ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ

Османська імперія склалася внаслідок майже безперервних агресивних війн. Її володіння знаходилися в трьох частинах світу — Європі, Азії, Африці.

У XVI ст. продовжувала завоювання. Спочатку їх активно про-водив султан Селім I (1512—1520 рр.). У 1514 р. він пішов походом на Персію і у вирішальній битві під Чальдіраном завдав нищівної поразки армії перського шаха. Незабаром турки завоювали закавка-зькі країни — Азербайджан, Дагестан і Курдистан. У 1516 р. вони розбили війська єгипетських мамелюків і захопили Сірію, Палести-ну та Ліван. Наступного року Селім I оволодів Єгиптом і святими містами мусульман Меккою і Медіною. Після цього він прибрав титул халіфа як глави всього ісламу.

Продовжуючи політику батька, султан Сулейман II Величавий (1520—1566 рр.) довів Туреччину до найвищої військо-політичної могутності. Він був не тільки великими полководцем і спритним по-літиком, а й освіченим правителем, який розумів значення культу-ри. Значний вплив на його політику мала дружина султана українка Роксолана.

Перші завоювання в Європі Сулейман II здійснив вже на початку свого правління. У 1521 р. він здобув місто Белград, а наступного року — остров Родос. У 1526 р. його армія у битві під Мохачем розбила з’єднане чесько-угорське військо на чолі з королем Угорщи-ни Лайошем (1516—1526 рр.), а через деякий час турки заволоділи більшою частиною його країни. У 1529 р. вони оточили Відень, три-чі йшли на штурм, але оволодіти містом не зуміли. Одночасно туре-цькі завойовники просувалися на захід уздовж Північної Африки і захопили Алжір, Тріполі, а згодом усю Аравію. У 1538 р. була здійс-нена турецька морська експедиція в Індію для боротьби з португаль-цями, але успіху вона не мала. У війні з Іраном Сулейман завоював Месопотамію (Ірак) з Багдадом, західні області Вірменії і Грузії.

З часів Сулеймана II Величавого турецький султан користувався необмеженою владою, яку здійснював через великого візира (у війсь-ково-адміністративних справах) і шейх-уль-іслама (в релігійних і су-дових).

У державі було запроваджено чітку структуру її військово-адмі-ністративного устрою. Усю територію поділено на провінції, кожна з яких поділялася на санджаки. До складу імперії входили також Во-лоське, Молдавське і Трансільванське християнські князівства, що сплачували їй щорічну данину. Особливий статус мали Кримське ханство, Мекка, Тріполі та Алжір.

Після правління Сулеймана II турки почали зазнавати поразок. Першої з них Туреччина зазнала за часів султана Селіма II (1566—1574 рр.). У 1571 р. турецький флот був розбитий під Лепанто з’єд-наним флотом Іспанії, Венеції і Папи Римського. Цей бій довів, що турки не такі непереможні, як тоді вважали.

У XVI—XVII ст. розвивалася й турецька культура. Великі досяг-нення були в архітектурі, розвиткові якої сприяв султан Сулейман II Величавий. Активізувалася розбудова столиці імперії Стамбула. Зок-рема, архітектор грецького походження Сінан збудував чимало мече-тей, медресе, лікарень та інших будівель.

Родоначальником турецької поезії був Алі Ашин-паша, який на-писав збірку віршів «Книга пізнання». Багато описів життя різних країн і народів у «Книзі мандрів» зробив учений Євлія Челебі.

Дати

1520—1566 рр.— правління турецького султана Сулеймана II Величавого.

1526 р.— битва під Мохачем, перемога турків.

1571 р.— морський бій під Лепанто, поразка турків.

Запитання

1. Яким було XVI ст. для Османської імперії?

2. Які завоювання здійснили турки за часів правління султана Се- ліма I?

3. Хто такий Сулейман II Величавий? Розкажіть про турецькі завою-вання за його часів.

4. Що ви знаєте про управління Османською імперією та її військово-адміністративний устрій?

5. Розкажіть про першу велику поразку турків.

6. Перелічіть досягнення турецької культури XVI—XVII ст.

КИТАЙ

У XVI — першій половині XVII ст. під час правління династії Мін (з 1368 р.) в Китаї значно погіршилися внутрішні справи. Внас-лідок посилення феодальної експлуатації населення державною вла-дою і приватними власниками зростало невдоволення народу. Збіль-шення податків і всіляких поборів призводило до масових розорень селян і ремісників. З’явилися тисячі бродяг і жебраків. Доходило на-віть до окремих збройних виступів.

Деякі вчені й урядовці пропонували імператору провести в країні невідкладні реформи, але їх позбавляли посад і жорстоко карали. Проте ситуація дедалі погіршувалася і примусила мінську династію призначити на високі державні посади прихильників реформ. Зокрема, у другій половині XVI ст. окремі спроби поліпшити життя народу здійснив Чжан Цзюй-чжень.

Наприкінці XVI ст. було створено й першу політичну групу. Її центром виявилася конфуціанська академія Дунлінь у провінції Цзяннань. Дунлінці розробили цілу програму нововведень. Вони ви-магали обмежити велике феодальне землеволодіння, суттєво знизити податки, провести заходи щодо заохочення розвитку ремесла, тор-гівлі і підприємницької діяльності, позбавити окремих прав власни-ків мануфактур, які використовували найману працю тощо.

У 1620 р. імператор підтримав багато їхніх пропозицій, але неза-баром його отруїли. Через деякий час розігнали й дунлінців.

Тим часом розорений китайський люд збирався в горах і лісах, створюючи повстанські загони. Вони нападали на маєтки феодалів, військові гарнізони, захоплювали зброю, припаси. Серед повстанців були селяни, ремісники, міська біднота, солдати, навіть землевлас-ники.

У 1639 р. в Китаї почалася справжня Селянська війна. Повстанці захопили чималі території, знищували місцеві органи влади, розда-вали населенню зерно, худобу, майно багатіїв. Верховну владу і ке-рівництво повстанським військом здійснювала Рада вождів. З часом було створено нові органи управління на місцях, здійснено податко-ві нововведення. Головною метою було повалення імператора, зни-щення його урядовців і великих феодалів.

Влітку 1643 р. повстанці під проводом Лі Цзиченя пішли по-ходом на Пекін. Звідусиль до них приєднувалися люди. У квітні 1644 р. столиця була захоплена, імператор заподіяв собі смерть, його скарбниця і майно були конфісковані, а запаси харчів роздано населенню. Найреакційніших феодалів, урядовців і командуючих каральними військами було страчено. Державна влада перейшла до Ради вождів на чолі з Лі Цзиченом.

Китайські феодали були не в змозі придушити повстання влас-ними силами. Тоді командувач імператорськими військами звернув-ся по допомогу до манжурських князів. Незабаром об’єднані сили почали наступ на Пекін, 6 червня 1644 р. взяли китайську столицю цього і невдовзі розбили повстанців. Лі Цзичень загинув у бою. Врешті-решт, Селянська війна зазнала поразки.

Після захоплення Пекіна манжури проголосили малолітнього си-на свого вождя Абахая імператором Китаю. Так почалося правління манжурської династії Цін, яка буде при владі до 1911 р.

Цінська імперія успадкувала від попередніх китайських династій великодержавні претензії на верховенство над усіма, насамперед над сусідніми країнами і народами. Манжури проводили загарбницьку політику. Їхні війська не раз вторгалися в сусідні з Китаєм держави, а наприкінці XVII ст. підкорили Північну Монголію.

У XVI—XVII ст. продовжувала розвиватися культура китайсько-го народу. Значного розвитку досягли ремесла і наука. Особливо цінувалися вироби із шовку, лаку, фарфору. Цінні відомості про ліки рослинного, тваринного і мінерального походження зібрав і узагаль-нив Лі-Ши-чжень. Китайці не забували й власної історії. Це їм належить вислів: «Не забувай минулого, воно — вчитель майбут-нього».

Дати

1368—1644 рр.— правління в Китаї династії Мін.

1639—1644 рр.— Селянська війна в Китаї.

1644 р.— захоплення Пекіна манжурами, початок правління манжурської династії Цін.

Запитання

1. Охарактеризуйте внутрішнє становище в Китаї в XVI — першій половині XVII ст.

2. Розкажіть про спроби реформувань під час правління останніх мін-ських імператорів.

3. Назвіть причини Селянської війни в Китаї.

4. Що ви знаєте про дії китайських повстанців? Назвіть їхні найбільші досягнення.

5. Як закінчилося правління династії Мін?

6. Чому, на вашу думку, найреакційніші китайські діячі зрадили влас-ний народ?

7. Яка династія почала правити в Китаї в 1644 р.? Що вам відомо про її політику?

8. Назвіть основні досягнення китайської культури XVI—XVII ст.

ІНДІЯ

Морська експедиція Васко да Гами в 1498 р. призвела до коло-ніального загарбання Індії європейцями. Вже на початку XVI ст. португальці захопили окремі західні райони. Проте переважна біль-шість індійської території залишалася під владою місцевих правите-лів.

У 1526 р. через афганські гірські проходи до Індії проник інший завойовник — емір Бабур. 21 квітня того самого року його 12-тисяч-не військо у битві при Паніпаті (на півночі від Делі) розбило 40-ти-сячну армію султана Ібрагіма Лоді. Після цього Бабур увійшов у Делі і проголосив себе шахом Індії (тобто її імператором).

У 1527 р. проти нього утворилася коаліція мусульманських та ін-дуських князів Північної Індії, але у вирішальній сутичці він розбив її 100-тисячне військо. У наступні роки Бабур завоював Біхар і Бен-галію. Зі своїх володінь в Афганістані і Північній Індії цей завойов-ник створив велику державу — імперію Великих Моголів. Його нас-тупники приєднали до неї Середню і Південну Індію.

У XVI—XVII ст. народи Індії не забували й про розвиток власної культури. Великою повагою користувався поет Тулсі Дас, який на-писав славнозвісну поему «Рамаяна».

Для подолання релігійних суперечностей у 1575 р. за наказом шаха Акбара (1556—1605 рр.) було споруджено Молитовний дім. Цей правитель сповідував принцип «один государ — одна релігія», намагаючись здолати вікову різноманітність релігійного життя Індії. Він навіть спробував нав’язати нову віру, що поєднувала іслам, індуїзм та інші вірування. Але значного визнання вона не мала.

Назви

ІМПЕРІЯ ВЕЛИКИХ МОГОЛІВ — держава, яку створив Бабур, об’єднавши Афганістан з Індією.

«РАМАЯНА» — відома поема Тулсі Даса.

Дата

1526 р.— початок завоювання Індії еміром Бабуром.

Запитання

1. Розкажіть про початок колоніального загарбання Індії європейцями.

2. Хто такий Бабур? Яку державу він створив? Назвіть його головні битви з місцевими індійськими правителями.

3. Що ви знаєте про релігійні нововведення шаха Акбара?

4. Назвіть головні досягнення культури народів Індії в XVI—XVII ст.