Монархія

Монархія - це така форма правління, при якій верховна влада одноособова і переходить, як правило, у спадщину.

Основними ознаками класичної монархічної форми керування є:

· існування одноособового глави держави, що користується своєю владою довічно (цар, король, імператор, шах);

· спадкоємний порядок наступності верховної влади;

· представництво держави монарха за своїм розсудом;

· юридична безвідповідальність монарха.

Монархія виникла в умовах рабовласницького суспільства. При феодалізмі вона стала основною формою державного правління. У буржуазному ж суспільстві збереглися лише традиційні, в основному формальні риси монархічного керування [3, c.207].

У свою чергу монархія поділяється на:

· абсолютну

· обмежену (парламентську)

· дуалістичну

· теократичну

· парламентську

Абсолютна монархія - така форма правління, при якій верховна державна влада за законом цілком належить одній особі.

По формулі Петровського військового статуту - “ самовладний монарх, що нікому на світі про свої справи відповіді дати не повинний“. Основною ознакою абсолютної монархії є відсутність яких-небудь державних органів, що обмежують компетенцію монарха. Виникнення абсолютизму зв'язане з процесом зародження буржуазних відносин і процесом розкладання, що починається, феодалізму і старих феодальних станів. До найбільш істотних рис абсолютної монархії відносяться ліквідація чи повний занепад станових представницьких установ, юридично необмежена влада монарха, наявність у його безпосереднім підпорядкуванні і розпорядженні постійної армії, поліції і розвитого бюрократичного апарата.

Влада в центрі і на місцях належить не великим феодалам, а чиновникам, що можуть призначатися і звільнятися монархом. Державне втручання в приватне життя в епоху абсолютизму здобуває більш цивілізовані форми, одержує юридичне закріплення, хоча по - колишньому має примусову спрямованість. В історії такими країнами були Росія XVII - XVIII століття і Франція до революції 1789 року.

Конституційна монархія являє собою таку форму правління, при якій влада монарха значно обмежена представницьким органом. Звичайно це обмеження визначається конституцією, затверджуваної парламентом. Монарх же не в праві змінити конституцію. Як форма правління, конституційна монархія виникає в період становлення буржуазного суспільства. Формально вона не утратила свого значення в ряді країн Європи й Азії і дотепер (Англія, Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція й ін.). Конституційна монархія характеризується наступними основними ознаками:

* уряд формується з представників визначеної партії (чи партій), що одержали більшість голосів на виборах у парламент;

* лідер партії, що володіє найбільшим числом депутатських місць, стає главою держави;

* у законодавчій, виконавчій і судовій сферах влади монарха фактично немає, вона є символічною;

* законодавчі акти приймаються парламентом і формально підписуються монархом;

* уряд відповідно до конституції несе відповідальність не перед монархом, а перед парламентом [2, c.96].

Прикладами такої монархії можна вважати - Великобританію, Бельгію, Данію й ін.

При дуалістичній монархії державна влада носить двоїстий характер. Юридично і фактично влада розділена між урядом, формованим монархом, і парламентом. Уряд у дуалістичних монархіях формується незалежно від партійного складу в парламенті і не відповідально перед ним. Монарх при цьому виражає переважно інтереси феодалів, а парламент представляє буржуазію й інші прошарки населення. Подібна форма правління існувала в кайзерівській Німеччині (1871 - 1918 р.), зараз у Марокко.

У деяких державах монарх очолює не тільки світське, але і релігійне керування країною. Такі монархи звуться теократичні (Саудівська Аравія).

Така коротка характеристика основних різновидів монархічної форми державного правління.