Висновок список використаних джерел додатки

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. За сучасних умов здійснення в Україні судово-правової реформи особливої актуальності набувають питання вдосконалення процедури розкриття та розслідування злочинів під кутом зору забезпечення реалізації основного принципу правової держави, згідно з яким людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод – обов’язком держави.

Розкриття злочинів та розслідування кримінальних справ – складний процес пізнання, який детально регламентований кримінально-процесуальним законом. Будь-який відступ від його приписів неприпустимий і розцінюється як порушення закону. Процесуальною формою діяльності слідчих під час проведення попереднього розслідування є слідчі дії, що виступають одночасно і як спосіб доказування. В юридичній літературі та правозастосовчій практиці виникає закономірний інтерес до розширення їх пізнавальних можливостей, розробки та вдосконалення тактики провадження, відбувається пошук нових форм організації пізнавальної діяльності слідчого.

Перелік слідчих дій подано в кримінально-процесуальному законодавстві і розширенню він не підлягає. Але якщо такі слідчі дії, як допит, виїмка, пред’явлення для впізнання отримали, загальне визнання (як у теорії, так і на практиці), то стосовно слідчої дії, передбаченої ст. 194 КПК України “Відтворення обстановки і обставин події”, єдності в поглядах не існує. Традиційно ця слідча дія розглядається як об’єднання (сполучення) двох окремих слідчих дій – слідчого експерименту та перевірки показань на місці, в яких пізнавальні можливості, способи отримання інформації, процесуальне положення учасників є різними. Через це виникають проблеми вибору тактики проведення відтворення обстановки і обставин події; оцінювання отриманих під час його проведення результатів; визначення ролі цієї слідчої дії в процесі доказування.

Позначених проблем тією чи іншою мірою торкалися в своїх роботах вчені О.В. Авсюк, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, І.Є. Биховський, О.М. Васильєв, В.К. Весе-льський, В.І. Гаєнко, Н.І. Гуковська, Ф.В. Гла­зирін, А.В. Дулов, В.П. Кол­маков, В.О. Коновалова, М.О. Кор­нієнко, В.С. Кузьмічов, В.Г. Лу­кашевич, Є.Д. Лук’ян­чи­ков, В.К. Лисиченко, І.М. Лузгін, М.М. Ми­хєєнко, П.Д. Несте­рен­ко, А.Р. Раті-нов, М.В. Салтевський, С.С. Сте­пічев, В.М. Уваров, М.М. Хлинцов, В.П. Шибіко, В.Ю. Шепітько, С.А. Шей­фер та інші. Проте єдності в поглядах не було досягнуто, залишились питання, які потребують подальших наукових досліджень.

Сукупність наведених обставин створила передумови для віднесення нових наукових розробок зазначеної проблематики до актуальних і обумовила вибір теми даного дипломного дослідження.

Мета і завдання дослідження полягають в аналізі стану проблеми, комплексній розробці теоретичних положень і концептуальних основ вдосконалення процедури отримання нової доказової інформації та перевірки наявних доказів шляхом проведення слідчого екмперименту, що, врешті має забезпечити швидке, якісне й ефективне розслідування кримінальних справ.

Відповідно до поставленої мети в роботі для дослідження особливостей виробництва слідчого експерименту за чинним кримінально-процесуальним законодавством ставимо такі завдання:
- Дати поняття слідчого експерименту, а також з'ясувати наукові підходи до його визначення;
- Виявити цілі слідчого експерименту;
- Визначити види слідчого експерименту;
- Визначити підстави виробництва слідчого експерименту;
- Проаналізувати суб'єктний склад слідчого експерименту і порядок підготовки до його проведення;
- Визначити тактичні особливості проведення слідчого експерименту;
- Дослідити практику проведення слідчого експерименту при розслідуванні різних категорій злочинів;
- Визначити порядок і способи фіксації результатів слідчого експерименту;
- Визначити параметри оцінки результатів слідчого експерименту.

Об’єктом дослідження є слідчий експеримент як слідча дія та певні закономірності і правові відносини, врегульовані кримінально-процесуальними нормами, що виникають у діяльності слідчого під час провадження ним окремих слідчих дій.

Предмет дослідження поняття, підстави порядок і тактика виробництва слідчого експерименту, а також норми кримінально-процесуального законодавства, що регулюють провадження окремих слідчих дій.

Методи дослідження. Методологічну основу дипломної складають сукупність принципів, загальнонаукових і спеціально-галузевих методів правового пізнання дійсності. У процесі дослідження були використані положення сучасної теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. Основні висновки та положення дисертації ґрунтуються на методі історико-правового аналізу розвитку досліджуваної слідчої дії та її сучасного стану; формально-логічний, логіко- юридичний та порівняльно-правовий методи застосовувалися під час дослідження правових норм і розробки пропозицій щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства; системно-структурний – під час аналізу організаційних і тактико-психологічних засад провадження слідчої дії; статистично-аналітичний – для вивчення судово-слідчої практики, опрацювання офіційних, наукових та бібліографічних джерел. збору та узагальнення думки практичних працівників (судів, прокурорів, слідчих) і науковців у процесі створення фактологічного підґрунтя предмету дослідження.

Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, кримінально-процесуальне законодавство України, інші нормативні акти. У роботі проаналізовані правові акти вітчизняного і зарубіжного законодавств за різних історичних умов існування кримінального процесу, а також проекти нових кримінально-процесуальних законів, в першу чергу, України та інших держав з розвинутою правовою системою.

Теоретичною основою дипломного дослідження стали досягнення в галузі філософії, логіки, конституційного права, теорії держави і права, юридичної психології, кримінально-процесуального права, криміналістики.

Достовірність і обґрунтованість висновків автора підтверджу­ються емпіричними даними, отриманими ним у процесі вивчення правової статистики, узагальнення судової та слідчої практики право­охоронних органів України. Дисертантом вивчені за спеціально розробленою програмою 262 архівні кримінальні справи в різних регі­онах України (Херсонська, Кіровоградська, Полтавська, Запорізька області); проанкетовані 224 слідчі системи МВС та 17 слідчих прокуратури; опитані 8 суддів, 10 прокурорів, 23 викладачі кафедр криміналістики та кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ України та Запорізького юридичного інституту МВС України, 11 керівників слідчих підрозділів системи МВС України.

Структура дипломної відповідає меті і завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів і восьми підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел (212 найменувань) та додатків. Обсяг дипломної складає 171 сторінку, кількість додатків – 2 на 7 сторінках.