Синдроми із переважним порушенням мислення

Параноїдний синдром – характеризується наявністю несистематизованих маревних ідей різного змісту в сполученні з галюцинаціями, псевдогалюцинаціями. Образне марення, частіше переслідування, виникає гостро, відрізняється різноманіттям фабули, яскравістю, масштабністю. Хворі тривожні, неспокійні, відчувають страх, іноді розгубленість. Вони не можуть зрозуміти, хто, за що і як їх переслідує. Поводження частіше пасивно-оборонне. Спостерігається при екзогенних, психогенних психозах, шизофренії.

Синдром Кандинського-Клерамбо є різновидом параноїдного синдрому і характеризується явищами психічного автоматизму, що виявляється у вигляді ідеаторного (хтось керує думками), моторного (рухами хворого керує чужа сила), емоційного («роблять настрій», «викликають радість, сум, страх, захват»). Відзначаються псевдогалюцинації, найчастіше слухові, маревні ідеї впливу, ментизм, симптоми відкритості думок (відчуття, що думки хворого доступні навколишнім людям) і вкладеності думок (відчуття, що думки хворого є чужими, переданими йому). Нерідко у хворих виникає відчуття, що в їхній голові звучать їх власні чи чужі думки, або відбувається їх насильницький обрив. Іноді маревні ідеї впливу поширюються не тільки на самого хворого, але і на його родичів чи знайомих, у таких випадках хворі упевнені, що не тільки вони самі, але й інші люди знаходяться під стороннім впливом. Синдром найбільш характерний для шизофренії.

Паранояльний синдром характеризується наявністю систематизованого марення при відсутності порушень сприйняття і психічних автоматизмів. Маревні ідеї засновані на реальних фактах, однак страждає здатність хворих до пояснення логічних зв'язків між явищами реальності, факти відбираються односторонньо, відповідно до фабули марення. Нерідко хворі протягом тривалого часу намагаються довести свою правоту, пишуть скарги, звертаються з позовом у суд, стають «переслідувачами своїх переслідувачів», що може мати певну соціальну небезпеку. Спостерігається при шизофренії, пресенільних, реактивних психозах, алкоголізмі.

Парафренний синдром – сполучення несистематизованого чи, рідко, систематизованого марення з психічними автоматизмами, вербальними галюцинаціями, конфабуляторними переживаннями фантастичного змісту, схильністю до підвищення настрою. Найбільш характерний для пізніх стадій шизофренії.

Синдром Котара –характеризується сполученням іпохондричного марення з ідеями величезності на фоні тужливого настрою. У хворих виникають ідеї збитку, смерті, загибелі світу, самозвинувачення в здійсненні тяжких злочинів, характерні твердження, що у хворого «згнив кишечник», «немає серця», хворі можуть вважати, що вони вже давно вмерли і розкладаються. Найбільше часто синдром Котара спостерігається при інволюційній депресії.