Суспільно-політичне життя

Характерною рисою політичного життя було пишне святкування численних ювілеїв, покликане приховати поглиблення кризового стану суспільства, зростання суперечностей у різних сферах. Поглиблення суперечностей між номенклатурою та іншими верствами населення. Розрив між словами й справами у середовищі партійної номенклатури, катастрофічне падіння її інтелектуального та морального рівня. В ідеологічній сфері відбулася реабілітація сталінщини: не згадувалися факти репресій, виправдовувалися методи колективізації, спотворювалися причини невдач у роки Великої Вітчизняної війни. Прийняття нової Конституції СРСР. Апофеозом епохи «застою», як іноді називають період 1964-1985 рр., стало прийняття в 1977 р. нової Конституції СРСР. У її статтях були відбиті «докорінні переваги «розвинутого соціалізму» над капіталізмом». Концепція «розвинутого соціалізму» базувалася на визнанні однорідності радянського суспільства, повного й остаточного вирішення національного питання; відсутності національних протиріч; неухильного розвитку економіки при подальшому зростанні добробуту радянських громадян. Ця «нова теорія» стала ідеологічною основою періоду «застою». Трохи раніше, у доповіді Брежнєва на святкуванні 50-річчя утворення СРСР у 1972 р. пролунав ще один «основний висновок». Генсек урочисто заявив, що в СРСР утворилася нова історична спільність людей - «радянський народ». На практиці це означало придушення розвитку національних культур, ігнорування національних особливостей різних народів величезної країни і новий етап русифікації.

Основний Закон країни, що проголошував прихильність СРСР до турботи держави про всіх громадян країни, рівності націй і народностей, демократії й основних прав людини, у дійсності грубо порушувався. Прагнучи не допустити відкритих проявів масового незадоволення, партійна еліта посилювала тотальний контроль КДБ за населенням.