Файлова система

Операційна система — це сукупність програм, які призначе­ні для керування роботою комп'ютера і підтримки взаємодії корис­тувача з апаратною частиною і прикладними програмами.

Розглянемо поняття диска, каталогу, файлу, файлової системи і файлової структури, що є на диску.

Диск (вінчестер) — це фізичний пристрій, який після вми­кання комп'ютера обертається зі швидкістю 7200 обертів за хвилину і на якому зберігається інформація. Диски можуть бути декількох видів. Диски мають назви.

Назва диска — латинська буква і символ двокрапки, наприклад, А:, В: — назви дисководів гнучких дискет; С:, D: — назви логічних дисків на вінчестері; Е:, F: тощо — назва дисководу компакт-дисків (СD) чи флеш-пам'яті.

Файли призначені для зберігання на дисках програм та даних (текстів, таблиць, рисунків, відео тощо). Сукупність файлів на диску утворює файлову структуру конкретного диска.

Сукупність правил, за якими створюються файлові струк­тури, називають файловою системою. Єтри основні файлові системи: стара 16-розрядна FАТ-16 і нові FАТ-32 та NTFS. Система NTFS дає змогу оперувати з файлами великих розмірів (більших за 4 Гбайти), які виникають, зокрема, під час опрацювання цифрового відеозображення.

Якщо файлів багато, то для їх структуризації користувач створює каталоги файлів (в операційній системі МS Windows їх називають папками). Інколи кажуть, що файл поміщають у ката­лог (папку), але насправді в каталог автоматично поміщається лише інформація про файли (тут цілковита аналогія з катало­гом книжок у бібліотеці, оскільки власне книжки зберігаються у сховищах). Користувач не знає, де саме розміщений файл на диску. Про це відає FАТ (таблиця розміщення файлів). Важливо, щоб користувач знав, у якому каталозі (у якій папці) зареєстро­ваний його файл.

Над каталогами (папками) визначені такі дії: створення, вилучення, відкривання, закривання, перейменування, копію­вання, переміщення тощо. Ці дії виконує користувач за допо­могою операційної системи.

Файл має такі головні властивості: назву, тип, обсяг у байтах, дату створення.

Назви файлам та каталогам дає користувач. Назва файлу може складатися з двох частин, розмежованих крапкою: власної назви, яку придумує користувач, і стандартної назви типу файлу (її придумувати не треба). Тип файлу надається;. прикладною програмою автоматично або користувач вибирає його із деякого наданого програмою списку. Тип дає змогу користувачам і системі розпізнати, в якому форматі зберігаються дані в файлі. Приклади типів файлів: txt — текстовий, exe — вико­нуваний, Ьаs — бейсик-програма, раs— паскаль-програма, doc — текст у форматі програми МS Word, wav - звуковий, avi — відеофайл тощо. Власні назви мають бути змістовними, недовги­ми і записаними латинськими буквами або кирилицею з викорис­танням цифр та символів, які є на клавіатурі. Деякі символи (наприклад, +,.,[, ], ^,*,?,/,\) використовувати в назвах не можна. У назвах файлів і папок великі і малі букви рівноправні.

2. Робочий стіл і панель задач. Ми починаємо вивчати графічний інтерфейс операційної системи МS Windows. Увімкніть комп'ютер і розгляньте екран — це робочий стіл користувача.

Візуально робочий стіл — це тло, на якому відображаються інші елементи, а фактично — це папка, яка містить різні об'єкти (файли, інші папки). На столі (відмінності в різних версіях ОС несуттєві) є робоче поле з підписаними значками, які називають піктограмами, а також панель задач з кнопкою Пуск, що розгортає головне каскадне меню системи.

Диски, папки користувача, прикладні програми (Word, Ехсеl тощо) та системні папки (МІЙ комп'ютер, КОШИК тощо), файли документів називатимемо об'єктами. Піктограми графічно ре­презентують ці об'єкти у вікні. Надалі поняття дії над об'єктом чи його піктограмою ототожнюватимемо. Це означає: якщо, на­приклад, вилучити піктограму деякої папки, то з диска буде вилучено реальну папку; щоб скопіювати файл у буфер обміну, достатньо дію копіювання застосувати до піктограми файлу.

Піктограма програми має вигляд деякого значка-картинки,, документа — аркуша паперу. Назву пікто­грамі дає користувач. Назву і вигляд значка можна змінювати.

Сама піктограма — це також об'єкт. Панель задач є об'єктом. Об'єктами є вікна тощо. Об'єктом можна вважати все, над чим визначені певні дії. Ось чому ОС МS Windows є об'єктно орієнтованою.

Панель задач — це вузька горизонтальна смуга внизу екрана, яка містить кнопку Пуск, панель швидкого запус­ку програм, кнопки мінімізованих вікон, відкритих вікон та запущених програм, область інформування з індикатором мови, годинник, піктограми антивірусних та інших обслуговуючих програм. Щоб активізувати потрібне вікно (тобто про­граму), можна клацнути на відповідній кнопці на панелі задач. Панель задач можна ховати, змінювати чи переміщати на робочому столі, але початківцям це робити не рекомендується.

Зверніть увагу на піктограму об'єкта «Мій комп'ютер». Цей об'єкт забезпечує взаємодію користувача з файловою системою: дисками, папками, файлами і засобами керування комп'ютером. Зазвичай цей об'єкт трактують як специфічну системну папку.

3. Дії з вікнами. Вікно є центральним поняттям у Windows (звідси і походить назва операційної системи). Вікно відображає зміст (наповненість) об'єкта. Розрізняють такі головні типи вікон: робочий стіл, вікно папки, вікно програми, вікно документа, діалогове вікно, вікно системи допомоги.

Вікно папки складається з таких головних елементів:

· рядка з назвою об'єкта і кнопками керування вікном;.

· рядка меню;

· робочого поля вікна.

Необов'язковими елементами е рядки панелей інструментів, стану і область задач ліворуч від робочого поля.

Якщо у робочому полі не поміщається вся інформація, то вікно матиме горизонтальну і вертикальну смуги прокручування з бігунцями. Бігунці переміщують, щоб побачити все поле.

Розміри вікна можна змінювати. Для збільшення чи зменшення розмірів вікна вказівник миші встановлюють на межі вікна або в кутку (вказівник змінить вигляд), натискають на ліву клавішу миші і, не відпускаючи її, перетягують межу.

Принцип перетягування об'єктів. Перетягування об'єктів виконують так: над об'єктом клацають і, не відпускаючи лівої клавіші миші, перетягують вказівник у потрібне місце; клавішу відпускають. Перетягувати можна межі вікна, піктограми у вікні, ціле вікно. Вікно перетягують з одного місця на інше, захопивши рядок з назвою.

Вікно можна розгорнути на весь екран — надати йому попереднього вигляду — чи закрити — якщо воно зайве. Якщо ж вікно потрібне, але воно займає на екрані надто багато місця, його мінімізують — Мінімізоване вікно набуває вигляду підписаної кнопки на панелі задач.

На екрані може бути декілька вікон програм чи папок, їх розташовують каскадом чи поряд. Однак лише одне вікно є активним. Рядок з його назвою має інший колір, ніж відповідні рядки неактивних вікон. Щоб зробити вікно активним, треба клацнути мишею будь-де в його межах. Працюють лише з активним вікном.

Закрити вікно (програму) можна одним із шести способів:

· клацнути на кнопці ;

· двічі клацнути на системній кнопці (вона є ліворуч у рядку заголовка вікна і має вигляд рисунка);

· клацнути на системній кнопці один раз і з отриманого меню виконати команду Закрити;

· клацнути на пункті Файл і виконати команду Закрити;

· клацнути правою кнопкою у рядку заголовка (отримаєте контекстне меню рядка) і виконати команду Закрити;

· натиснути на комбінацію клавіш АІt+F4 (закрити поточне вікно) або Shift+АІt+F4 (закрити декілька підпорядкованих вікон).

Мінімізоване вікно можна закрити одним із таких способів:

· викликати контекстне меню кнопки, клацнувши над нею правою клавішею миші, і виконати команду Закрити

· якщо у контекстному меню панелі задач доступна команда Скасувати згортання, то виконати її.. Розгорнуті вікна закрити і різними способами, зокрема, комбінацією клавіш Shift+АІt+F4

· натиснути по черзі на кнопки на панелі задач: вікна відкриються і закриєте їх відомими способами.

Над об'єктами чи елементами вікна визначені конкретні дії (їх вивчатимемо згодом), які можна виконати трьома різними способами: за допомогою меню програми, панелі інструментів або контексного меню (найзручніший спосіб). Контекстне меню об'єкта містить команди, визначені лише над вибраним об'єктом.

Щоб отримати контекстне меню елемента, треба клацнути над елементом правою клавішею миші.

Відображення піктограм у вікні папки залежить від вибору команд (Значки, Список, Таблиця тощо) з пункту меню Вигляд, а також від значень параметрів, доступ до яких отримують після виконання команд Сервіс → Властивості папки → Вигляд. Власне тут у Windows можна задати чи скасувати відображення повного шляху до вибраного файлу в рядку заголовка папки чи в адресному рядку на панелі інструментів, назв типів файлів (розширень), захованих і системних файлів тощо.

Значок для папки можна замінити на інший на закладці Налаштування команди Вигляд → Налаштування вигляду папки. •

4. Властивості робочого столу. За допомогою команди Властивості з контекстного меню робочого столу отримаємо доступ до діалогового вікна налаштування екрана (робочого столу). Тут користувач може:

1. на закладці Фон чи Робочий стіл з меню дібрати до вподоби колір фону і вигляд малюнка (шпалер) робочого столу;

2. на закладці Заставка вибрати вигляд екранної заставки - рухомого зображення, яке з'явиться на екрані через заданий інтервал бездіяльності користувача;

3. змінити кольорове оформлення всіх елементів вікон;

4. задати параметри роздільної здатності екрана.

У Windows 9х можна вибирати веб-стиль чи класичний Windows -стиль вибору і відкривання (запуску) об'єктів, а також вигляд вказівника миші, змінювати вигляд значків; а у Windows — задавати тему робочого столу як сукупність значень різних параметрів, а також можливість відобразити певну веб-сторінку на робочому столі відразу після вмикання комп'ютера.