Висновки. ібсен драма шлюб суспільство

ібсен драма шлюб суспільство

У 2006 році виповнюється 100 років з дня смерті норвезького драматурга Генріка Ібсена. Соціальні конфлікти, з якими стикається читач у його творах зберігають свою актуальність і сьогодні.

У п’єсі «Ляльковий дім» автор проголошує свободу особистості, проте його гуманістичні ідеали занадто широкі і багатообразні, що їх не можна було б класифікувати як цілісну філософію. Він лише показує шляхи, по яких ми можемо йти у своїх власних пошуках особистої свободи, давати виклик життю і таким чином пізнавати його, відкриваючи усі секрети. П’єса змушує нас задумуватися над своїми основними правами і цінностями.

Для Ібсена було дуже важливо, щоб глядачі і читачі його сучасних драм ставали свідками подій, які могли цілком реально відбутися у їхньому житті. Ця умова вимагала від персонажів драм говорити і поводити себе природно у ситуаціях, що наближалися до перипетій реального життя: проблема вибору, сенс існування тощо. Секрет успіху п’єси заключався в тому, що вона створювала ілюзію реальності настільки, що сам глядач або читач мимоволі ставав її учасником. Така методика є успішною, про це свідчать сучасні численні театральні постановки драми, а також схвальні відгуки критиків.

Генрік Ібсен став одним із перших, хто поставився до людини з критичної точки зору, показав усі стадії її розвитку, але найважливішим було те, що європейське суспільство було неготовим прийняти стільки негативу. Навіть дослідження Фройда, роботи Маркса і Ніцше, що пояснювали проблеми людини як тимчасові критичні явища епохи, не переконували світову громадськість визнати свою недолугість самостійного вирішення проблем. Соціальні конфлікти у драмі часто не знаходять свого вирішення, а шляхи якими герої йдуть виявляються хибними з багатьох причин. По-перше, герої не завжди розрізняють у якому світі їм краще жити: у гармонії з собою чи з зовнішнім світом?

Така дилема знаходить і головну героїню, яка спочатку намагалася зробити ідеальним усе навколо, приносячи в жертву себе, а потім зрозуміла, що жертва її є нерівноцінною по відношенню до затрачених зусиль. Більше того, Нора усвідомила, що її зусилля можуть бути належно оцінені деінде, її соціальна роль буде виконуватися. На прикладі іншої героїні твору, фрау Лінне, можна побачити, що тогочасне європейське суспільство не було прихильним до жінки без законного чоловіка, можливість роботи чи будь-якого соціального статусу була невелика. Можливо, приблизно такою і була б доля головної героїні драми, але автор не дає вказівки на майбутнє Нори, залишаючи це питанням часу.

Очевидно, що соціальна позиція жінки багато в чому залежала від чоловіка. А коли одна з сторін має більше повноважень, вона мимоволі починає перевищувати і їх. Коли такі непорозуміння постають у сімейному житті, як це сталося в родині Хельмерів, відповідальність за їх вирішення лежить на обох партнерах. Саме це і підкреслює Генрік Ібсен у своєму творі, він відкидає будь-які насадження суспільства, що перетворюють кожну сім’ю на ляльковий дім. Автор наголошує на визнанні кожного партнера як особистості, на необхідності морального зв’язку, а також гармонії між душевним і соціальним світом кожної окремої людини.