Стрільба по нерухомих цілях, що з’являються

156. Одиночну ціль уражати на установках прицілу, отриманих у ході пристрілки, чергами в 3 – 10 пострілів у залежності від важливості цілі та дальності до неї. Чим не безпечніша ціль і чим точніше визначена до неї дальність, тим довше повинна бути черга. Механізми горизонтального і вертикального наведення повинні бути при цьому закріплені.

Для ураження цілі, що з’являється, необхідно помітити місце її появи, швидко приготуватися до стрільби і відкрити вогонь. Швидкість відкриття вогню має вирішальне значення для ураження цілі. Якщо за час приготування до стрільби ціль сховалася, пристріляти місце її появи і з повторною появою цілі відкрити вогонь на знищення. З появою цілі в новому місці перенести вогонь, визначивши доворот гранатометів від пристріляного місця до цілі, та внести необхідне виправлення дальності.

157. Групову ціль, що складається з окремих, чітко видимих цілей (обслуг гармат, мінометів і т.ін.), обстрілювати довгими чергами, послідовно переносячи вогонь з однієї цілі на іншу.

Широкі цілі, що складаються з неясно видимих фігур чи замасковані, обстрілювати безперервним вогнем з розсіюванням гранат по фронту чи довгими чергами на декількох установках кутоміра (призначаючи декілька точок прицілювання) з інтервалом між ними на дальностях стрільби: до 1000 м – 0-20, на великих дальностях – 0-10.

Вузькі та глибокі цілі обстрілювати безперервним вогнем з розсіюванням у глибину чи довгими чергами на декількох установках прицілу (призначаючи декілька точок прицілювання) з величиною стрибка 50 – 100 м після проведення кожної черги.

Широкі та глибокі цілі, розташовані на площі, а також цілі, добре замасковані, обстрілювати вогнем з одночасним розсіюванням гранат по фронту й у глибину цілі або вогнем з розсіюванням по фронту і послідовним перенесенням в глибину стрибками у 50 – 100 м. Вогонь вести довгими чергами.