Нацистський порядок у Європі та Рух Опору в окупованих країнах в роки Другої світової війни

Окупація фашистськими державами значних територій в Європі, Азії та Африці супроводжувалася встановленням "нового порядку". Основним його змістом стало забезпечення панування загарбників. Цей порядок базувався на терорі та насильстві.
Окуповані країни Європи та Азії зазнали значних територіальних змін. Австрія, Чехословаччина, Польща, Югославія, Люксембург та Греція були ліквідовані. У Данії, Норвегії, Бельгії, Голландії та Франції до влади прийшли профашистські (колабораціоністські) уряди.Окупаційна політика на загарбаній території СРСР проводилась згідно з планом "Ост".Окуповані радянські землі було розділено на три частини; тилові райони німецьких груп армій передано під управління воєнного командування, а інші підпорядковано "східному міністерству" на чолі з Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати—"Остланд" (Прибалтика і більша частина Білорусі) та "Україна". Західноукраїнські землі було приєднано до польського "генерал-губернаторства".
Нацисти прагнули створити на завойованих ними територіях "життєвий простір для німецької нації". Місцеве населення планувалося перетворити у рабів, інтелігенцію ліквідувати. На окуповані території мали намір переселити близько 10 млн німців, а місцевих жителів передбачалося залишити близько 14 млн чол.З окупованих територій до Німеччини вивозилися продовольство, сировина та інші матеріальні цінності. У жахливих умовах перебували 5,5 млн радянських військовополонених, 3,5 млн з них загинуло. Усього ж жертвами окупації стали 10 млн радянських людей. Для роботи на німецьких підприємствах вивозилися мільйони робітників (лише з України понад 2 млн "остарбайтерів"). Економіка окупованих країн перетворилася на придаток воєнної машини Німеччини.Важливим елементом насадження "нового порядку" стали концентраційні табори, до яких відправляли усіх незадоволених і расово неповноцінних. В Європі налічувалося близько 30 концтаборів. Найбільші з них — Дахау, Бухенвальд, Майданек, Освенцім. На цих "фабриках смерті" було знищено мільйони людей з різних країн.Окупаційна політика Японії за формою була дещо іншою, але по суті такою самою. Агресивні прагнення прикривались гаслами "створення процвітаючої Азії", "звільнення Азії від білих колонізаторів". До утворюваних окупаційних адміністрацій намагалися залучити лідерів національно-визвольних рухів. Після запровадження "нових порядків" поневолені народи Європи та Азії почали боротися з окупантами.

В окупованих країнах Європи широкого розмаху набрав національно-визвольний рух Опору. Особливо масштабним він був у Чехословаччині, Польщі, Норвегії, Данії, Голландії, Бельгії та Франції. Уперту боротьбу проти фашизму вели народи Югославії й Албанії. В лавах руху Опору об'єдналися робітники, інтелігенція, селянство, міське населення, підприємці. Серед них були люди різних політичних поглядів і переконань, але всіх їх єднало почуття любові до своєї батьківщини, прагнення до свободи. Рух Опору виявлявся не лише в активних воєнних діях підпільних груп і партизанських загонів, айв саботажі, випускові неякісної і бракованої продукції, допомозі втікачам тощо. Він мав демократичний, інтернаціональний характер. Рух Опору змінив характер другої світової війни, спрямувавши її в русло всенародної, національно-визвольної боротьби.