Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст

Тема: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРАЦІ

1. Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст

2. Міжнародна організація праці, її структура, завдання та роль в удосконаленні правого регулювання відносин у сфері праці

3. Джерела міжнародно-правового регулювання праці

4. Загальна характеристика трудового законодавства країн СНД

5. Загальна характеристика трудового законодавства інших зарубіжних держав

Поняття міжнародно-правового регулювання праці та його зміст

Міжнародно-правове регулювання праці — це регламентування за допомогою міжнародних угод (договорів) та інших міжнародно-правових засобів питань, пов'язаних із застосуванням найманої праці, покращання тих умов, охороною праці, захистом індивідуальних і колективних інтересів працівників.

Формальним вираженням такого регулювання є система норм і стандартів з регулювання праці, яку держави, що приєдналися до відповідного міжнародного договору, використовують у національному трудовому законодавстві.

Суб'єкти міжнародно-правового регулювання праці: Організація Об'єднаних Націй (ООН) та її спеціалізований орган — Міжнародна організація праці (МОП), а також регіональні об'єднання держав (Рада Європи, Європейський Союз).

У Конституції України (ст. 9) та у Кодексі законів про працю України (ст. 8^і) закріплено принцип пріоритету міжнародно-правових норм перед нормами національного законодавства у разі їх ратифікації.

Головним джерелом міжнародно-правового регулювання праці є конвенції та рекомендації, прийняті МОП.

До документів ООН, які регулюють трудові права, відносять Загальну декларацію прав людини (1948), Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (1966), такі міжнародні конвенції ООН, як «Про ліквідацію расової дискримінації» (1966), «Про дискримінацію жінок» (1979), «Про захист прав мігрантів і членів їх сімей» (1990), та ін.

Серед найважливіших актів, прийнятих на регіональному рівні Радою Європи, є Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950) та Європейська соціальна хартія (1961). Головним документом Європейського Союзу вважається Хартія основних прав працівників.