Реформи

У 2010 році вже колишній кубинський лідер Фідель Кастро в інтерв'ю американському журналу The Atlantic вперше визнав, що кубинська модель економіки більше не працює. Експерти відзначають, що для цього твердження у нього є всі підстави. Але радикальних економічних реформ в країні найближчим часом не передбачається.

Економічна ситуація на Кубі погіршується з 1990-х років, коли почали згортатися до того братські спочатку радянсько-кубинські, а потім російсько-кубинські відносини. Але ніколи раніше становище в економіці не було таким важким як зараз. Основна причина цього, як зазначають кубинські економісти, перманентне падіння виробництва. За офіційними даними, воно скоротилося на 48% від рівня 1989 року, який вважається найбільш успішним у країні. У занепад приходить і сільське господарство. У 2008 році в країну було ввезено продовольства на $ 2,4 млрд - величезна за кубинськими мірками сума. З тих пір потреба в імпортному продовольстві тільки зростає. Виробництво кави, основною складовою експорту, впало за останній час на 90%, і країна тепер змушена його імпортувати. Не краще становище і з виробництвом цукру. На початку травня офіційний орган компартії Куби газета Granma повідомила про найнижчий за останні 100 років врожаї цукрового очерету. У результаті країна зробить у 2010 році лише 1,1 млн тонн цукру, в той час, як в 1980-і роки його виробляли щорічно в середньому 8 млн тонн. Цукрова галузь, по суті, сьогодні стала свідченням економічного занепаду Острова Свободи.

З початку 2010 року кубинський уряд буквально бореться за кожен песо. Керівництво країни вирішило заморозити валютні рахунки інвесторів, торгових фірм та іноземних постачальників, які мають представництва в країні. І в розпорядженні уряду виявилося понад $ 1 млрд. Голова представництва німецької компанії Delatrade, що поставляє на Кубу сировину для виробництва медикаментів і пластмас, допоміжне обладнання для гірничодобувної промисловості, розповів журналу Spiegel, що протягом чотирьох місяців не мав доступу до своїх рахунків. Вони були розблоковані лише після того, як влада Куби внесли поставляється фірмою продукцію до числа пріоритетних. З іншими фірмами ситуація набагато гірша: їх рахунки заморожені на п'ять років, а в якості компенсації їм запропоновані бонуси у вигляді 2% річних. За даними британського журналу Economist, зовнішній борг Куби складає в даний час близько $ 20 млрд.Для отримання запозичень на зовнішніх ринках кубинський уряд змушений платити за кредитами до 15% річних - набагато більше Греції в самий розпал кризи.

Експерти виходять з того, що на невідкладні потреби країні необхідно знайти в самий найближчий час $ 3 млрд. Але взяти їх ніде. «Наші доходи від експорту не можуть покрити потреби імпорту, - заявив журналу Spiegel видатний кубинський економіст і радник Міністерства економіки країни Омар Перес. - Уряд постійно звертається до дружніх нам країн: Венесуелі, Китаю, Росії». Але шанси на отримання допомоги, вважає він, невеликі. Одним Куба і так повинна, а Китай просто так милостиню роздавати не буде. Він вкладає гроші тільки туди, де може отримати вигоду, і Куба для нього не об'єкт для великих інвестицій. Останнім часом кубинське керівництво все частіше поглядає в бік ЄС як можливого кредитора. Вважається, що виключно для встановлення нормальних відносин з Євросоюзом Гавана пішла на звільнення півсотні політичних ув'язнених.

Останнім часом кубинським керівництвом зроблено ряд кроків, які можна розцінити як спроби модифікації існуючої моделі економіки. Глава держави Рауль Кастро заявив про намір протягом п'яти років скоротити на один мільйон кількість державних службовців (в даний час ними є 95% усього працездатного населення). З урахуванням передбачуваних звільнень планується збільшити число переданих під управління працівникам підприємств у сфері послуг. Вони тепер мають право не тільки призначати ціни на свої послуги, а й наймати додатковий штат. Селянам дозволено самим визначати, яку сільськогосподарську продукцію вони будуть вирощувати.

Але при кожному кроці кубинське керівництво не втомлюється підкреслювати, що все це не призведе до відмови від централізованого планування. Загалом на Острові Свободи склалася парадоксальна ситуація: всі, включаючи вище керівництво, розуміють помилковість обраної моделі економіки, але відмовитися від неї повністю або кардинально модернізувати ніяк не хочуть.

Уряд Рауля Кастро почав лібералізацію економіки, дозволивши приватну кооперацію в 178 видах діяльності. Одночасно було оголошено про плани зі скорочення 500 тисяч працівників держсектора.

Кубинський уряд на чолі з братом Фіделя Кастро Раулем приступив до масштабної реформи національного ринку праці. У жовтні вступили в дію відразу кілька документів, які передбачають лібералізацію економіки, причому за варіантом радянської перебудови - через споживчу кооперацію.

Змінюється і система оплати праці, вводиться градація зарплат відповідно з робочим стажем (раніше всі отримували однаково), скорочуються виплати виведеним за штат.

Відмова держави від взяття на себе гарантій 100-відсоткового працевлаштування вносить в життя кубинців те, чого вони не відчували останні 40 років, - невизначеність. До останнього часу кубинського держава контролювала 85% ринку, а офіційна безробіття становило усього 1,9%.

Реформа кубинськими профспілками була підтримана. «Ми стикаємося з необхідністю зробити нашу економіку більш ефективною, краще організувати виробництво, збільшити продуктивність праці і точно ідентифікувати резерви, які ми маємо», - проголосив глава Кубинської конфедерації праці. Єдиним, хоч і обережним, голосом проти нововведень влади несподівано стала католицька церква. «Скорочення робочих місць буде мати на увазі процес реадаптації, який буде дуже важким», - попередив кардинал Хайме Ортега.

Офіційний друкований орган кубинської Компартії, газета Granma обіцяє, що держава потурбується про своїх громадян: "Вірно, що для деяких сімей нелегко дасться введення цих заходів, але за ними буде стояти гуманістична революція, яка оцінює за здібностями і пропонує рішення на основі реальних можливостей».

Щоб уникнути соціального вибуху, уряд Куби прийняв рішення: відтепер приватна ініціатива дозволена в 178 видах економічної діяльності. Більшість професій, якими кубинці зможуть займатися, не спитавши у держави, несуть характер виключно ремісничих: це, наприклад, ковальська, ткацька, теслярська, шкіряна, кравецька справи. У той же час список охоплює і ряд професій зі сфери послуг: кубинці зможуть відкривати приватні перукарні, масажні салони, перекладацькі контори, книжкові магазини, фотомайстерні тощо.

Але, як пише іспанська газета La Vanguardia щодо офіційних роз'яснень реформ - з точки зору офіційних ЗМІ мова йде не про впровадження елементів приватнокапіталістичного виробництва, а лише про "відновлення соціалізму», не про відродження класу найманих працівників.

Кубинські селяни вперше з 1968 року, коли були ліквідовані всі приватні підприємства, отримали право вільно продавати продукти своєї праці. Однак замість звичного «торговець фруктами» в офіційний список було внесено не настільки очевидне «часткове» «збирач-продавець природних ресурсів» сільського господарства.

Нещодавно Влада Куби оголосила про намір скоротити близько мільйона робочих місць у державному секторі, щоб допомогти економіці країни вибратися з глибокої кризи.

За словами керівництва Кубинської федерації праці, близько півмільйона співробітників будуть звільнені вже до березня наступного року і зможуть почати свою справу або влаштуватися на роботу в створених приватних підприємствах.

Це найбільше розширення приватного сектору з часів кубинської революції 1959 року. Сьогодні комуністичний уряд Куби контролює практично всі сфери національної економіки і є роботодавцем приблизно 85% усього працездатного населення острова.

"Наша держава не може і не повинна підтримувати виробництва, підприємства сфери послуг та інші компанії з надмірно роздутими бюджетами і збитками, що завдають шкоди нашій економіці", - сказано в заяві Федерації праці.

"Варіанти працевлаштування будуть розширені за рахунок нових форм зайнятості поза державного сектора, в тому числі лендліза і в кооперативів, а також індивідуальних підприємців, які в найближчі роки приймуть на роботу тисячі людей", - говориться в документі.

Вже існуючим приватним компаніям вперше буде дозволено самостійно набирати співробітників. Зараз лише незначна частина кубинців працює на себе: наприклад, в якості таксистів, перукарів або власників невеликих сімейних ресторанів. Значна частина економіки процвітає в тіні: люди підробляють таємно, не маючи офіційного дозволу від держави.