Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Власність в економічній системі. Нові тенденції у розвитку відносин власностіВласність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів. Власність визначає: 1) Суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва; 2) Специфічність дій економічних законів певної економічної системи; 3) Цілі та мотиви виробництва; 4) Характер розподілу і споживання створеного продукту; 5) Класову і соціальну структуру суспільства; 6) Панівну систему політичної та економічної влади. Власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей. Привласнення – процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Головним об’єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально-економічну форму, цілій інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів. Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності. Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин: - відносини з приводу привласнення об’єктів власності; - відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності(тобто одержання від них доходу.); - відносини з приводу господарського використання об’єктів власності. Об’єкти власності – це все те, що можна привласнити чи відчужити: - засоби виробництва в усіх галузях народного господарства; нерухомість(будинки та споруди, відокремлені водні об’єкти, тощо); природні ресурси (земля, її надра, ліси, води, тощо); предмети особистого споживання та домашнього вжитку; гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них; інтелектуальна власність. Суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності: - окрема особа (індивідуум) юридичні особи, держава в особі органів державного управління. Правомочність володіння – це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв’язку з річчю. Володіння може бути фактичним і юридичним, законним та незаконним, давнішнім. Правомочність користування – це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Правомочність розпорядження – це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження, або передачі її в тимчасове володіння іншим особам. У сучасній економічній науці господарській практиці розвинутих країн Заходу застосовується ширша і більш деталізована система прав власності. Так, англійським юристом представником інституціоналізму А. Оноре запропонована система прав власності, яка складається з 11 елементів: 1) Право володіння; 2) Право користування; 3) Право управління (право вирішувати, хто і як забезпечуватиме використання благ). 4) Право на дохід(право на володіння результатами використаних благ). 5) Право суверена на капітальну вартість (право на використання, відчуження, зміну чи знищення блага); 6) Право на безпеку(право на захист від експропріації або від пошкодження в навколишньому середовищі); 7) Право на передачу благ у спадок; 8) Право на безстроковість володіння благом; 9) Заборона на використання шкідливим способом; 10) Право на відповідальність (можливість стягнення блага на сплату боргу); 11) «Зворотній» характер прав власності, тобто повернення переданих кому небудь правочинностей після закінчення терміну угоди або достроково у випадку порушення її умов, тощо.
|