Шотландський економіст Адам Сміт (1723—1790) у праці Дослідження про природу і причини багатства народів (1776) тлумачив політичну економію як науку про багатство

Вопросы

Першим проявом економічних ідей буржуазного суспільства став меркантилізм. У Західній Європі він зародився вже у XV ст., але великого поширення набув у XVII ст. Головною передумовою генезису меркантилізму був розклад феодалізму та зародження капіталізму. Виникнення капіталістичного способу виробництва у країнах Західної Європи датується XVI ст. Раніше в окремих містах узбережжя Середземного моря можна було спостерігати лише певні окремі прояви капіталістичних відносин. Велике значення для формування капіталістичного способу виробництва мало первісне нагромадження капіталу, зв'язане з найбільш грубими формами насильства: розоренням дрібних виробників, колоніальними загарбаннями, работоргівлею. Ці насильницькі заходи здійснювалися за активної підтримки держави через державні позики, податкову систему, протекціонізм.

2)

Кене та його послідовники були, по суті, набагато менш революційні, ніж основне ядро ​​просвітителів на чолі з Дідро, не кажучи вже про їх лівому крилі, з якого вийшов пізніше утопічний соціалізм. Але загальна діяльність фізіократів була дуже революційна і підривала підвалини феодального суспільства. Маркс, наприклад, писав, що Тюрго - "в сенсі прямого впливу - є одним з батьків французької революції".

Це пояснюється тим, що Кене використовував передові для свого часу підходи до аналізу економічних явищ і процесів. Він пішов далі Петті в застосуванні методів природничих наук в політичній економії, обгрунтовуючи положення про те, що економічні процеси підпорядковуються природним закономірностям, а економічні категорії носять об'єктивний характер. У роботах основоположника фізіократичної теорії простежується використання елементів методу абстракції при дослідженні економічного ладу. Праці Кене сприяли формуванню наукової методології політичної економії.

Особливо велике значення для розвитку цієї науки мало перенесення аналізу із сфери обігу у сферу виробництва, а також розгляд господарського життя суспільства з урахуванням його соціально-класової структури.

До заслуг школи фізіократів в цілому та їх лідера зокрема відноситься всебічна критика меркантилізму. Кене спростував висновок меркантилістів про те, що вартість і багатство створюються в сфері обігу. Він обгрунтував принцип еквівалентності обміну і показав, що вартість і "чистий продукт" створюються у виробництві. Він не брав суб'єктивістські трактування вартості і виходив з того, що ціни товарів мають об'єктивну основу. Кене подолав меркантилістську трактування грошей як головного багатства нації і показав, що таким є "реальні товари". У той же час він не заперечував необхідності грошей і підкреслював важливість їх деяких функцій. В економічних творах Кене містяться в чому правильні постановки питання про кількість грошей, необхідному для сфери обігу.

Великі заслуги Кене містяться в чому правильні постановки питання про кількість грошей, необхідному для сфери обігу.

Великі заслуги фізіократів в аналізі капіталу. Вони вперше в історії політичної економії виділили різні складові частини продуктивного капіталу ("первісні" і "щорічні аванси") і фактично підійшов до встановлення відмінності між основним і оборотним капіталом. Основоположник фізіократії при розподілі капіталу на "первинні" і "щорічні аванси" використовував правильний критерій - розходження в способі перенесення вартості цих частин капіталу на продукт, в їх відтворенні.

Кене зробив прогресивний для свого часу висновок про те, що "чистий продукт" (рента) належить не тільки землевласникам, а й державі і що за певних умов воно може відняти у земельних власників цей дохід. Такий висновок був по суті теоретичним обгрунтуванням можливості конфіскації державою земельної власності.

Тюрго, хоча і не вважав себе послідовником Кене, тим не менше дотримувався принципів фізиократичного і вніс чимало цікавих і важливих спостережень і доповнень. Зокрема, він вніс величезний внесок у вивчення механізму ціноутворення, а також ролі позичкового відсотка. У роботах Тюрго позначилося також і те, що він, на відміну від Кене, був економістом-практиком, що вплинуло на багато спостереження.

Серед інших фізіократів складно назвати видатні імена. Гурток, що сформувався навколо Кене, перетворився практично на справжню секту з догматизмом і нетерпимістю і врешті-решт виродився, так як не знайшлося нікого, хто розвивав би фізиократичного ідеї, вливав у них нові думки: учні Кене толь повторювали і інтерпретували думки вчителя, служачи його рупором.

Тим не менше ми повинні відзначити найбільшу заслугу школи фізіократів, які зробили внесок у розвиток світової наукової думки, становлення політичної економії як науки і неабиякою мірою сприяли розвитку громадських ідей у ​​Франції напередодні буржуазної революції.

Шотландський економіст Адам Сміт (1723—1790) у праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776) тлумачив політичну економію як науку про багатство