Напрями удосконалення обліку зносу необоротних активів та витрат на їх поліпшення

Дослідження бухгалтерських прийомів та методів нарахування амортизації, що застосовуються на ТОВ «АК» «Зелена долина», дозволили нам зробити висновок, що, в цілому, облік відповідає вимогам національних стандартів бухгалтерського обліку. Разом з тим, нами виявлено ряд недоліків, що потребують змінити підходи до обліку окремих питань, які вирішуються бухгалтерією підприємства. У зв’язку з цим ми пропонуємо наступні шляхи вдосконалення організації бухгалтерського обліку. Оскільки, на досліджуваному підприємстві нарахування амортизації на всі об’єкти основних засобів здійснюється за допомогою використання податкового методу, ми пропонуємо застосувати до деяких видів основних засобів інші методи нарахування амортизації, передбачені стандартом бухгалтерського обліку. Метод нарахування амортизації повинен бути визначений для кожного об’єкта основних засобів з урахуванням очікуваного способу отримання економічної вигоди від його використання. Правильне визначення строку корисного використання об’єкта основних засобів та застосування вірно обраного методу нарахування амортизації дозволяє отримати суму амортизаційних відрахувань, яка відповідає реальному зменшенню вартості основних засобів. Відомо, що вибір методу амортизації в бухгалтерському обліку повинен здійснюватися відповідно до специфіки діяльності підприємства від якої залежить очікуваний термін використання об’єкта підприємством, фізичний та моральний знос, відпрацювання строго встановленого ресурсу, інші обмеження строку використання об’єкта та решта факторів.

Наприклад, для інформаційної, комп’ютерної та іншої техніки для якої моральний знос настає набагато швидше, аніж фізичний. У цьому випадку доцільним є застосування кумулятивного методу визначення амортизації, він є найпрогресивнішим з погляду методології бухгалтерського обліку. Застосування прямолінійного методу є ефективним для підприємств на балансі яких знаходиться нерухоме майно (будинки, споруди, а також меблі тощо), вартість яких списується рівними частинами на вартість продукції (товарів, робіт, послуг) протягом усього терміну його корисної експлуатації. Цей метод амортизації застосовується щодо об’єктів, використання яких залежить переважно від терміну їх використання. А інтенсивність експлуатації основних засобів залишається незмінною. Виробничий метод ми пропонуємо застосовувати для нарахування амортизації об’єктів основних засобів, технічний стан яких залежить від кількості виробленої продукції. Наприклад, його зручно застосовувати при визначенні амортизації обладнання, яке задіяне для виробництва безпосередньо лако – фарбової продукції, залежно від кількості виконаних операцій та іншого обладнання на підприємстві. Даний метод є дуже простим та раціональним, дозволяє амортизувати об’єкт основних засобів залежно не від терміну його використання, а від кількості виробленої продукції. Також, паралельно з цими методами нарахування амортизації підприємство може використовувати метод прискореної амортизації, який приводить до зниження податку на прибуток у перші роки після введення основних засобів в експлуатацію і за рахунок цього забезпечує більш швидке повернення інвестицій, робить інвестиційні проекти ефективнішими та менш ризикованими для інвесторів, підвищує інвестиційні можливості підприємства. Такі методи, на нашу думку, доцільно застосовувати до нематеріальних активів, які використовуються на підприємстві та для яких характерний моральний знос. Відомо, що пільги від прискореної амортизації підприємство набуває тільки після

здійснення реальних інвестицій. Тому її використання краще стимулює інвестиції в оновлення виробництва порівняно із зниженням ставки податку на прибуток, перше й друге, за інших рівних умов, має наслідком збільшення обсягів валового самофінансування, яке включає в себе чистий прибуток та амортизаційні відрахування, отже, і зростання інвестиційних можливостей. Річ у тім, що додатково одержані кошти від зниження ставки податку на прибуток жодним чином не пов’язані з вартістю введених в експлуатацію засобів праці за звітний період. Додаткові ж амортизаційні відрахування у результаті застосування прискореної амортизації, а значить, і пільги з податку на прибуток безпосередньо залежить від вартості введених в експлуатацію основних засобів за звітний період, тобто від здійснених інвестицій. Чим більше інвестує підприємство у звітному періоді, тим більше пільг з податку на прибуток воно дістане. У цьому зв’язку податкова політика держави має розроблятися паралельно з амортизаційною політикою, щоб у кінцевому підсумку прийти до раціональної, зваженої податково8амортизаційної політики. Однак на нинішньому етапі розвитку ринкових відносин в Україні підприємства не можуть собі дозволити використання прискорених методів нарахування амортизації оскільки в перші роки експлуатації основних засобів сума амортизаційних відрахувань складає значну величину, цим самим, збільшуючи в перші роки собівартість виготовленої продукції, оскільки сума амортизаційних відрахувань є складовою частиною формування собівартості,тобто елементом витрат. Враховуючи високу конкуренцію у виробництві, зокрема, лако – фарбових матеріалів підприємство не може дозволити використовувати прискорені методи амортизації, оскільки існує велика ймовірність втрати значної частини ринку збуту та зниження попиту на продукцію саме цього виробника, що в результаті призведе до заниження валового доходу та чистого прибутку підприємства, що є негативним явищем при нинішньому стрімкому зростанні цін на продукцію.

З метою уникнення даної проблеми необхідно переглянути амортизаційну політику на методологічному та законодавчому рівні шляхом прийняття відповідних нормативних актів, які регламентують порядок використання прискорених методів нарахування амортизації та сприяють економічному зростанню вітчизняних виробничих підприємств. На наш погляд необхідно зробити амортизацію не видом витрат, а зменшенням податкових зобов’язань. Тобто на суму амортизаційних нарахувань зменшується сума податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до бюджету. Це надало б змогу встановити високі норми амортизації для всіх основних фондів не підвищуючи при цьому ціну товару. А встановлення високих норм амортизації призвело б до прискорення відшкодування витрат на придбання основних фондів, а значить підвищило б швидкість обертання грошей на підприємстві. Взагалі така система нарахування амортизації дозволила б зменшити вартість вітчизняних товарів, що значно підвищило б їх конкурентноздатність. Періодично слід також переглядати метод нарахування амортизації основних засобів. У разі, якщо очікуваний спосіб отримання економічної вигоди від активу суттєво змінився, потрібно відповідно змінити метод його амортизації. Наприклад, якщо службовий автомобіль керівника підприємства тепер використовується для доставки замовлень клієнтів, може бути доцільним змінити метод його прямолінійної амортизації на метод нарахування амортизації залежно від пробігу автомобіля. Однак дані пропозиції можна втілити на практиці лише за умови введення змін в нормативні акти, які регулюють порядок нарахування амортизації і дозолять використовувати бухгалтерські методи амортизації при визначенні бази оподаткування податком на прибуток підприємств, оскільки ведення паралельно податкового та бухгалтерського методів нарахування амортизації призводить до значного збільшення обсягу робіт бухгалтера, виникнення помилок і як наслідок – накладення штрафних санкцій при перевірці податковими органами. Після проведення реформи амортизаційної політики в 1997 році між податковим та бухгалтерським обліком виникли істотні розбіжності у методах нарахування амортизації. Водночас, порівнюючи динаміку зміни ступеня зношування основних фондів до та після запровадження нового амортизаційного механізму, можемо говорити про послаблення амортизації як джерела інвестицій. На практиці розмежування на податкову та економічну амортизацію при застосуванні різних методів нарахування амортизації призводить до викривлення відтворювального процесу в економіці. Як правило, економічна амортизація є більшою за податкову. Тому за статистичними даними, підприємства значну частину економічної амортизації спрямовують на сплату податку на прибуток. Тобто підприємства зобов'язані включати до бази оподаткування податком на прибуток різницю між економічною та податковою амортизацією і сплатити з неї до бюджету близько 2 млрд. грн. щороку. Досвід розвинених країн свідчить також, що сьогодні амортизаційна політика дедалі більше перетворюється на знаряддя формування та підтримання попиту на основні засоби. Інструментами регулювання попиту є норми амортизації. Встановлюючи найвищі норми амортизації на ті чи ті види основних засобів, уряд дає сигнал проте, що витрати, які спрямовуються на придбання основних засобів із найвищими нормами амортизації, відшкодовуються підприємству швидше, ніж витрати на придбання основних засобів з меншими нормами амортизації. Внаслідок такої корекції відбуваються зміни у структурі попиту на основні засоби, що, у свою чергу, призводить до збільшення виробництва та імпорту основних фондів, на які підвищено норми амортизації, та скорочення виробництва основних фондів, норми амортизації на які знижено.

Наприклад, виділення в окрему групу транспортних засобів, меблів, комп'ютерної та побутової техніки з встановленням на них найвищих норм амортизації мало на меті стимулювання попиту на ці товари та створення умов для освоєння та розвитку їх виробництва в Україні. Це призвело до того, що для підприємств стало економічно вигідним придбання дорогих марок автомобілів, оскільки чим дорожчий автомобіль, тим на більшу величину підприємство зменшить прибуток до оподаткування. В результаті, виникло таке явище, як зростання імпорту дорогих авто в Україну з метою мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток. Іншими словами, стимулювання попиту на автомобілі через амортизаційний механізм в умовах нерозвиненості вітчизняного виробництва посилило залежність від імпорту, зменшення доходів бюджету та витоку значних сум валюти за кордон. Подібні процеси спостерігаються і на ринках інших основних засобів. Для подолання наявних негативних тенденцій у амортизаційній політиці доцільно переглянути підходи до формування груп основних фондів та встановлення для них норм амортизації. Враховуючи досвід розвинених країн, пріоритет у нарахуванні амортизації для цілей оподаткування має бути віддано сучасним засобам виробництва, таким як повністю автоматизовані лінії виробництва, енергозберігаюче устаткування, системи очищення та захисту навколишнього середовища тощо. В окрему групу основних засобів слід також виділити устаткування, яке використовується у біотехнологіях. Річна норма амортизації на основні фонди цієї групи має бути встановлена на рівні 50 %. Встановлення такої норми амортизації дасть поштовх для впровадження біотехнологій у виробництво, що, у свою чергу, стимулюватиме розвиток наукових досліджень та попит на результати цих досліджень з боку виробництва. Зважаючи на високий ступінь зношеності основних засобів у сільському господарстві, вкрай низьку механізацію та автоматизацію праці

у сільськогосподарському виробництві, доцільно також виділити в окрему групу для цілей оподаткування сільськогосподарську техніку та встановити для цієї групи норми амортизації на рівні не нижчому, ніж для комп'ютерної техніки. Водночас норми амортизації на автомобілі мають бути знижені, оскільки через високі амортизаційні нарахування стимулюється придбання та постійне оновлення дорогих марок автомобілів. У зв'язку з цим норми амортизації на автомобілі пропонується встановити на рівні звичайних засобів виробництва, віднесених до третьої групи основних фондів. З метою заохочення підприємців до збільшення інвестування у наукові дослідження та розробки доцільно встановити норми амортизації нематеріальних активів, що містять результати досліджень, на рівні, не нижчому за рівень норм амортизації, встановлених для комп'ютерної техніки, передбачити можливість нарахування прискореної амортизації. Для усунення суперечностей між податковим та бухгалтерським обліками доцільно внести зміни до податкового законодавства в частині надання права підприємствам нараховувати амортизацію для цілей оподаткування за методами, встановленими у бухгалтерському обліку. Отже, можна сказати, що використання різних методів нарахування амортизації на різні об’єкти основних засобів залежно від способу отримання економічних вигід, терміну та специфіки використання надасть підприємству отримати значні економічні вигоди та зменшить проблему оновлення парку обладнання, виходячи з потреб підприємства. Однак дані пропозиції можуть стати реальністю лише у випадку внесення змін на законодавчому рівні. Державна амортизаційна політика повинна стимулювати розвиток виробництва та покращувати фінансовий стан підприємств та економіки в цілому.