СистемаГауса-Крюгера

В 1928 була прийн поперемо-циліндрична рівнокутна проекція Г-К. Земн еліпсоїд ділить мереіанами, проводеними черех кожні 6 град.по довготі, від початкового-на 60 град шестиградусних зон. Зони являють сферичні двокутники, які познач арабським цифр. Цю поверхню еліпсоїда проектують на внутр. Поверхню поперечно розташованого циліндра. При умові лінія екватора дотикалася до пов, потім циліндр розрізають по твірній і розрізають площину.Лінія екватора та сер меридіана познач кривими лініями та сер меридіан кожн зони зобр прямими,які в кожн зоні взаємоперпенд, тобто в кожн 60-градусній зоні утв прямокутна сист корд. Для того, щоб не було від ємних значень координат початок відліку в кожн зоні т.О зміщують ліворуч на 500 тис км. Щоб знайти в якій 60-град.зоні розташ точка до значень координат дописують на точку номер 60-град зони. Топограф карти до масштабу 1:10 000 створ 6-град зоні, а топогр плани мають розмір зони-3 град. Довготу осьового меридіану визн за форумл

6n-. n -№ шистигрдус.зони.

6,Масштаб топографічних карт Масшт - назив відношення довж лыныъ на карті до відбов гори здовж цієї лінії на місц. Розрізняють масштаб головний та поодинокий (окремий). На картах показують масштаб у трьох видах (масштаб є елементом оснащення топокарти і записуються всі його види під нижньою рамкою):

1) числовий (чисельний) масштаб (М) виражається дробом, у чисе якого одиниця, а в знамен – число m, яке показує ступінь зменшення: M=1:m, напр, 1:1 000, 1:25 000, 1:5 000 000. Так, наприк, на топографічній карті масштабу 1:10 000 довжини зменшені по відношенню до дійсних довжин на місце у 10 000 раз. Чим більше значення m, тим дрібніший масш, тим більше зменшення, тим дрібніше зобр об’єктів на карті; записують числовий масштаб так: 1:1 000, 1:25 000, або 1/1 000, 1/25 000;

2) іменований масш подається у вигляді пояснень до числового і вказує, як співвідносяться довж ліній на карті та на місц, тобто скільком метрам чи км на місцевості відповідає 1 см на карті. Так, для числового масш 1:1 000 іменований масш запишеться так: "1 см на карті =1 000 см на місце.",

3) графічний масштаб має два різновиди – лінійний та поперечний.

Лінійний масш – графічна побудова у вигляді двох парале ліній, розділених на рівні відрізки; служить для вимір довжин прямих ліній на карті або ж їх відкладання на карту. Рівні відрізки a, які відкладаються вправо від нуля, назив основою лінійного масштабу, а відстань на місцевості, що відповідає основі, – велич лінійного масштабу. Для підвищення точності вимірювань відстаней крайній зліва від нуля відрізок (основу) ділять на менші відрізки b, які назиа найменшою поділкою лінійного масш. Відстань на місц, яка відповідає найменшій поділці лінійного масш, назив його точністю.

Поперечний масштаб – графічна побудова у вигляді паралел рівновіддалених прямих, розділених так само, як і лінійний масштаб, на рівні відрізки. Поперечна основа скл 2 см. Крайню ліву частину масш ділять на 10 рівних частин, а точки поділу з’єднують косими лініями – трансверсалями.

Чим дрібніший масштаб карти, тим менша детальність і точність зобр об’єктів місц.

7.Розграфлення та номенклатура топографічних карт Топографічні карти на великі території видаються багатоаркушевими серіями. Земна поверхня (поверхня земного еліпсоїда) зображається на топокарті невеликими ділянками. Поділ карти на окремі аркуші називають розграфленням. Під час розграфлення межі окремих аркушів проводять строго за напрямками меридіанів та паралелей.Розграфлення- це система поділу топографічних карт на частини з метою одержання карт більш крупного масштабу.Номенклатура – це певна система позначення карт.Кожен аркуш топографічної карти обмежується відрізками меридіанів та паралелей і є трапецією. Для встановлення адреси аркуша застосовується особлива система позначень – номенклатура аркушів карт. Вона залежить від масштабу карти та географічного положення зображеної території. Основними принципами розграфлення і складання номенклатури карт є: 1) зв’язок із географічним положенням зображеної на карті території; це забезпечує можливість швидко підібрати аркуші карти на будь-які ділянки земної поверхні; 2) залежність від масштабу зображення, яка дозволяє переходити від карт одного масштабу до карт іншого. Аркуш карти 1:1000 000 має розміри 4° по широті та 6 по довготі. Смуги від екватора до полюсів через кожні 4° називаються рядами (поясами) і позначаються великими буквами латинського алфавіту на північ та південь від екватора: 0°-4° – A, 4°-8° – B, 8°-12° – C..., 84°-88° – V. Наприклад, 12-ий ряд обмежується паралелями з широтою 44° та 48° пн.ш. і позначається літерою L, 15-ий 56° та 60° ш. (літера O), 19-ий – 72° та 76° ш. (літера S).

Номенклатура будь-якого аркуша масштабу 1:1 000 000 визначається перетином рядів і колон і складається із двох позначень: буквенного позначення ряду та цифрового позначення колони, наприклад, E-34, L-36, K-45, M-32, N-36. На ”Міжнародній мільйонній карті,“ до номенклатури аркушів на північ та південь додаться літери N або S, наприклад: NM-37, SK-42. На вітчизняних картах такі позначення відсутні. До широти ±60° аркуші видаються нормальними по довготі із розмірами 4°·6°, для ділянок зони між 60° та 72° ш. аркуші подвоюються за довготою (мають розміри 4° ш. ·12° д. – P-37, 38), між паралелями 72° та 84° ш. об’єднуються чотири аркуші розміром 4°ш. ·24° д., наприклад, R-33, 34, 35, 36; S-37, 38, 39, 40. Розграфлення аркушів карти мастабу 1:500 000 і крупніше проводиться поділом карти мільйонного машстабу на певну кількість часток. Межами аркушів є відрізки паралелей та меридіанів, що проведені з інтервалом, який встановлено для кожного масштабу. При цьому виконується умова: аркуші карт всього масштабного ряду повинні бути приблизно однакових розмірів, а паралелі й меридіани, що їх обмежують, мати широту або довготу, які позначаються цілим числом мінут і секунд. Кожен аркуш є трапецією, хоча аркуші великомастабних карт – прямокутники. Із збільшенням масштабу більш, ніж у три рази (до 1:300 000), площа такого аркуша зросте більш, ніж у 9 разів. У цьому випадку аркуш ”мільйонної карти“ ділять на 9 частин із розімрами кожного аркуша 1°20¢ по широті та 2° по довготі і позначають римськими цифрами. Номенклатура такого аркуша складається із трьох позначень: номенклатури ”мільйонного аркуша“ і однієї із 9-ти римських цифр, які ставлять перед позначенням ”мільйонної карти“, наприклад, VII–М–35 (його рамки: 48°–49°20¢ пн.ш. і 24°–26° сх.д.). Із збільшенням лінійного масштабу карти в 5 разів (від 1:1 000 000 до 1:200 000) площа ”мільйонного аркуша“ зросте у 25 разів. У цьому випадку аркуш ”мільйонної карти“ ділять на 36 частин із розмірами 40¢ по широті та 1° по довготі і теж позначають римськими цифрами. Номенклатура такого аркуша складається із позначення ”мільйонного аркуша“ і однієї із 36-ти римської цифри, яку ставлять після позначення ”мільйонного аркуша“, наприклад, М–35–XXVI (його рамки: 48°00¢–48°40¢ пн.ш. і 24°–25° сх.д.). Із збільшенням лінійного масштабу в 10 раз (від 1:1 000 000 до 1:100 000) площа ”мільйоного аркуша“ зросте у 100 разів. Такий аркуш ділять на 144 частини із розмірами 20¢ по широті та 30¢ по довготі і позначають арабськими цифрами від 1 до 144 зліва направо і зверху вниз (1–12, 13–24,...121-132, 133-144). Номенклатура такого аркуша складається теж із трьох позначень – позначення ”мільйонного аркуша“ та однієї із 144-х цифр, які ставляться після позначення ”мільйонного аркуша“, наприклад, М–35–111 (його рамки: 48°00¢–48°20¢ пн.ш. і 25°00¢–25°30¢ сх.д.).Розграфлення карт крупніших масштабів відбувається в дещо інший спосіб. Аркуш карти масштабу 1:50 000 отримують шляхом поділу попереднього, вихідного масштабу 1:100 000 (М–35–111) на 4 частини. Номенклатура такого аркуша складається із чотирьох позначень: позначення вихідного, стотисячного аркуша і однієї із чотирьох літер, наприклад, М–35–111–Б (його рамки: 48°50¢–49°00¢ пн.ш. і 25°15¢–25°30¢ сх.д.). Аркуш карти масштабу 1:25 000 отримують із вихідного аркуша масштабу 1:50 000 (М–35–111–Б) шляхом поділу його на чотири частини. Номенклатура такого аркуша складається із п’яти позначень: позначення вихідного аркуша масштабу 1:50 000 і однієї із чотирьох малих літер, наприклад, М–35–111–Б–в.Аркуш карти масштабу 1:10 000 отримують із вихідного аркуша масштабу 1:25 000 (М–35–111–Б–в) шляхом поділу його на чотири частини середньою паралеллю. Номенклатура такого аркуша складається із шести позначень: М–35–111–Б–в–3 (його рамки: 48°50¢–48°52¢30² пн.ш. і 25°15¢– 25°18¢45² сх.д.). Розграфлення й номенлатуру всіх масштабів побано у таблиці.

8.Умоні знак топогр карт

Ум. Знаки вибираються таким чином, щоб передавали вид об’єкта (будівля,дорога,ріка),їх кільк характер(висота,діаметр),харкт рельєфу,просторове розт об’єктів.Поділ на мсш, позамасш, лінійні, пояснюв .Масштабніі служать для зобр об'єктів, розміри яких виражаються в даному масш карти або плану.Вони дають змогу виз розміри та форму предм, окреслину суц лініями, точковим пунктиром.Площа в сер контура заповн спец знаками(луки, трав порослі).

Позмасш- застос для зобр об’єктів які за формой і розміром не можна вираз в масш карти чи плану(свердл,джерела,дерева).Кожен обєк. Вир спец знак, який визн планове положення ього обєк на місц.

Лінійний- зобр витягнуті об’єкт довж яких є масш, а ширина позамасш(дороги, канави)

Пояснювальні- дають додаткову характ об’єкт (назви поселень річок, озер,позначки точок)

Ум знак планів і крт систематизовані у спец довідниках.Для кращого читання карти виготовляють різнокол(гідрограф-голубі, зелені насадження-зелені, рельєф-корич, населення пункти-рожев)

Цифрова карта, фото план

Цифрова карта містить в основному просторову метричну інформацію про зем пов, що дозволяє викор її для всякого роду розрахункових робіт. Неодмінна умова сприйняття цифрової карти - це візуалізація закодованого на ній картографічного зобр через висвітлення її змісту на відео екрані або перетворення його в графічний вигляд. Цифрова карта містить в основному просторову метричну інф про зем пов, що дозволяє викор її для всякого роду розрахункових робіт.З трансформованих знімків склеюється єдине зобр місц, яке назив фото планом. В порівняні з картою фото план має ряд переваг. На ньому зобр всі деталі ситуації місцевості без пропусків і узагальнення, які завжди допускаються виконавцем робіт. Головним недоліком фото плану є відсутність чисельних даних про рельєф і спотворення через рельєф.

Фотоплан -це фотограф зобр місц в вибраному масш. Фотоплан одерж в результаті трансформування(приведення до відпов масш аерофотознім, кожен аерознімокв результаті не дотримання однакової висоти фотографування проект в різних масш, крім того літак не може витримати ідеально ортогональну проект під час фотографуван,тобото будуть присутні поперечні на поздовжні кути нахилу знімків.В процесі транформув знімки прив до єдиного масш ліквідується вплив нахилів)із приведених до масш знімків, які мають приблизно 60%прикрипити монтують фото план шляхом суміщеня зобр відповідних контурів, таким чином формується комплексне зобр,яке назив-фотопланом

10.Прямокутне розграфлення топографічних планів

Для планів ділянки площею менш 20 км2 викор прямокутну разграфку з рамками аркуша для масш 1:5000 - 40 х 40 см, а для масш 1:2000... 1:500 - 50 х 50 см. За основу прямок разграфки приймають аркуш масшт 1:5000, позначуваний арабськими цифрами. Аркушу плану в масш 1:5000 відповідають 4 аркуші в масші 1:2000, позначувані буквами А, Б, В, Г. Аркушу плану в масштабі 1:2000 відповідають 4 аркуші в масштабі 1:1000, позначувані римськими цифрами, і 16 аркушів у масштабі 1:500, позначувані арабськими цифрами.

11.Зобр рельєфу на топографі

Чорн кол- позначки, які створенні людьми, коричневий- природою

Лінія Тальвега- лінія, що з’єдную найнижч точку гори,далини. Найнижч місце між 2 вершинами – сідловина. Штучний горб -курган. Для зобр релєфа в топограф застосов різні способи,які відрізняється один від одного усовн позначкми. Спосіб зобр рельє,-сп позначок, -сп горизонт,-сп штриховки,-сп відмивки рель та розтушовки. Зобр рель повинно давати точно и швид визнач осн його велич.-висоти точок місц,- напрям схилів,-крутизну схилів,-вигляд, взаємне розміщ і зв'язок нерівн.

Сп позачок-він полягає в тому, що при кожній певній и підписується її абс висота виражена в метрах.Число,що показ висоту даної т наз- позначка. Найчастіше позначками познач характ т місц (верш гір і горбів, сідловини т Тальвега.

12.Система прямокутних та геодезичних координат на топографічних картах

На топогр картах та планах представлено дві сис коорд: геогр.та прямокутна.

Геогр сис об’єднує під загальною назвою дві системи: астрономічну та геодезичну. В географі системі положення будь-якої точки на земній повері визнач географ шир та географдовготою. Географічною широтою назив кут між площ екватора та прямовисною лінією в даній точці .Широти відраховуються від площини екватора до полюсів і змінюються від 0 до 90. Широти точок розміщених в північній півкулі, назив пн і мають знак +, а в пд півкулі знак -. Географічною довготою – це двогранний кут між площинпочаткового меридіана, що проходить через дану точку. За початковий меридіан прийнято Гринвіцький меридіан. Довготи відрах від 0 до 180 до сх та зхвід початкового меридіану і бувають сх та зх. На топок карті присутня сис плоских прямок координат. Для побудови цієї сис викор проекцію Гаусса-Крюгера. Умовно поверхню зем кулі ділять меридіанами на зони через кожні 6 градусів, почин від початкового меридіану на схід. Кожна зона має осьовий меридіан. Щоб мати зобр окремої зони на площині уявляють циліндр, що дотикається земної кулі по осьовому меридіану зони. Вісь циліндра знах в площині екватора, проходить через центр Землі і перпенд до площини осьового меридіана зони. Зона проектується на бічну поверхню циліндра таким чином, при якому зберігається подібність кулі.Потім умовно циліндр розрізають. Осьовий меридіан і екватор на проекції лягатимуть в дві взаємно перпенд лінії. На проекції Гауса для плоского зобр зони за вісь Х приймається осьовий меридіан зони, а за вісь У – екватор, який є прямою перпенд до осьового меридіану.

При визначенні географічкоординат точки на топограф карті користуються градусною рамкою, розбитою на мінутні поділки крапками позначені секунди інтервалами по 10 секунд. На бокових сторонах рамки(західний і східний) поділки нанесені по широті, на верхній та нижній (північній та південній) – по довготі.

13. Магнітні азимути. Схилення магнітної стрілки

Магнітним азимутом Am наз кут, відлічений від пн. напряму магнітного меридіана до напряму за годинникової стрілкою до даного напрямку від 0° до 360°. Магнітні азимути напрямів вимірюються на місцевості за допомогою приладів, що мають магнітну стрілку (компаси, бусолі).

Магнітне схилення d (схилення магнітної стрілки) – кут між істинним та магнітним меридіанами в даній точці. Схилення від істинного меридіана на сх наз східним (додатнім), а на зх – зх. (від’ємним). Зв’язок між магнітними та істинними азимутами можна представити так: Аm=Aіст.–d

14.. Дирекційний кут. Зближення меридіанів

Дирекційним кутом напряму наз кут, відлічений від пн. Напрямку осьового меред за ходом год стрілки до даної лінії. в межах від 0° до 360°. Як правило, a вимірюється на карті від вертик ліній кіломсітки. Викор верт ліній сітки дає можливість швидко і точно зміряти кути за допомогою транспортира.

Дирекційний кут можна обрахувати, знаючи зміряний на місц магн азимут та поправку на зближення мер g – кут між пн напрямом верт лінії кілометсітки та півн напрямом істинного меридіана. Для точок, які знах у східній частині коорд зони (на сх від осьового меридіана), величина зближення мерид додатна, а для точок, розташо у зх частині зони, – від’ємна. Зв’язок між кутами напрямів можна записати так:

Am= a + (±g);

a=Am– (±g);

Am=a – d + g;

a=Am+ d – g.

15.Звязок між дир..кутом і рум

І пн.-сх 0-90 α=r

ІІпд-сх 90-180 α=180-r

ІІІ пд.-зх 180-270 α=180+r

4пн-зх 270-360 α=360-r

19. Закріплення на місцевості пунктів геодезичної мережі

Для позначення планових геоде пунктів та їх закріплення на місц служать підземні та наземні споруди – геодезичні знаки. На пунктах тріангуляції та полігонометрії наземна частина служить для встановлення штатива геод інструментів та точного наведення. Підземна частина являє собою бетонний блок, на верхній частині якого встановлена точка, власне геодезичний пункт. Його закопують так, щоб верхня його чистина знахглибше найбіл промерзання ґрунту. Якщо видимість між пунктами добра, на місцевості ставлять лише бетонні стовпці чи прості піраміди, а на залісеній місцевості, де слабка видимість, – геодезичні сигнали.

20.Кутові вимірювання. Класифікація теодолітів.

Кутові вимірювання на місцевості пов’язані з прямовис лінією, що проходить через вершину вимір кута. Для побудови планів і карт застос не самі кути між лініями, а проекції кутів на гориз і прямовисн площину.Під горизон кутом β розуміють двогранний кут між площ N та P. Він визначається кутом між проекціями сторін ОА та ОВ на горизонтальних площинах Q. Це кут АʹОВʹ. Розмістити круг з поділками таким чином, що круг збігався з промови лінією, що проходить через вершину О і спроектувати напрямки можна виміряти горизо кут β. Гориз круг з поділками називається лінг. Гориз кут – це кут між гориз проекціями 2 напрямків.Вертикальний кут – наз кут між напрямками на т візування та проекцією цього напрямку на гор площ. Якщо т., що спостерігають розташоване вище горизонта то значення веро кута буде додатнім +, якщо точка розташована нижче горизонта то -. Геодезичні прилади для вимірювання гориз та верт кутів називають теодолітом.

Для виконання робіт теодоліт закріплюють за допомогою станового гвинта на штативі, що є пристроєм у вигляді трьох з’єднаних з одного кінця “ніг”.

Під час вимірювання кутів теодолітом слід забезпечити:

· гориз положення лімба гориз круга, що фіксує його паралел площині проектування;· -прямовисне положення осі обертання приладу ZZ1, що дозволяє сполучити її з ребром двогранного кута, що вимірюється;· прямовисне положення проектуючої (колімаційної) площині теодоліта, що створюється обертанням візирної осі WW1 труби навколо горизонтальної осі HH1 приладу. В цьому разі колімаційна площина сполучається з проектуючими площинами кута, що вимірюється.Ці геометричні умови виконуються якщо:

· вісь циліндричного рівня UU1, закріпленого на алідадному пристрої, перпенд до вертик осі приладу ZZ1;· візирна вісь зорової труби WW1 перпенд до горизон осі її обертання HH1;

· горизон вісь обертання труби HH1 перпендик до вертик осі обертання приладу ZZ1.

За точністю теодоліти поділ на ряд груп: технічні. точні, високоточні. У топографічних роботах широкого застосув набули технічні теодоліти, які дають змогу визначати кути з середньою квадратичною похибкою від 10² до 30². До цієї групи належать вітчизняні теодоліти Т15, Т30, 2Т30 та інші. Похибки вимірювання кутів точними теодолітами становлять від 2² до 10², високоточними – від 0,5² до 1². Використовують ці прилади при побудові державної геодезичної мережі.

21. Будова теодоліту Т30 (2Т30)

Теодоліт Т30 – малогабаритний технічний опт прилад, призначений для вимір гор і верт кутів із середньою квадратичною похибкою 30². Підставка прикріплена до основи, що є дном футляра, в якому зберігається теодоліт. Вона має три підйомі гвинти для приведення приладу у прямовисне положення за доп циліндричного рівня. У центрі підставки є відкритий канал, який дозволяє проектувати вертикальну вісь приладу на закріплену а земній поверхні вершину кута, що вимір, за допомогою зорової труби (для цього її повертають об’єктивом донизу, а на окуляри труби та мікроскопа надівають спеціальні насадки, які відхиляють візирний промінь в необхідне для спостереження положення). Зорова труба дає обернене зображення, вона оснащена

діоптрійним кільцем. Зор труба має закріпний і навідний гвинти. Поруч із оку труби розташований окуляр штрихового мікроскопа, точність відліку якого 1¢. Для освітлювання оптичної сис є пристрій з відкидним дзеркальцем. Теодоліт має закріпні гвинти алідади і лімба та навідні гвинти алідади й лімба гориз круга, а також паз на футлярі вертикального круга для прикріплення орієнтир-бусолі. Під час роботи прилад з’єднується становим гвинтом зі штативом.

22.Основні вимоги теодоліта

Перевірка працездатності(зовн вигляд), наявність всіх деталей,іх працездатність, плавне обертання теод, плавний підйом гвинтів гвинтів, нема пошкодженна рівня, наявність ампули…

23. Осьові системи теодолітів Осьові системи призн для реалізації геоме схеми приладу і приведення елементів теодоліта у певне положення в просторі у відповідності з принципом кутових вимірювань. За призначенням і розміщенням розріз верти і гориз осьові сист. Під верт осьовою сис розуміють сист, що з’єднує нижню частину теод (підставки) з його верх, яка несе пристрої наведення і вимірювання. Гориз осьова сист встановлюють перпенд до вертик осьової сист. Вона служить для обертання зорової труби, розміщення вертик кутомірного круга та інших деталей. Горизонт вісь виконана заодно з корпусом зорової труби і встановлена в лагерах – втулках. Це дає можливість виконувати юстирування нахилу осі обертання зорової труби.

24.Буд та призн рівнів Сис рівнів служить для встановлення теодоліта (або його окремих частин) у правиль положення відносно гориз площини. Рівні бувають циліндричні та круглі. теодоліти обладнані переважно циліндричними рівнями. Ампула такого рівня являє собою заповнену сірчаним ефіром або етиловим спиртом скляну трубку з веретеноподібною внутр поверхнею. Пара заповнюючої рідини утворює бульбашку рівня. З зовнішнього боку ампули наносять шкалу з ціною поділки через 2 мм. Центр шкали вважають за нуль-пункт. Якщо бульбашка рівня знаходиться у нуль-пункті, то вісь циліндричного рівня займає гор положення. Круглий рівень застосовують лише на деяких типах теодолітів, де він відіграє допоміжну роль установчого рівня.Ціна поділки рівня-це центр кут, який утрв радіусом між двома суміжними поділками.

Чутливість рівня-це найм кут, на який необхідно нахилити вісь рівня, щоб помітити перміщення бульб.Чим точніший рівень, тим чутливішим повинен бути рівень. Відлікові пристрої призначені для оцінки частот найм поділки лімба гор и верт кругів.Лімб-це робоча міра теод у вигляді поділок кругової шкали нанесеної на скляний круг оптичн теодел.Круглі рівні ціни поділки можуть біти від 5 до 15 кутових минут. Круглими рівня. назива установчими. Вони мають форму сфери, мають концентр. кола, тому назива. круглими. Вісь круглого рівня розташова вертик вона також проходить через 0 пункта.Циліндри рівень має 2 юстрирювальні гвинти, що дозволють встановити рівень в горизонтположені.Круглий рівень має 3 юстирюв. гвинти розташов. під кутом 120.