Шведська модель соціалізму як форма соціальної держави

Змішана ринкова економіка (для якої характерні з одного боку державна підтримка конкуренції на ринку, з іншого – обмеження монополізації – знову ж таки державне) має кілька моделей: ліберальну (США), соціально орієнтовану (Німеччина) та соціал-демократичну, яка знайшла найяскравіше втілення в Швеції.

У цій моделі поєднуються і взаємодіють різні форми власності: приватна, державна та кооперативна. Відмітна ознака цієї моделі – ключова роль держави, яка працює в першу чергу для розвитку суспільства, а потім вже - економічного зростання (тут не популярне гасло «що менше держава втручається в економіку, то краще»).

Важливою рисою шведської моделі є те, що контрольний пакет акцій великих приватних підприємств належить не фінансовим олігархам, не промисловим магнатам і навіть не державі, а трудовим колективам цих підприємств.

Соціальна політика Швеції в галузі оплати праці пронизана ідеєю рівності. Основне гасло тут — «рівна зарплата за рівну працю» — означає, що для встановлення зарплати нормою мають бути тип і природа праці, а не різна прибутковість фірм і галузей. Шведська модель відрізняється дуже високим ступенем вирівнювання заробітної плати між кваліфікованими і некваліфікованими працівниками, що відображає основні принципи ідеології загального добробуту в Швеції.

Відповідно до шведської моделі зайнятість населення - найважливіший пріоритет в економічній політиці. Фактичний рівень зареєстрованого відкритого безробіття в Швеції за світовими стандартами надзвичайно низький – приблизно 2%. Один із найважливіших елементів шведської соціальної політики загального добробуту - соціальне страхування, мета якого - забезпечити людину економічним захистом у разі хвороби, при наданні медичної допомоги, народженні дитини і через старість, у зв'язку з нещасними випадками та професійними хворобами. Підсумок: шведської моделі: політична демократія плюс провідна роль держави в регулюванні економіки, плюс сильна соціальна політика, плюс незалежні профспілки.