Система виробничих(економічних)відносин

Виробничі відносини — це відносини, що об'єктивно складаються між людьми в процесі виробництва. розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

А економічні з приводу економічної діяльності суб’єктів.

У єдності з продуктивними силами виділяють виробничі відносини утворюють спосіб виробництва.

У системі виробничих відносин виділяють техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні відносини.

Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага.

Техніко – економічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.

Організаційно-економічні відносини – це відносин між людьми з приводу застосування способів та методів організації та управління суспільним виробництвом: відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, концентрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини – насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в економічній системі – спосіб поєднання працівника з засобами виробництва.

Крім того, відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соціальну структуру, систему та владу.

Основу системи виробничих відносин утворять відносини власності на засоби виробництва. Це порозумівається тим, що:

1) Вони характеризують історично визначену форму суспільного присвоєння матеріальних благ;

2) Спосіб з’єднання виробників із засобами виробництва;

3) Визначають соціально-економічну природу даного способу виробництва і всієї сукупності його виробничих відносин;

4) Соціальну структуру суспільства, у тому числі наявність тих чи інших класів;

5) Об’єктивну спрямованість суспільного виробництва.

Система виробничих відносин охоплює усі фази суспільного відтворення: виробництво, розподіл,обмін і споживання матеріальних благ.