Сутність, призначення та основні елементи податкового менеджменту

Управління податковою системою являє собою складову частину загальної системи управління фінансами країни. Зазвичай сутність управління розкривається у функціях, тобто певних видах діяльності в управлінні, що відокремлюються в процесі спеціалізації управлінської праці. До основних функцій управління належать [37, c.124]:

Планування - це передбачення розвитку і визначення шляхів здійснення розширеного відтворення. Податкове планування є частиною планування фінансів не лише на макро-, а й на мікрорівні. Воно забезпечує узгоджену взаємодію всіх елементів оподаткування. Роль податкового планування визначає аналіз надходження податків, тенденцій і факторів росту бази оподаткування і визначення обсягів податкових надходжень до бюджету [75, c.39].

Організація як функція управління податковою системою виражається у виборі і формуванні системи органів управління, порядку їх підпорядкованості, встановленні прав і обов’язків учасників податкових відносин. Результатом виконання функції організації є створення структури органів управління, скріпленої у відповідних положеннях, посадових інструкціях та інших нормативних документах [108, c.36].

Стимулювання - це активізація органами управління в податковій сфері сплати податків та обов’язкових платежів з урахуванням задоволення їх матеріальних і духовних потреб. Розглядаючи цю функцію управління в податковій сфері, слід зазначити, що не зважаючи на те, що сплата податків є обов’язковою і держава забезпечує стягнення податків примушуванням, слід враховувати не лише фіскальну функцію податків, а й соціальну. Сплата податків до бюджету пов’язана з необхідністю задоволення потреб платників податків у правовому захисті, фінансуванні частини витрат на освіту, охорону здоров’я, науку і культуру за рахунок державних коштів [80, c.411].

Суспільні інтереси задовольняються за допомогою сплати підприємствами, організаціями і населенням податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджету. Враховуючи зазначене, можна стверджувати, що стимулювання включає і певну матеріальну відповідальність за своєчасну і повну сплату податків.

Координація в області управління податковою системою є дуже важливою, оскільки передбачає забезпечення єдності дій податкових органів щодо усунення диспропорцій у передбачених бюджетом планових завданнях з податків і зборів, які виникають внаслідок зміни соціально-економічних і фінансових умов.

Контроль як функція управління в податковій сфері заснований на загальних принципах системи державного контролю. Податковий контроль може розглядатися як функція або як елемент державного управління економікою та як особлива діяльність із виконання податкового законодавства. Ці підходи до податкового контролю перебувають у нерозривній єдності, безперервному розвитку й удосконаленні. Слід зазначити, що форми податкового контролю визначаються згідно з вимогами податкової політики держави. Крім того, контролюється правильність і своєчасність реєстрації платників, розрахунку і сплати податків підприємствами та населенням.

В економічній літературі поняття «менеджмент» визначається як сукупність прийомів і методів цілеспрямованого впливу на об’єкт для досягнення конкретного результату. Виходячи з вищезазначеного, об’єктом впливу в податковій сфері є відносини, що виникають між державою і платником з приводу сплати до бюджету податків і обов’язкових платежів. Результатом такого впливу є, з одного боку, формування централізованого фонду грошових коштів держави, а з іншого - створення сприятливих умов для розвитку господарської діяльності, регулювання соціально-економічного життя суспільства [82, c.42].

Такий підхід дає змогу визначити податковий менеджмент як:

- сукупність прийомів і методів організації податкових відносин з метою забезпечення формування дохідної частини бюджету і впливу податків на розвиток виробництва й соціальної сфери;

- процес управління шляхом використання методів впливу податкового механізму на податкову систему з метою реалізації.

Складовими елементами податкового менеджменту є [113, c.32]:

- Законодавча діяльність. Саме в процесі цієї діяльності визначаються принципи оподатковування, встановлюються види податків, обов’язкових платежів і їхні елементи (платники, об’єкти, ставки, пільги), розробляється порядок розрахунків з бюджетом.

- Планування податків. Цей вид діяльності має на увазі визначення сум податків і обов’язкових платежів, що повинні надійти в бюджет для фінансування витрат.

- Для забезпечення надходжень запланованих сум платежів у бюджет необхідно здійснення контролю за правильністю числення і своєчасністю сплати податків та обов’язкових платежів. Цей вид діяльності припускає ведення податкового обліку і здійснення контролю за виконанням податкового законодавства. Податковий облік, у свою чергу, включає облік платників і облік нарахованих та фактично сплачених сум до бюджету.

Контроль за виконанням податкового законодавства здійснюється шляхом проведення камеральних, документальних і тематичних перевірок.

Законодавча діяльність і планування податків відносяться до стратегічного управління в сфері податкової діяльності, а податковий контроль - до оперативного [97, c.262].

На мікрорівні управління в сфері оподатковування передбачає податковий облік, числення сум податків і обов’язкових платежів, забезпечення їх своєчасної сплати до бюджету.

Податковий менеджмент - це частина загальної системи управління ринковою економікою, тобто складова загального менеджменту в цілому. У основі податкового менеджменту лежать загальні принципи і фундаментальні положення управління економікою, системного підходу та аналізу. Управління в теорії менеджменту, з одного боку, пов’язане з реалізацією основних функцій управління (плануванням, регулюванням, аналізом і контролем), а з іншого - трактується як особливий вид діяльності, спрямований на здійснення управління людьми (адміністрування) [66, c.112].

Об’єктом фінансової науки і практики є фінансове господарство держави та підприємств. Податки є найважливішим елементом державних фінансів. Близько 90 % всіх бюджетних (державних і муніципальних) потоків складають податкові. Більше того, фінансова теорія і практика впродовж тривалого періоду, до початку XX ст., розвивалася в основному як наука про податки.

Тому є всі підстави вважати науку про фінанси теоретичним підґрунттям податкового менеджменту. Податковий менеджмент виступає складовою частиною фінансового менеджменту підприємств, системи управління їх фінансовими (грошовими) потоками шляхом ухвалення стратегічних і тактичних рішень. У середньому близько 45 % у валовій доданій вартості підприємств економіки України розподіляється (перерозподіляється) через податки. Вони складають суттєву частину витрат на виробництво реалізованої продукції, прибутку, зарплати та інших доходів.

Тому можна дійти висновку, що податки є важливою складовою грошових потоків підприємства, яка впливає на мотивацію ухвалення управлінських рішень.

Водночас традиційно і фінансовий, і податковий менеджмент обмежені лише сферою суб’єктів господарювання - підприємств, оскільки суб’єктами податкових відносин та управління ними є і підприємства-платники податків, і держава в особі відповідних органів, які організовують, планують, регулюють і контролюють податковий процес на відповідному рівні. Тому податковий менеджмент слід розглядати в контексті державного управління фінансовим господарством і податками шляхом ринкових методів. Отже, поняття «податковий менеджмент» слід трактувати як частину фінансового менеджменту як на рівні підприємств, так на рівні державного фінансового господарства [51, c.121].

Таким чином, відповідно до розподілу загальної системи фінансів на державні фінанси і фінанси підприємств слід виокремлювати два рівня податкового менеджменту:

- макрорівень - державний податковий менеджмент;

- мікрорівень - податковий менеджмент підприємств (організацій), або корпоративний податковий менеджмент.

Податковий менеджмент - це система державного і корпоративного управління податковими потоками шляхом використання науково обґрунтованих ринкових форм і методів та ухвалення рішень у сфері управління податковими доходами і податковими витратами на макро - і мікро рівнях. Враховуючи, що податковий менеджмент синтезує методологію та методику управління податковими відносинами (податками, податковими потоками), він є системою, що базується на основі спеціальних принципів, форм, методів, способів і прийомів, за допомогою яких таке управління здійснюється.

Податковий менеджмент як система управління має свої об’єкт та суб’єкт управління [25, c.211].

Об’єктом податкового менеджменту є податкові потоки, що рухаються в результаті виконання податками своїх функцій, а також податкового процесу на макро- і мікрорівнях. До того ж для функціонування як корпоративного, так і державного податкового менеджменту об’єктом управління є вхідні, та вихідні податкові потоки, незважаючи на те, що одні і ті ж потоки для держави вважаються доходом, а для підприємств-платників податків - витратами. Тільки комплексне управління вхідними і вихідними податковими потоками в цілому і на кожному рівні окремо дасть змогу досягти бажаної мети та забезпечити ефективність податкового менеджменту [50, c.48]. Об’єкт податкового управління - складна, динамічна і відносно відкрита система. Така відносність обумовлена монополізмом держави при встановленні попиту на податки, прихованістю для зовнішнього середовища (конфіденційністю) спроб і дій підприємств-платників податків щодо мінімізації податкових платежів і оптимізації податкових потоків та іншими причинами. Динамічність вказаної системи пояснюється динамічністю податкового законодавства, податкової системи, податкової політики і всього податкового процесу, змінами економіки, ринкового середовища тощо. Змінюваність внутрішнього і зовнішнього середовища та характеру взаємин між державою та платниками податків, неоднозначність критеріїв оцінки діяльності суб’єктів управління роблять процес управління складним і одночасно творчим [65, c.231].

Суб’єктами податкового менеджменту є держава в особі законодавчих і виконавчих органів влади (Верховна Рада України, Президент країни, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, митна служба, органи місцевого самоврядування, інші державні структури і установи).

Специфіка суб’єкта і об’єкта мети і завдань управління на макро- і мікрорівнях зумовила виокремлення в загальній системі податкового менеджменту двох ланок: державного і корпоративного [52, c.102].

В межах державного податкового менеджменту вирішуються завдання управління податковими потоками на рівні країни та її регіонів. Мета такого управління полягає в максимально можливому забезпеченні органів влади доходними джерелами. Менеджерський підхід передбачає досягнення цієї мети не будь якими засобами, а на основі ефективної податкової політики, яка забезпечує зростання податкових доходів на базі зростання виробництва, продажу та доходів платників податків.

Корпоративний податковий менеджмент охоплює рівень управління податковими потоками на підприємствах. Його основним завданням є мінімізація податків, які сплачуються конкретним підприємством на підставі ухвалення управлінських рішень. Кінцева мета корпоративного податкового менеджменту - збільшити доходи (грошові потоки) підприємства за рахунок мінімізації і оптимізації податків. Корпоративний податковий менеджмент повинен вирішувати проблеми управління податковими взаєминами підприємств з державою, що виникають із приводу виконання обов’язків щодо сплати податкових платежів.

Мета державного податкового менеджменту та корпоративного відрізняються. Держава зацікавлена у зростанні податкових надходжень, а підприємства - у зменшенні податкових платежів. Проте спільна мета податкового менеджменту, незважаючи на його рівень, полягає у зміцненні фінансів, підвищенні економічної ефективності, забезпеченні економічного зростання [45, c.84].

Мета і ефективність податкового менеджменту, рух податкових потоків забезпечуються шляхом організації і функціонування податкового процесу на макро- і мікрорівнях. На рівні макроекономіки податковий менеджмент структурно включає податкове право, оподаткування, податкову політику, податкову систему та податковий механізм.

На мікрорівні в податковий менеджмент входять лише окремі елементи податкового процесу, що є прерогативою органів управління підприємствами, а саме: податкова політика, податкове планування, податкове регулювання і податковий контроль безпосередньо підприємства.

Податковий менеджмент передбачає ухвалення ефективних рішень у сфері управління вхідними і вихідними податковими потоками. Ухвалення таких рішень здійснюється в межах податкового процесу. Останній організовується державою на рівні економіки в цілому за всіма названими вище складовими його елементами, а також платниками податків на рівні підприємства за окремими елементами податкового процесу.

Здійснюючи податковий менеджмент, неможливо повністю уникнути ризиків, оскільки це складний, трудомісткий і багатостадійний процес, що вимагає системного підходу.

У держави виникають ризики недоотримання запланованих податкових доходів, а у підприємств - ризики втрати доходів у вигляді штрафних податкових санкцій в результаті ухвалення неефективних управлінських рішень і дій.

Податковий менеджмент - це наука, оскільки ухвалення податкового рішення вимагає знань концептуальних основ управління грошовими відносинами в суспільстві в цілому та на окремому підприємстві, а також розроблення науково обґрунтованих методів їх реалізації [93, c.41]. Поряд з цим він передбачає врахування загальних закономірностей розвитку всього відтворювального процесу. Для здійснення успішного податкового менеджменту значна частина податкових рішень повинна бути орієнтована на високі результати у сфері оптимізації державних доходів, прибутків і витрат підприємств, державних доходів, чистого доходу суспільства і доходів платників податків. Нарешті, податковий менеджмент - це практична діяльність суб’єктів податкових відносин щодо управління податковими потоками за допомогою ринкових форм і методів із метою зміцнення фінансів та зростання доходів суб’єктів управління.

Застосування податкового менеджменту як особливого типу ринкового управління податковими відносинами можливе лише в межах наявності ринкового середовища [101, c.141].

Для суб’єктів податкового менеджменту ринкове середовище передбачає:

- формування цілей розвитку залежно від стану економіки, споживання і ринку;

- орієнтацію на попит споживачів та потреби ринку;

- господарсько-фінансову самостійність та відповідальність за ухвалення рішень;

- ефективність діяльності, пов’язаної з управління податками (забезпечення максимального результату при мінімальних податкових витратах) [105, c.35].

Таким чином, податковий менеджмент в умовах функціонування держави і підприємств в ринковому середовищі слід розглядати з двох сторін: як процес ухвалення управлінського рішення та як систему управління.

Найчастіше всього у органів державної влади і на підприємствах виникають проблеми щодо організації руху податкових потоків та управлінням податковим процесом. Вони вимагають ухвалення відповідних податкових рішень. Управлінське рішення передбачає визначення мети, завдань та програми дій або їх коригування. При ухваленні рішень важливо враховувати зміну та реакцію зовнішнього середовища. Суб’єкти податкового менеджменту повинні пристосовуватися до зовнішнього для них середовища на основі зворотного зв’язку. Менеджерські рішення ухвалюються на основі оброблення і аналізу інформації. Разом з постановкою мети інформаційне забезпечення становить найважливіший етап технології податкового менеджменту як процесу ухвалення управлінського рішення [93, c.111].

Податковий менеджмент є послідовною сукупністю дій суб’єкта з метою отримання очікуваного результату.

Податковий менеджмент як система управління. Розглядаючи податковий менеджмент як систему управління, слід розуміти його як процес ухвалення управлінського рішення на основі системного підходу до взаємодії суб’єкта і об’єкта управління.

Взаємодія суб’єкта і об’єкта податкового менеджменту здійснюється шляхом постановки стратегічних і тактичних цілей. Це центральна ланка системи управління, яка обумовлює вибір податкових форм, методів та інструментів менеджменту. Ефективність податкового менеджменту визначається перш за все досягненням управлінських цілей. З урахуванням вказаного можна схематично побудувати взаємозв’язки елементів податкового менеджменту як системи управління податковими потоками (податковими доходами і витратами).

Мета податкового менеджменту визначається його суб’єктом з огляду на конкретні умови його функціонування і зовнішнього середовища, а також якісного стану податкового процесу. Основною метою податкового менеджменту є:

- отримання оподатковуваного прибутку (слід розрізняти фінансовий прибуток та податковий);

- забезпечення фінансової стійкості і прибутковості на основі застосування ефективних податкових форм, методів і інструментів управління та ефективного вкладення (витрачання) податкових доходів та прибутку [83, c.34].

До того ж найважливіше значення має стратегічна мета, яка передбачає загальний напрям, способи формування та використання податкових доходів (прибутку). В межах стратегії суб’єкта податкового менеджменту здійснюється вибір адекватних тактичних цілей та завдань, податкових методів, інструментів та прийомів впливу на економіку, фінанси, податкові потоки відповідного рівня. Постановка нової мети означає розроблення нової стратегії і тактики з наступним їх коригуванням.

Мета повинна бути виражена певними показниками (сума податкових доходів і витрат, податкового прибутку, абсолютні і відносні показники ефективності, зокрема, економічне зростання, рівень податкового тягаря тощо). Це стосується стратегічних, тактичних цілей і завдань, для реалізації яких обираються стратегічні і тактичні податкові форми, методи, інструменти та прийоми податкового менеджменту (діагностика податкової діяльності, використання елементів оподаткування конкретними податками, податкове регулювання і контроль, податкове планування, оцінка податкових ризиків та ефективності податкових доходів, витрат тощо). Найважливішим способом управління є податкове бюджетування, яке передбачає збалансування податкових доходів і витрат. Тому відмінною рисою податкового менеджменту є багатоваріантність, комбінація стандартних підходів з індивідуальними рішеннями, що враховують конкретну ситуацію.

Розглядаючи суть податкового менеджменту не можна залишити без уваги його функції. Оскільки податковий менеджмент є системою управління, слід виокремлювати функції суб’єкта і об’єкта цієї системи. До функцій суб’єкта податкового менеджменту належать загальні традиційні функції управління з урахуванням податкової специфіки: організацію податкового процесу, податкове планування (прогнозування), податкове регулювання і мотивацію, податковий контроль. Функціями об’єкта податкового менеджменту слугують функції податків: сукупного еквівалента цінності суспільних благ, фіскальна, регулююча і контрольна. Функції об’єкта передбачають потенційну можливість реалізації об’єктивної суті податків, а функції суб’єкта податкового менеджменту пов’язані з діяльністю щодо реалізації функцій об’єкта на практиці.

Завдання податкового менеджменту містять:

- забезпечення податковими доходними джерелами діяльності суб’єкта управління;

- ефективне використання податкових доходів і податкового прибутку;

- оптимізацію вхідних і вихідних податкових потоків;

- забезпечення зростання податкового прибутку (різниці між податковими доходами і податковими витратами) за допустимого рівня податкових ризиків;

- мінімізацію податкових ризиків при очікуваному обсягу податкового прибутку;

- досягнення фінансової стійкості і платоспроможності суб’єкта управління;

- впровадження в практику управління системи податкового планування і бюджетування;

- підвищення ефективності заходів податкового регулювання і податкового контролю тощо.

Результатом вирішення цих завдань слугує забезпечення податкової рівноваги і збалансованості податкових потоків, тобто належне виконання податковим менеджментом всіх своїх функцій [79, c.47].

Як будь-яка організаційна структура податковий менеджмент базується на певних організаційних принципах серед яких можна виокремити такі:

- взаємозв’язок із загальною системою управління економікою і фінансами;

- комплексний і стратегічний характер прийнятих управлінських податкових рішень;

- динамізм податкового управління;

- багатоваріантність підходів і управлінських рішень;

- врахування фактора ризику при ухваленні рішень [49, c.37].

Наведені принципи є мінімальними загальними вимогами до побудови раціональної системи податкового менеджменту на макро- і мікрорівнях.