ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

СТАНОВИЩЕ КРАЇНИ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

1. Велика Британія за підсумками війни:

• досягла мети — усунула свого конкурента в Європі — Німеччину;

• одержала велику частину німецьких репарацій (22%);

• захопила значну частину колишніх колоніальних воло­дінь Німеччини.

2. Однак з Першої світової війни Велика Британія вийшла
ослабленою:

• вона втратила третину національного багатства;

• військові втрати — 750 тис. убитими і 1,7 млн поране­ними;

• вона втратила 40% торгового флоту;

• випуск промислової продукції знизився на 20%;

• повністю припинилося житлове будівництво;

• погіршилося становище зовнішньої торгівлі: збільшився імпорт сировини і продовольства, імпорт британських товарів зменшився на 50%;

• великих збитків зазнали англійські фінанси;

• податки в країні зросли в 6 разів;

• зросли державні позики:

внутрішні — у 10 разів, з 645 млн фунтів стерлінгів у 1913 р. до 6,5 млрд фунтів стерлінгів у 1919 р.; зовнішній борг у кінці війни становив 1 млрд 150 млн фунтів стерлінгів, із яких США були винні 850 млн фун­тів стерлінгів;

• із кредитора американських банків Велика Британія пе­
ретворилася на їхнього боржника.

Тільки на погашення процентів Британія щорічно витрачала 40% державного бюджету.

3. Зростала національно-визвольна боротьба в британських колоніях.

4. Післявоєнне піднесення економіки було недовготривалим:

• восени 1920 р. почалася перша післявоєнна економічна криза;

• навесні 1921 р. обсяг промислової продукції становив 2/3 довоєнного рівня, експорт скоротився наполовину, імпорт — на 40%.

5. До кінця 1921 р. криза була подолана, але нового проми­слового піднесення не відбулося.

6. У 1922-1923 рр. в економіці Британії спостерігався застій.

Висновок: Великій Британії не вдалося досягти своєї колиш­ньої могутності.

Внутрішня політика консервативних і лейбористських урядів у 20-х рр.

ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ПІСЛЯ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

У Великій Британії діяли три політичні партії: 1. Консервативна партія. Заснована у 1867 р.

Виражала інтереси промислових і фінансових підприєц
ців, вищих урядовців, бюрократії та великих земле:
власників.

Виступала за посилення позицій приватного капіталу свободу підприємництва. Проводила політику "раціоналізму". Зберігала прихильність до традиційних порядків. 2. Ліберальна партія. Заснована у 1832 р., остаточно офойї милася у 1877 р.

Виражала інтереси дрібних і середніх власників, чинов­
ників, частини інтелігенції.
Виступала за демократичні свободи, поєднання інтереі
сів держави і власників, за розвиток вільного
підприємництва.

Після Першої світової війни втратила свій вплив і поча|
ла виступати з більш поміркованих позицій.

3. Лейбористська партія. Заснована в 1900 р. (до 1906 р. на­зивалася Комітетом робітничого представництва). Виступала за демократичні реформи, широке національї не законодавство.

До 1918 р. не мала програмних документів. Лютий 1918 р. Прийнято Статут Лейбористської партії.! Вперше було введено, поряд із колективним, індивіду! альне членство.

КОАЛІЦІЙНИЙ УРЯД Д. ЛЛОЙД-ДЖОРДЖА (коаліція консерваторів і лібералів) Кінець 1918 р. Відбулися парламентські вибори.

Лейбористська партія брала участь у виборах самостійноі Перемогла коаліція консерваторів і лібералів — прихили ників прем'єр-міністра Д. Ллойд-Джорджа. Д. Ллойд-Джордж знову очолив уряд, ключові пости в якому одержали лідери консерваторів Е. Бонар Лоу, лорм Керзон, а також ліберал В. Черчилль.

Уряд Ллойд-Джорджа здійснив низку реформ:

1. Сприяв розвитку економіки, переходу економіки на ви­пуск мирної продукції.

2. Були ліквідовані всі державні контрольні органи, сгворе-ні в роки війни, з метою стимуляції вільної підприємни­цької діяльності.

3. Сприяв розширенню соціальної функції держави:

• була підвищена заробітна плата, скорочено робочий день;

• здійснювалася програма допомоги безробітним;

• допомога в житловому будівництві;

• встановлювалася матеріальна допомога демобілізова­ним солдатам, які поверталися до мирної праці;

• була прийнята програма розвитку народної освіти;

• запроваджувалася обов'язкова шкільна освіта для ді­тей до 14 років.

4. Лютий 1918 р. Було проведено реформу виборчого права,
згідно з якою:

• вперше виборчі права одержали жінки віком після 30 років;

• ліквідовувався майновий ценз.

5. 1921 р. Уряд Ллойд-Джорджа надав статус домініону своїй колонії—Ірландії (26 графств). Проте шість графств Пів­нічної Ірландії, в яких проживали протестанти, залиша­лися в складі Великої Британії.

Велика Британія зберегла за собою право тримати в Ір­ландії військово-морські бази і сухопутні війська.

Домініон (від лат. — володіння) — назва самоврядних частин і деяких колоній Великої Британії.

КОНСЕРВАТОРИ ПРИ ВЛАДІ

(1922-1923 рр. — уряд Е. Бонар Лоу,

1923-1924 рр. — уряд Стенлі Болдуїна)

Жовтень 1922 р. Консерватори розірвали коаліцію з лібера­лами і перемогли на парламентських виборах. Вони сформували уряд Е. Бонар Лоу, якого у травні 1923 р. змінив Стенлі Болдуїн після позачергових парламент­ських виборів, у яких жодна з трьох головних полпичних партій Британії (консервативна, ліберальна, лейборист­ська) не змогли одержати значної переваги. За підсумками виборів консерватори одержали 258 місідь, лейбористи — 191, ліберали — 158. Така розстановка сил не давала переваги жодній парті'. Виникла така ситуація, при якій будь-який однопар-ійний Уряд міг одержати вотум недовіри. Так і сталося.

ПЕРШИЙ ЛЕЙБОРИСТСЬКИЙ УРЯД

(січень - жовтень 1924 р.)

(Уряд очолив Рамсей Макдональд)

Січень 1924 р. Консервативний уряд С. Болдуїна одержав| вотум недовіри в палаті общин. Був сформований перший в історії країни лейборист­ський уряд. Його очолив лідер правого крила лейбори­стської партії Р. Макдональд, який залишив за собо* посаду міністра закордонних справ. Усі ключові посад* в уряді зайняли представники лейбористської партії. Р. Макдональд здійснив низку реформ:

1. Сприяв розвитку приватної ініціативи.

2. Зменшив мито на деякі продовольчі товари.

3. Були знижені деякі податки, в тому числі на прибут монополістичних компаній.

4. Були знижені акцизні збори на чай, цукор тощо.

5. Деяким категоріям безробітних збільшив розміри допо-і моги по безробіттю.

6. Покращив систему страхування по безробіттю.

7. Збільшив пенсії по старості та інвалідам.

8. Збільшив субсидії держави на житлове будівництво.

9. Визнав Радянський Союз і встановив з ним дипломатичні ні відносини.

Субсидія (від лат. — допомога, підтримка) — це допомога] в грошовій або натуральній формах, яка надається дер­жавою за рахунок коштів бюджету місцевим органам' влади, організаціям, громадянам. На відміну від позики,] субсидія не повертається.

КОНСЕРВАТОРИ ПРИ ВЛАДІ

(1924-1929 рр. — уряд Стенлі Болдуїна)

Жовтень 1924 р. Уряд розпустив парламент і призначив нові

вибори.

Перемогу на виборах здобули консерватори. Уряд очолив]

С. Болдуїн.

Було здійснено такі заходи: 1. Відновлено золотий стандарт фунта стерлінга на рівні до-]

воєнного паритету з доларом (1 фунт стерлінгів дорівнюй

вав 4,86 долара).

2. Уряд підтримував підприємців у їхніх діях, спрямова­них на зниження собівартості продукції і підвищення конкурентноздатності англійських товарів на зовнішніх ринках.

3. Підприємці прагнули домогтися цього не шляхом заміни застарілого обладнання, а шляхом зниження заробітної плати робітникам.

4. Було здійснено зниження заробітної плати робітників, збільшено тривалість робочого дня, що викликало неза­доволення шахтарів, транспортників, залізничників, ма­шинобудівників.

У країні назрівав загальний страйк.

31 липня 1925 р. Уряд оголосив про надання власникам шахт строком на 9 місяців державних субсидій, щоб не до­пустити зниження заробітної плати шахтарям. Цей день робітники назвали "червоною п'ятницею".

ЗО квітня 1926 р. Власники шахт оголосили про звільнення всіх гірників, не згодних на зменшення заробітної плати. У відповідь шахтарі почали страйк. Уряд ввів надзвичайний стан.

4 травня 1926 р. Почався перший в історії англійського ро­бітничого руху загальний страйк. У ньому брало участь близько 4 млн осіб. Страйком керували страйкові комітети і Ради дії.

Травня 1926 р.Генеральна рада тред-юніонів почала переговори з урядом і закликала робітників припини­ти страйк. Лише Федерація гірників відмовилася припинити страйк, який вони продовжили до грудня 1926 р.

1927 р. Парламент затвердив Закон про промислові кон­флікти і тред-юніони, який:

• заборонив загальні страйки і страйки солідарності;

• службовцям державних установ заборонив вступати до профспілок.

Травень 1927 р. Уряд оголосив про припинення дипломатич­них відносин з СРСР.

ДРУГИЙ ЛЕЙБОРИСТСЬКИЙ УРЯД (1929-1931 рр.)

1929 р. На парламентських виборах консерватори зазнали.)
поразки. Перемогу здобули лейбористи.
Другий лейбористський уряд сформував Р. Макдональд.]
Другий прихід лейбористів до влади збігся з початком,
економічної кризи:

• скорочувалося виробництво: у суднобудуванні — на 88%, у машинобудуванні — на третину;

• удвічі зменшився обсяг зовнішньої торгівлі;

• кількість безробітних досягла 3 млн осіб;

• зростав дефіцит платіжного балансу.