Геометрична форма

Наступна форма опису результатів - геометрична. Геометричні (просторово-образні) описи є традиційним способом кодування наукової інформації. Оскільки геометричний опис доповнює і пояснює текст, воно В«прив'язанеВ» до мовного опису. Геометричний опис наочно. Воно дозволяє одночасно представити систему відносин між окремими змінними, досліджуваними в експерименті. Інформаційна ємність геометричного описи дуже велика. p align="justify"> У психології використовується декілька основних форм графічного представлення наукової інформації: спираються на характеристики, топологічні і метричні. Один з традиційних способів подання інформації, що використовують топологічні характеристики, - це графи. Тобто безліч точок (вершин), з'єднаних ребрами (орієнтованими або неорієнтованими відрізками). Розрізняють графи планарниє і просторові, орієнтовані (відрізки-вектори) і неорієнтовані, зв'язкові та незв'язні. У психологічних дослідженнях графи використовуються дуже часто при описі результатів. [4] Багато теоретичні моделі дослідники представляють у вигляді графів. Приклади: ієрархічна модель інтелекту Д. Векслера або модель інтелекту Ч. Спірмена; вони представлені у формі дендритних несиметричних графів. Схема функціональної системи П.К. Анохіна, схема психологічної функціональної системи діяльності В.Д. Шадрикова, модель концептуальної рефлекторної дуги Є.М. Соколова - приклади орієнтованих графів. Найчастіше орієнтовані графи використовуються при описі системи причинних залежностей м іж незалежною, додатковими і залежною змінними. Неорієнтовані графи застосовуються для опису системи кореляційних зв'язків між виміряними властивостями психіки. В«ВершинамиВ» позначаються характеристики, а В«ребрамиВ» - кореляційні зв'язки. Характеристика зв'язку зазвичай кодується різними варіантами зображення ребер графа. Позитивні зв'язку зображуються суцільними лініями (або червоним кольором), негативні зв'язки - пунктиром (або синім кольором). Сила і значущість зв'язку кодуються товщиною лінії. Найбільш вагомі ознаки (з максимальним числом значущих зв'язків з іншими) поміщаються в центрі. Ознаки, що мають менший В«вагуВ», розташовуються ближче до периферії. p align="justify">

Графічна форма

Поряд з графами в психології застосовуються і просторово-графічні описи, в яких враховується структура параметрів і відносини між елементами (або метричні, або топологічні). Прикладом є відомий опис структури інтелекту - В«кубВ» Д. Гілфорда. Інший варіант застосування просторового опису - простір емоційних станів за В. Вундту або ж опис типів особистості за Г. Айзенком (В«коло АйзенкаВ»). [4]

У разі якщо в просторі ознак визначена метрика, то використовується більш суворе уявлення даних. Положення точки в просторі, зображеному на малюнку, відповідає реальним координатам її в просторі ознак. Таким способом представляються результати багатовимірного шкалювання, факторного аналізу, латентно-структурного аналізу і деяких варіантів кластерного аналізу. p align="justify"> Кожен фактор відображається віссю простору, а параметр проведення, виміряний нами, - точкою в цьому просторі. В інших випадках, зокрема при описі результатів диференційно-психологічних досліджень, точками зображуються досліджувані, осями головні фактори (або латентні властивості). p align="justify"> Для первинного представлення даних використовуються інші графічні форми: діаграми, гістограми та полігони розподілу, а також різні графіки.

Первинним способом представлення даних є зображення розподілу. Для відображення розподілу значень вимірюваної змінної на вибірці використовують гістограми та полігони розподілу. Часто для наочності розподіл показника в експериментальній і контрольній групах зображують на одному малюнку. p align="justify"> Гістограма - це В«столбчатаяВ» діаграма частотного розподілу ознаки на вибірці. Використовується декартова система координат. При побудові гістограм на осі абсцис відкладають значення вимірюваної величини, а на осі ординат - частоти або відносні частоти народження даного діапазону величини у вибірці. Якщо на гістограмі відображено відносні частоти, то площа всіх стовпчиків дорівнює 1. p align="justify"> У полігоні розподілу кількість випробовуваних, що мають дану величину ознаки (або потрапили в певний інтервал величини), позначають точкою з координатами: X - градація ознаки lign="justify"> Y - частота (кількість людей) конкретної градації або відносна частота (віднесення кількості людей з цією градацією ознаки до всієї вибірці). Точки з'єднуються відрізками прямої. Перед тим як будувати полігон розподілу, або гістограму, дослідник повинен розбити діапазон вимірюваної величини, якщо ознака дан в шкалі інтервалів або відносин, на рівні відрізки. Рекомендують використовувати не менше 5, але не більше 10 градацій. У разі використання номінальної або порядкової шкали такої проблеми не виникає.

Якщо дослідник хоче наочніше уявити співвідношення між різними величинами, наприклад частки випробовуваних з різними якісними особливостями (кількість чоловіків і жінок), то йому вигідніше використовувати діаграму. У секторної кругової діаграмі величина кожного сектора пропорційна величині зустрічальності кожного типу. Величина кругової діаграми може відображати відносний обсяг вибірки або значимість ознаки. br/>

. Графічно-аналітична форма

Варіантом відображення інформації, перехідним від графічного до аналітичного, є в першу чергу графіки, що представляють функціональну залежність ознак. Власне кажучи, полігон розподілу - це і є відображення залежності частоти народження ознаки від його величини. p align="justify"> Ідеальний варіант завершення експериментального дослідження - виявлення функціонального зв'язку незалежною і залежною змінних, яку можна описати аналітично.

Умовно виділимо два різних за змістом типу графіків: 1) відображають залежністьзміни параметрів у часі, 2) відображають зв'язок незалежною і залежною змінних (або будь-яких двох інших змінних). Класичним варіантом зображення першої залежності є виявлена ​​Г. Еббінгаузом зв'язок між обсягом відтвореного матеріалу і часом, що минув після заучування. Аналогічні численні В«криві наученияВ» або В«криві втомиВ», що показують зміну ефективності діяльності в часі. p align="justify"> Графіки функціональної залежності двох змінних також не рідкість в психології: закони Фехнера, Стівенса (у психофізиці), Йєркса-Додсона (у психології мотивації), закономірність, що описує залежність ймовірності відтворення елемента від його місця в ряді (в когнітивної психології), і т.п.

Існує ряд простих рекомендацій з побудови графіків.

1. Графік і текст повинні взаємно доповнювати один одного.

2. Графік повинен бути зрозумілий В«сам по собіВ» і включати всі необхідні позначення.

. На одному графіку не дозволяється зображати більше чотирьох кривих.

. Лінії на графіку повинні відображати значимість параметра, найважливіші необхідно позначати цифрами.

tify">. Написи на осях слід розташовувати внизу і зліва.

. Точки на різних лініях прийнято позначати гуртками, квадратами і трикутниками.

Якщо необхідно на тому ж графіку представити величину розкиду даних, то їх слід зображати у вигляді вертикальних відрізків, щоб точка, яка позначає середнє, перебувала на відрізку (відповідно з показником асиметрії).

Видом графіків є діагностичні профілі, які характеризують середню вираженість вимірюваних показників у групи або певного індивіда.

Найбільш важливий спосіб представлення результатів наукової роботи - числові значення величини: 1) показники центральної тенденції (середнє, мода, медіана), 2) абсолютні та відносні частоти; 3) показники розкиду (стандартне відхилення, дисперсія, Процентільние розкид), 4) значення критеріїв, використаних при порівнянні результатів різних груп; 5) коефіцієнти лінійної та нелінійної зв'язку змінних і т.д. і т.п. Стандартний вигляд таблиць для представлення первинних результатів: по рядках - досліджувані, за стовпцями - значення вимірюваних параметрів. Результати математичної статистичної обробки також зводяться у таблиці. p align="justify"> Існуючі комп'ютерні пакети статистичної обробки даних дозволяють вибрати будь-яку стандартну форму таблиць для представлення їх в науковій публікації.

5. Аналітична форма

Підсумком обробки даних В«точногоВ» експерименту є аналітичний опис отриманих залежностей між незалежними і залежними змінними. Якщо донедавна в психології для опису результатів використовувалися переважно елементарні функції, то сьогодні дослідники працюють практично з усім апаратом сучасної математики. До числа найпростіших аналітичних виразів, що описують емпірично отримані залежності, відносяться, наприклад, психофізичні В«закониВ» Г. Фехнера або С. Стівенса. Не меншу популярність здобули закони У. Хіка і Р. Хаймета, за якими визначається залежність часу реакції вибору від числа альтернатив:

t = k В· log (n +1)

і

t = a + b В· log (n),

де t - час реакції вибору, п - число стимулів, a, b, k - константи.

Аналітичні описи, як правило, підсумкове узагальнення не одного, а серії досліджень, проведених різними авторами. Тому вони рідко є завершенням окремої експериментальної роботи. p align="justify"> Конкретний вид функціональної залежності виступає в якості змісту гіпотези, яку перевіряють у критичному експерименті.

Отже, уявлення наукової інформації має визначатися алгоритмом, представленим на малюнку.