжнародного досвіду в цій галузі, організація виконання зобов'язань України відповідно до міжнародних угод з питань охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

л) забезпечення надання інформації про стан навколишнього природного середовища;

м) вирішення інших питань у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки відповідно до закону.

2. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів виконує й інші функції відповідно до положення про нього, що затверджується в установленому порядку.

Стаття 32. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля

Повноваження інших центральних органів виконавчої влади в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки визначається законодавством України, а також положеннями про ці органи, що затверджуються у встановленому порядку.

Стаття 33. Повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим в галузі охорони довкілля

До повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим в галузі охорони довкілля

належить:

а) розпорядження природними ресурсами в межах визначених законодавством;

б) організація розробки програм з питань охорони довкілля (екологічних програм);

екологічних програм;

в) координація діяльності органів виконавчої влади, а також підприємств, установ та організацій в Автономній Республіці Крим у питаннях охорони довкілля, використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки;

г) погодження розміщення підприємств, установ і організацій;

ґ) визначення в установленому порядку нормативів збору і розміри зборів за забруднення довкілля, розміщення відходів;

д) затверджує за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології т природних ресурсів для підприємств, установ і організацій ліміти використання природних ресурсів, за винятком природних ресурсів загальнодержавного значення, скидів забруднювальних речовин у довкілля, за винятком скидів, що призводять до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, довкілля за межами території Автономної Республіки Крим, та ліміти на утворення і розміщення відходів;

е) організує проведення державної екологічної експертизи об'єктів, що створюються або функціонують на території Автономної Республіки Крим;

є)організує ліквідацію екологічних наслідків аварій, залучає до її проведення підприємства, установи, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності, і громадян;

ж) забезпечує систематичне та оперативне інформування населення, підприємств, установ та організацій про стан довкілля;

з) організує екологічну освіту та екологічне виховання громадян;

і) вирішення інших питань у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Стаття 34. Повноваження місцевих державних адміністрацій в галузі охорони довкілля

До повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі охорони довкілля належить:

а) розпорядження природними ресурсами в межах, визначених законодавством;

б) внесення до відповідних органів пропозицій щодо загальнодержавних програм охорони довкілля, участь у їх реалізації;

в) розробка та забезпечення виконання затверджених у встановленому законом порядку місцевих програм охорони довкілля (екологічних програм);

г) вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами;

ґ) вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;

д) інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення;

е) організовує роботу по ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян;

є) вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил;

ж) розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях;

з) вирішення інших питань у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки відповідно до законодавства.

Розділ ІV. Функції управління в галузі охорони довкілля

Глава 7. Екологічний моніторинг (моніторинг довкілля)

Стаття 35. Поняття, мета та завдання екологічного моніторингу

1. Моніторинг довкілля (екологічний моніторинг) - комплексна система спостережень за станом довкілля, оцінки і прогнозу його змін під впливом природних та антропогенних факторів.

2. Еклогічний моніторинг спрямований на:

-підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;

-підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;

-підвищення якості обгрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;

-сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

3. Основними завданнями екологічного моніторингу є:

- довгострокові систематичні спостереження за станом довкілля;

- аналіз екологічного стану довкілля та прогнозування його змін;

- інформаційно-аналітична підтримка прийняття рішень у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки;

- інформаційне обслуговування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також забезпечення екологічною інформацією населення країни і міжнародних організацій.

Стаття 36. Типи екологічного моніторингу

1. Залежно від призначення здійснюються загальний (стандартний), оперативний (кризовий), фоновий (науковий) екологічний моніторинг, моніторинг стану окремих природних об‘єктів.

2.Загальний (стандартний) екологічний моніторинг - це оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об'єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану довкілля регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях.

3. Оперативний (кризовий) екологічний моніторинг - це спостереження спеціальних показників на цільовій мережі пунктів у реальному масштабі часу за окремими об'єктами, джерелами підвищеного екологічного ризику в окремих регіонах, які визначено як зони надзвичайної екологічної ситуації, а також у районах аварій із шкідливими екологічними наслідками з метою забезпечення оперативного реагування на кризові ситуації та прийняття рішень щодо їх ліквідації, створення безпечних умов для населення.

3.Фоновий (науковий) екологічний моніторинг - це спеціальні високоточні спостереження за всіма складовими довкілля, а також за характером, складом, кругообігом та міграцією забруднюючих речовин, за реакцією організмів на забруднення на рівні окремих популяцій, екосистем і біосфери у цілому. Фоновий моніторинг здійснюється у природних і біосферних заповідниках, на інших територіях, що охороняються, на базових станціях.

4. Моніторинг стану окремих природних об‘єктів – це спостереження за якісними показниками стану атмосферного повітря, грунтів, ландшафтів, поверхневих і підземних вод, питної води з метою його оцінки та розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану природних об‘єктів.

Стаття 37. Рівні екологічного моніторингу

Система державного екологічного моніторингу створюється на трьох рівнях:

локальному - на території окремих об'єктів (підприємств, міст, ділянках ландшафтів);

регіональному - у межах адміністративно-територіальних одиниць, на територіях економічних і природних регіонів;

національному - на території країни в цілому.

Стаття 38. Засади організації екологічного моніторингу

1. Екологічний моніторинг України в межах своїх повноважень здійснюють державні органи з питань екології та природних ресурсів, надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони здоров'я, агропромислового комплексу, лісового господарства, водному господарству. гідрометеорології, земельних ресурсах та інші спеціально уповноважені державні органи.

2. Координацію діяльності суб'єктів системи моніторингу, розгляду поточних питань, пов'язаних з проведенням моніторингу довкілля, здійснює міжвідомча комісія з питань моніторингу довкілля із секціями за відповідними напрямами, склад та положення про яку затверджуються Кабінетом Міністрів України.

3. Фінансування робіт із створення і функціонування системи моніторингу та її складових частин здійснюється відповідно до порядку фінансування природоохоронних заходів за рахунок коштів, передбачених у державному та місцевих бюджетах згідно із законодавством. Покриття певної частини витрат на створення і функціонування складових частин і компонентів системи моніторингу може здійснюватися за рахунок інноваційних фондів у межах коштів, передбачених на природоохоронні заходи, міжнародних грантів та інших джерел фінансування.

4. Порядок здійснення екологічного моніторингу визначається Кабінетом Міністрів України.

Глава 8. Державний облік в галузі охорони довкілля та природокористування

Стаття 39. Державний облік в галузі охорони довкілля

1. Державному обліку в галузі охорони довкілля підлягають:

об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та на стан довкілля;

види та обсяги забруднювальних речовин, що викидаються (скидаються) в довкілля;

види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан довкілля;

природні ресурси.

Підприємства, установи та організації проводять первинний облік у галузі охорони довкілля і безоплатно подають відповідну інформацію органам, що ведуть державний облік у цій галузі.

2. Збір, обробка і подання відповідним державним органам зведеної статистичної звітності про обсяги викидів, скидів забруднювальних речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань по охороні довкілля та іншої інформації здійснюється за єдиною системою в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 40. Екологічна паспортизація

1. Екологічній паспортизації підлягають: річки, водно-болотні угіддя міжнародного значення, ландшафти, об‘єкти садово-паркового мистецтва інші природні об‘єкти, що потребують посиленої охороні, агрохімічний стан земельних ділянок, відходи, екологічно небезпені об‘єкти.

2.Форма, порядок складання, реєстрації та ведення паспортів об‘єктів, що пілягають екологічній паспортизації, переліки цих об‘єктів встановлюються Кабінетом Міністрів України.