Суспільне виробництво та його основні фактори

Різноманітні блага, за допомогою яких людина і суспільство під­тримують своє існування, — їжа, одяг, житло — не існують у готовому вигляді: щоб користуватися ними, людина спочатку мусить їх створи­ти, пристосувавши, перетворивши, змінивши речовину природи для власних потреб. Процес взаємодії людей, у якому вони, впливаючи на природу, створюють матеріальні і нематеріальні блага, необхідні для забезпечення свого існування та розвитку, називається виробництвом. Виробництво благ становить основу життєдіяльності людства і створює умови для його подальшого прогресу.

Процес виробництва завжди має суспільний характер, оскільки людина не може працювати окремо від інших людей. Навіть якщо ін­дивідуальний товаровиробник виконує всі виробничі операції само­стійно, він неодмінно користується знаряддями праці, виготовленими іншими людьми, і втілює у своїй праці увесь накопичений попередни­ками досвід. Поглиблення суспільного поділу праці, спеціалізація на виготовленні окремого продукту створюють об’єктивні передумови для обміну результатами діяльності. Суспільний характер виробництва означає, що виробництво стає спільним суспільно-колективним про­цесом, у якому бере участь велика кількість людей.

Передумовою процесу виробництва є взаємодія різноманітних факторів. В економіці до факторів виробництва відносять всі необ­хідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і нематеріальних благ. Фактори є основною умовою здійснення ви­робництва, складовою виробничого потенціалу. Слід зазначити, що поняття «фактори виробництва» значно вужче, аніж «ресурси вироб­ництва». Ресурси становлять сукупність природних, трудових, соці­альних сил, які можуть бути залучені до виробничого процесу. Факто­ри виробництва — це реально використані у виробництві ресурси. Первинними факторами виробництва були праця і земля. Розвиток суспільства зумовив появу й інших факторів, які можна розглядати як результати праці.

В економічній науці існують різні підходи до визначення факторів та їх класифікації. Класична школа виокремила три основних факто­ри — працю, капітал, землю, кожен з яких створює власникові певний вид доходу. У марксистській теорії фактори виробництва поділяються на речові (засоби виробництва) та особисті (робоча сила). Такий поділ вказує на те, що не всі фактори створюють додану вартість і прибуток, а тільки особистий фактор — робоча сила. Маржиналістська теорія доповнила традиційний для класичної школи набір факторів (праця, земля, капітал) ще одним — підприємницькими здібностями. Сучасна економічна наука відстежує зростаючий вплив нових факторів — на­уки, інформації, екології, поява яких зумовлена розвитком суспільного виробництва, його постійним вдосконаленням.

Таким чином, до найголовніших факторів суспільного виробництва можна віднести: працю, землю, капітал, підприємницькі здібності, науку та інформацію, три з яких — праця, земля, капітал є системоутворюючими.

Вихідним моментом виробництва є праця — доцільна діяльність людини, спрямована на створення матеріальних та нематеріальних благ. Здатність людини до праці, сукупність її фізичних та інтелекту­альних здібностей, називається робочою силою. Працю можна розгля­дати як найбільш активний фактор виробництва. Без інтелектуальної та фізичної праці неможливо організувати процес виготовлення благ, неможливо скористатися перевагами найсучасніших технічних засобів. Тільки людська праця може поєднати і змусити працювати інші фак­тори виробництва, спрямувати їх на задоволення потреб суспільства. Працю неможливо відокремити від її носія — робочої сили, тому під­вищення рівня освіченості та кваліфікації працівника становить головну рушійну силу соціально-економічного прогресу людства.

Земля як фактор виробництва об’єднує всі види природних ресур­сів, всю сукупність природних явищ або об’єктів, які використовують­ся людьми для створення матеріальних та нематеріальних благ, для відтворення населення, підтримки умов існування людини, підвищен­ня якості життя. До природних ресурсів належать безпосередньо зем­ля, водні та лісові ресурси, корисні копалини, повітряний простір, флора і фауна та інші природні багатства, що використовуються в суспільному виробництві. Особливостями окремих природних факто­рів є неможливість їх переміщення (наприклад, орні землі) та штучно­го відтворення (наприклад, вугілля).

У процесі виробничої діяльності людина дедалі активніше вико­ристовує ресурси навколишнього середовища. Із зростанням обсягів виробництва і споживання суттєво збільшується й обсяг антропоген­