Так звану Версальсько-Вашингтонську систему

ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИ ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКОЇ СИСТЕМИ

1. Ця система завершила процес післявоєнного мирного врегулювання.

2. Підготувала умови для тимчасової стабілізації у сфері міжнародних відносин.

3. Послабила суперечності у 20-х рр. між провідними дер­жавами світу.

4. Провідні держави світу відмовилися від війни як засобу вирішення конфліктів.

5. Було визнано право націй на самовизначення.

6. Створено Лігу Націй.

7. Було визнано незалежність багатьох європейських держав.

"Договір дев'яти держав"

6 лютого 1922 р. був підписаний трактат дев'яти держав — усіх учасників конференції (США, Великої Британії, Франції, Італії, Японії, Бельгії, Португалії, Голландії, Китаю).

1. Він проголосив принцип суверенітету і територіальної цілісності Китаю.

2. Держави взяли на себе зобов'язання відмовитися від по­ділу Китаю на сфери впливу.

3. Японія відмовилася від монопольного становища в Китаї.

4. Японія повертала Китаю його колишні німецькі воло­діння.

5. Були визнані принципи "відчинених дверей" і "рівних можливостей", що створило загрозу закабалення Китаю великими державами.

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКОЇ СИСТЕМИ

1. Посилилася боротьба в таборі переможців, бо вона за­
кріпила провідну роль:

Франції — у Європі,

Великої Британії — на Близькому Сході,

США — у світі.

2. Вона не створила міцних мирних відносин.

3. Поглибила суперечності між переможеними і перемож­цями, бо:

• весь тягар післявоєнних змін був покладений на пере­можені народи, що стало основою нових конфліктів;

• встановила високі репарації, не враховуючи реальних можливостей переможених країн.

4. Закріпила принципи колоніалізму, запровадивши ман­датну систему.

5. Поза Версальсько-Вашингтонською системою залиши­лася радянська Росія, яка не визнала системи після­воєнних договорів.

ГЕНУЕЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ (10 квітня — 19 травня 1922 р.) 10 квітня 1922 р. Відкрилася міжнародна конференція в Ге­нуї (Італія) з фінансово-економічних питань. У ній брали участь представники 29 держав.

1. Обговорювалися економічні й фінансові питання від­новлення Центральної та Східної Європи.

2. Головним питанням було російське. Держави вимагали від радянської Росії:

• виконання всіх фінансових зобов'язань царського і Тимчасового урядів;

• повернення вартості націоналізованих підприємств їхнім колишнім власникам;

• відміну державної монополії на зовнішню торгівлю.

3. Радянська делегація погодилася виплатити царські бор­
ги, якщо західні країни:

• відшкодують збитки за інтервенцію, які за підрахун­ками були значно більшими, ніж царські борги;

• нададуть довгострокові кредити;

• підпишуть торговельні угоди.

4. Радянській делегації не вдалося домогтися:

• анулювання боргів;

• одержання кредитів;

• визнання радянської Росії.

ДОГОВІР У РАППАЛО (16 квітня 1922 р.) Під час Генуезької конференції радянській делегації вдалося підписати в м. Раппало (неподалік Генуї) договір з Німеччи­ною, який мав діяти до 1932 р.

1. Це був перший договір радянської держави з великою єв­ропейською країною.

2. Обидві держави відмовлялися від відшкодування воєн­них і невоєнних збитків і взаємних боргів.

3. Німеччина відмовлялася від претензій на відшкодування вартості націоналізованих підприємств німецьких гро­мадян і від повернення їх попереднім власникам.

4. Договір відновлював дипломатичні та консульські від­носини.

5. Він передбачав інтенсивні економічні зв'язки.

ГААЗЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

(червень — липень 1922 р.)

Червень 1922 р. Була скликана міжнародна конференція з фінансово-економічних питань в Гаазі (Голландія).

1. Конференція продовжувала обговорення фінансово-еко­номічних питань, що розглядалися в Генуї.

2. Обговорювалися фінансово-економічні претензії захід­них держав до радянської Росії.

3. Радянська делегація, як і в Генуї, висувала зустрічні пре­тензії.

4. Досягти домовленості не вдалося.

5. Конференція закінчилася безрезультатно.

ЛОЗАННСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ

(листопад 1922 р. — липень 1923 р.)

20 листопада 1922 р. У м. Лозанна (Швейцарія) розпочала роботу конференція, основним питанням якої було підпи­сання нового договору з Туреччиною. Після національно-визвольної революції в Туреччині Севр­ський договір не діяв.

1. Було підписано договори країн-переможниць із Туреч­чиною.

2. Туреччина домоглася визнання її незалежності.

3. Юридично закріплювався розпад Османської імперії і були визначені нові кордони Туреччини.

4. Було ліквідовано режим капітуляції і встановлено міжна­родний фінансовий контроль за Туреччиною.

5. Туреччина зобов'язувалася виплатити частину боргів Османської імперії.

6. Прийнято конвенцію про чорноморські протоки Босфор і Дарданелли, за якою передбачалося у випадку ней­тралітету Туреччини вільний прохід через Босфор і Дар­данелли військових кораблів будь-яких країн як у мирний, так і воєнний час.

7. Конвенція про чорноморські протоки суперечила на­ціональним інтересам Туреччини і всіх чорноморських держав.