Антиінфляційна політика держави

Інфляція є одним із проявів макроекономічної нестабільності і характеризується зростанням загального рівня цін упродовж певного періоду часу, яке супроводжується знеціненням національної грошової одиниці.

Спочатку інфляцію тлумачили виключно як грошове явище, в якому всяка зміна кількості грошей в обігу призводить до пропорційної зміни абсолютного рівня цін на товари, послуги.

Марксистська теорія інфляції ґрунтується на твердженні, що золоті гроші не знецінюються, інфляція виникає тоді, коли паперових грошей, які замінюють в обігу золоті, випущено більше золотого еквіваленту.

Відповідно до кейнсіанської теорії інфляційного розриву, інфляція виникає, якщо сукупні видатки перевищують обсяг національного продукту. Представники монетаризму вважають, що причиною інфляції є вищі темпи приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП.

Макроекономіка розглядає інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини її виникнення різні: надмірне зростання грошової маси порівняно зростом національного продукту, дефіцит державного бюджету, мілітаризація економіки, монополізм, структура економіки.

Залежно від рівня змін розрізняють три види інфляції: помірну, галопуючу та гіперінфляцію (рис. 26).

Рис. 26. Види інфляції залежно від її рівня

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють інфляцію попиту та інфляцію витрат (пропозиції) (табл. 36).

Таблиця 36. Характеристика видів інфляції за причинами виникнення

Інфляція попиту має місце тоді, коли сукупний попит зростає швидше, ніж виробничий потенціал економіки. Порушена рівновага між попитом і пропозицією відновлюється шляхом підвищення цін.

Інфляція витрат (пропозиції) виникає внаслідок збільшення витрат при високому рівні безробіття і неповному використанні виробничих ресурсів. Збільшення витрат на виробництво одиниці продукції зменшує прибутки і при стабільних цінах це призводить до скорочення обсягів виробництва. Зменшення пропозиції підвищує рівень цін.

Світова практика господарювання нагромадила певний досвід боротьби з інфляцією, регулювання її рівня. Найбільш поширеним інструментом є індексація - механізм зміни номінальних доходів пропорційно коливанням цін за певний період.

В арсеналі антиінфляційних заходів важливе місце належить монетарній політиці, яка передбачає однакові темпи зростання грошової маси та економічного зростання (національного продукту), зменшення облікової ставки, норми резервування, проведення активних операцій на відкритому ринку.

Впорядкування державних фінансів передбачає скорочення бюджетного дефіциту шляхом оптимізації його видаткової частини, зниження податкових ставок.

Антиінфляційна політика включає заходи з активізації розвитку національної економіки - обмеження монополізму, розвиток конкуренції, структурна перебудова економіки, інвестиційно-інноваційна діяльність, протекціонізм тощо.

Важливе місце в антиінфляційній політиці займає раціоналізація зовнішньоекономічних зв´язків країни. Пасивне сальдо платіжного балансу провокує інфляцію. Слід забезпечувати рівновагу в зовнішній торгівлі, підтримувати експортні галузі, захищати вітчизняного товаровиробника, проводити конструктивну валютну політику.

Реалізація антиінфляційної політики залежить від багатьох факторів, і успіху можна досягти лише за умови комплексного їх використання.