Економічний зміст факторів та методів зниження собівартості промислової продукції

Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов зростання прибутку підприємства, підвищення рентабельності та ефективності його роботи та просто необхідністю в умовах ринкової економіки.

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції необхідно визначити фактори, що обумовлюють це зниження. Під факторами зниження досліджуваного показника розуміють всю сукупність рушійних сил та причин, які визначають її рівень та динаміку. У господарській практиці розрізняють такі чинники зниження собівартості продукції: технічний прогрес.

Впровадження нової техніки, комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяє значно знизити собівартість продукції, а разом з тим і поліпшити показники діяльності підприємства; поліпшення організації виробництва та праці, тобто вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього, впровадження наукової організації праці, поліпшення використання основних виробничих фондів, поліпшення матеріально-технічного забезпечення, скорочення транспортно-складських витрат тощо; зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат, та зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції; удосконалення конструкції виробів. Резерви зниження собівартості продукції на підприємствах виявляються при економічному аналізі. Виявлені резерви реалізуються шляхом проведення конкретних заходів при проектуванні, підготовці виробництва і самому процесі виробництва.

Підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат внаслідок дії таких двох факторів:

1) зниження норм витрат матеріалів. У цьому разі економія обчислюється за формулою:

Е_м = (Н_мо – Н_м1⁾ * Ц_м *О₁, (1.1.)

де Е_м – економія за рахунок зниження норм витрат матеріалів, грн.;

Ц_м – ціна ресурсу, грн;

О₁ – обсяг випуску продукції;

Н _мо і Н_м1 - норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу відповідно, нат. од.;

2) зростання продуктивності праці, тобто зниження трудомісткості продукції:

Е_пр = ((Т_о*С_го – Т₁ * С_го) * (1 + ) * (1 + )) * О₁ (1.2.)

де Е_пр – економія витрат за рахунок зниження трудомісткості продукції, грн.

Т_о та Т₁ – трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу відповідно, норм-годин;

С_го та С_г1 – середньогодинна ставка робітників до і після здійснення заходу відповідно, грн./год;

%ДЗП – середній відсоток додаткової заробітної плати

%ВСП – встановлений законодавством відсоток відрахувань на соціальні заходи, %.

Вдосконалення організації виробництва і праці на підприємстві зумовлює економію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування, яка визначається так:

Е_сп = (С – ())* (1.3.)

де Е_сп – економія витрат внаслідок поглиблення спеціалізації і розширення кооперування, грн;

С - собівартість одиниці виробів, виробництво яких планується розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн,/од.

- оптова ціна виробу, виготовленому на спеціалізованому підприємстві, грн.

В_{т.з.в .} – транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од.;

О^сп – кількість виробів, отриманих по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, нат, один. Зміна структури й обсягу продукції зумовлює відносне зниження умовно-постійних витрат підприємства, яке можна обчислити так:

Е_уп = (1.4)

де Е_уп – економія витрат у результаті зниження умовно-постійних витрат підприємства, грн.;

∆О% – приріст обсягу виробництва продукції в плановому році,

%С_уп – сума умовно-постійних витрат у базовому році, грн. Загальний вплив зазначених факторів на собівартість продукції визначається так:

Е_заг = Е_м + Е_сп + Е_уп (1.5)

Зниження собівартості продукції за наведеними вище факторами обчислюють у такій послідовності.

1. Визначають витрати на 1 грн. товарної продукції у базовому році

(1.6)

де - собівартість товарної продукції у базовому році, грн.;

– обсяг товарної продукції у базовому році, грн.

2. Обчислюють собівартість товарної продукції у плановому році на рівні витрат базового року:

(1.7.)

- обсяг товарної продукції і плановому році, грн

3. Визначають економію витрат спричинену техніко-економічними факторами, методом прямого розрахунку.

4. Обчислюють планову собівартість продукції:

± Е_заг (1.8)

5. Визначають рівень витрат на 1 гри товарної продукції в плановому році:

(1.9.)

6. Обчислюють відсоток зниження витрат на 1 грн товарної продукції в плановому році порівняно з базовим:

∆ = (1.10)

Визначити зниження собівартості продукції за факторами можна не тільки методом прямого розрахунку, а й індексним методом.

Зменшення собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів та цін на них обчислюється так:

∆С_пл = (1 – I_нм * I_ц)* ά_мв, (1.11.)

де I_нм та I_ц – індекси зміни норм витрат матеріалів на один виріб та зміни ціни ресурсу матеріалу відповідно;

ά_мв частка матеріальних витрат у собівартості, %

Зниження собівартості продукції за рахунок зростання продуктивності праці:

∆С_пр = ά_зп (1.12)

де I_зп та I_пр - індекси зростання середньої заробітної плати та продуктивності праці відповідно, %

ά_зп – частка заробітної плати і собівартості продукції, %.

Зниження собівартості продукції (%) за рахунок зміни умовно-постійних витрат:

∆С_уп = ά_уп (1.13)

де I_уп та I_О – Індекси зростання умовно-постійних витрат та обсягу виробництва відповідно;

ά_уп - частка умовно-постійних витрат у собівартості продукції, %

Отже, економічний ефект від зниження собівартості промислової продукції в залежності від обраних чинників, що впливають на даний процес, кількісно можна визначити методом прямого розрахунку та індексним методом. За допомогою вище наведених формул.