ПЕРЕДДЕНЬ ВІЙНИ

ЛІКВІДАЦІЯ ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ

1. 15 березня 1939 р., порушивши Мюнхенську угоду, німе­цькі війська захопили Чехію і Моравію. Окуповані землі були перетворені на нацистський протекторат.

2. За три дні до цього гітлерівська агентура в Словаччині проголосила цю область незалежною державою.

3. Закарпатська Україна відходила до Угорщини.

4. Чехо-Словацька держава припинила своє існування.

5. Окупувавши Чехо-Словаччину, А. Гітлер остаточно під­твердив, що війна за поділ світу неминуча. Над Європою нависла загроза війни.

6. Уряди Великої Британії та Франції обмежилися формаль­ними протестами проти порушення Мюнхенської угоди і ліквідації Чехо-Словацької держави.

НІМЕЦЬКІ ПРЕТЕНЗІЇ ДО ЛИТВИ І ПОЛЬЩІ

1. Розробляючи плани територіальної експансії в Європі, на­цисти планували приєднати до Німеччини і райони Поль­щі, заселені німцями.

2. Нацистська пропаганда скористалася проблемою Данци-га (Гданська), вигадала про нестерпні утиски німецької меншини у Польщі.

3. Для того щоб ослабити своїх можливих противників, Ні­меччина намагалася ліквідувати систему союзів Франції з державами Східної Європи, а тому в січні 1934 р. уклала союз із Польщею "Про мирне вирішення спорів". Цей союз свідчив про відхід уряду Польщі від. союзу з Франці­єю і про його зближення з Німеччиною.

4. У 1937 р. відбулася зустріч британського міністра Галі-факса з А- Гітлером, на якій було заявлено, що Велика; Британія не заперечуватиме щодо захоплення "вільного; міста" Данцига (Гданська). Фактично Британія не висува­ла ніяких претензій до здійснення планів німецької експан-^ сії в Центральній Європі.

5. Навесні 1939 р. А. Гітлер захопив литовське місто Клайпе­ду з областю, що прилягала до нього, польський Данцигі (Гданськ), розірвав польсько-німецький пакт 1934 р. про' ненапад й англо-німецьку морську угоду.

6. Велика Британія і Франція були поставлені перед фактом німецької експансії, але ніяких заходів не вжили, щоб пе­решкодити цьому, хоч стало зрозуміло, що Гітлер не є "господарем свого слова".

7. У квітні 1939 р. німецьке командування розробило план "Вайс" і визначило термін нападу на Польщу — 1 вересня 1939 р.

8. Радянсько-німецький договір, підписаний 23 серпня 1939 р., вирішив долю Польщі, яка була розділена між Німеччи­ною і СРСР.

Висновки:

1. Ліквідація Чехо-Словаччини і нові акти німецької агресії спричинили в Англії і Франції масове незадоволення. •Громадськість вимагала дати рішучу відсіч агресії в Європі.

2. Частина далекоглядних британських політиків (В. Чер-чилль та ін.) розуміли, що А. Гітлер може зрадити своїх партнерів за Мюнхенською угодою і спрямувати свої вій­ська не на схід, а на захід, тому потрібно зміцнити позиції "західних демократій".

3. 22 березня 1939 р. Велика Британія і Франція обмінялися нотами про взаємну допомогу у випадку нападу третьої держави на одну із них.

4. 22 березня 1939 р. Франція і Британія запевнили Голлан­дію, Швейцарію і Бельгію, що нададуть їм допомогу в разі нападу на них. Пізніше такі обіцянки були надані Польщі, Румунії, Греції і Туреччині.

АНГЛО-ФРАНКО-РАДЯНСЬКІ ПЕРЕГОВОРИ 1. У березні - червні 1939 р. велись англо-франко-радянські переговори про' укладення військово-політичного союзу проти агресора, які закінчилися безрезультатно. Радян­ський Союз пропонував:

• укласти Троїстий пакт взаємодопомоги між СРСР, Ве­ликою Британією і Францією;

• укласти військову конвенцію для підкріплення цього пакту;

• надати гарантії незалежності всім прикордонним із СРСР державам від Балтійського моря до Чорного;

- 275

• згідно з цим пактом, союзники мали б надавати війсь­кову допомогу всім східноєвропейським країнам, у тому числі Румунії і Польщі, у випадку німецької агресії в Європі;

• кожна зі сторін діяла у власних інтересах, водночас та­ємно вела переговори з Гітлером;

• не вирішувалося питання про окрему військову конвен­цію, бо західні країни реально оцінювали стан радян­ської армії, значно ослабленої сталінськими репресіями, з недосконалою, відсталою військовою технікою.

2. 12 серпня 1939 р. в Москві почалися англо-франко-радянські переговори військових делегацій. Але з'ясувалося, що британська делегація не мала повноважень для їх ведення і підписання договору. Глави британської і французької де­легацій не належали до впливових військових діячів обох країн. Фактично радянські ініціативи щодо колективної безпеки були приречені на провал, бо не вирішувалося пи­тання пропуску радянських військ через території Польщі та Румунії у випадку німецької агресії в Європі.

3. Кожна зі сторін мала свої цілі, а тому переговори затягува­лися:

• Британія і Франція намагалися не допустити зближення Німеччини і СРСР;

• Радянський Союз використовував переговори для тиску на Німеччину при підготовці політичного й економіч­ного договору;

• СРСР насторожували договори Великої Британії (від ЗО вересня 1938 р.) і Франції (від 6 грудня 1938 р.) з Ні­меччиною.

4. 21 серпня 1939 р. радянська сторона запропонувала пере­
нести переговори на пізніше, а сама вже вела переговори з
Німеччиною.

Висновки:

1. Відповідальність за зрив англо-франко-радянських пере­говорів 1939 р. несли всі сторони.

2. Ці тристоронні переговори дали можливість і велику пер­спективу Й. Сталіну почати переговори з Німеччиною.

РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИЙ ПАКТ (від 23 серпня 1939 р.) І ТАЄМНИЙ ПРОТОКОЛ ДО НЬОГО

1. У червні 1939 р. почалися прямі контакти між СРСР і Ні­меччиною під прикриттям торговельних переговорів.

2. 19 серпня 1939 р. Німеччина і Радянський Союз підписали торговельний договір, який передбачав надання кредиту СРСР і розширював його можливості в експорті продо­вольства і закупівлі нової техніки.

3. 23 серпня 1939 р. др Москви прибув міністр закордонних справ Німеччини Й. Ріббентроп з узгодженим текстом до­говору про дружбу і ненапад між СРСР і Німеччиною строком на 10 років. Уночі він був підписаний, а наступ­ного дня опублікований.

4. Договір увійшов в історію під назвою "пакт Молото-ва-Ріббентропа" і складався з 7 статей. Він передбачав такі зобов'язання обох сторін:

• утримуватися від агресивних дій одна проти одної;

. • а також від будь-якого нападу одна на одну як окремо, так і спільно з іншими державами.

5. Окремою частиною радянсько-німецького договору до­давався таємний протокол, у якому йшлося про територі­альний устрій майбутньої Європи. У СРСР протягом три­валого часу (піввіку) заперечувалося існування таємного протоколу.

6. Цей таємний протокол:

• визначав зони впливу СРСР і Німеччини у Східній Єв­ропі;

• передбачав поділ Польщі;

• підтвердив згоду СРСР на просування німецьких військ до лінії Нарва-Вісла-Сан;

• встановлював радянською зоною впливу Естонію, Лат­вію, Фінляндію, Бессарабію, Східну Польщу (Варшав­ське і Люблінське воєводства), західноукраїнські й за-хіднобілоруські землі;

• визначав німецькою зоною впливу Литву.

7. Після нападу Німеччини на Польщу (1 вересня 1939 р.)
лінія розмежування німецьких і радянських військ пере­
містилася до р. Буг, що порушувало домовленості, за­
фіксовані у таємному протоколі. Тому А. Гітлер пого­
дився передати до сфери впливу СРСР Литву.

ВПЛИВ ДОГОВОРУ НА ПОДАЛЬШИЙ ПЕРЕБІГ ПОДІЙ У СВІТІ

1. А. Гітлер і Й. Сталін поділили Європу між собою. їхній пакт про ненапад був досконалим планом нападу.

2. Договір і таємний протокол не відвернули загрозу війни, а ще більше її посилили і наблизили.

3. Вони сприяли міжнародній ізоляції Радянського Союзу, авторитет якого був підірваний, йому перестали довіряти.

4. Пакт про ненапад унеможливив продовження англо-франко-радянських переговорів і подальшу участь СРСР у боротьбі проти фашистської Німеччини.

5. Він перетворив СРСР у фактичного союзника Німеччини. Про це свідчать дії СРСР: 17 вересня 1939 р. він почав аг­ресію проти Польщі, порушивши радянсько-польський договір 1932 р. про ненапад.

6. Цей пакт і таємний протокол розв'язав Німеччині руки і вона 1 вересня 1939 р. напала на Польщу. Ця подія стала початком Другої світової війни, бо союзники Польщі — Велика Британія і Франція оголосили війну Німеччині.

7. Уряд США почав надавати допомогу Британії і Франції сировиною і військовими матеріалами.

Висновки:

1. Радянсько-німецький договір і таємний протокол су­перечили принципам міжнародного права, ігнорували за­гальновизнані норми міжнародних відносин і базувалися на насильстві до третіх країн. 2. Угоди свідчили, що зовнішня політика СРСР була агресив­ною і основними її рисами були таємна дипломатія, від­сутність відкритості й територіальна експансія.

3. Договір і протокол продемонстрували, що інтереси двох
і»- тоталітарних режимів мають багато спільних рис: одна­
ковими є їх прагнення до розширення своїх територій і
своїх впливів, вони обидва вважали насильство най­
ефективнішим засобом вирішення своїх проблем.

4. Відповідальність за розв'язування Другої світової війни
разом з іншими країнами несе і сталінське керівництво
СРСР.

Вбивство в м. Сараєво австрійського ерцгер­цога Франца-Фердинанда. Ультиматум Австро-Угорщини Сербії. Оголошення Австро-Угорщиною війни Сербії. Оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни. Вступ у війну Франції. Вступ у війну Великої Британії. Оголошення Австро-Угорщиною війни Росії. Оголошення Японією війни Німеччині. Східно-прусська операція. Поразка російської армії у Східній Пруссії. Битва на р. Марні.

Вступ у війну Туреччини на боці Німеччини. Поразка російської армії у битві неподалік від Мазурських озер.

Застосування німецькою армією отруйних га­зів у битвах на р. Іпр. Вступ у війну Італії на боці Антанти. Перехід до позиційної війни на Східному фронті.

Вступ у війну Болгарії на боці Німеччини. Бої під Верденом.

Наступ російських військ на Південно-Захід-ному фронті (Брусиловський прорив). Битва на р. Соммі.

Вступ у війну Румунії на боці Антанти. Проголошення Німеччиною підводної війни. Вступ у війну США.

Поразка італійської армії в районі Капоретто. Підписання в Брест-Литовську мирного дого­вору між Росією та країнами Четверного союзу. Наступ німецьких військ на Західному фронті.

капітуляція Туреччини. Капітуляція Австро-Угорщини. Підписання перемир'я в Комп'єнському лісі. Закінчення Першої світової війни.

Тема 2. Облаштування повоєнного світу

1919р., 18 січня Відкриття Паризької мирної конференції.

1919 р., 28 червня Підписання Версальського мирного договору.

1919р., 10 вересня Підписання Сен-Жерменського мирного дого-

вору між країнами Антанти й Австрією.

1923 р., липень

1924 р., серпень

1925 р., 5-16 жовтня 1925 р., 12 жовтня

1928 р., 27 серпня

1929 р.

1918 р.

1918 р., 8 січня

1919 р.

1919 р., листопад

1924 р.

1924 р., 23 січня

1924 р., травень

1926 р., травень -

листопад

1927 р.

1929-1933 рр. 1932 р.

Підписання Неиіського мирного договору її

Болгарією.

Період існування Ліги Націй.

Завершення Паризької мирної конференції.

Підписання Тріанонського мирного договору;

з Угорщиною. <

Підписання Севрського мирного договору 1

Туреччиною.

Відкриття Вашингтонської конференції.

Закінчення роботи Вашингтонської конференції. Генуезька конференція.

Договір у Рапалло між РРФСР і Німеччиною. Гаазька конференція.

Окупація військами Франції та Бельгії Рур­ської області Німеччини. Лозаннський мирний договір з Туреччиною. Прийняття плану Дауеса. Локарнська конференція. Підписання торговельної угоди між Німеччи­ною та СРСР.

Прийняття пакту Бріана-Келлога. Прийняття другого репараційного плану для Німеччини — плану Юнга.