Закони табірного життя

· Не забирати чужого, але й не все своє віддавати.

· Не ображайся без причини.

· Самому ні до кого не чіплятися.

· Гратися чесно, а якщо керуєш грою не ображати інших.

· Не дражнитися, не хникати, не вимагати нічого.

· Ніколи двічі не просити. Не бути ябедою.

· Ніколи не бути замазурою - таких не люблять.

· Частіше посміхатись один одному.

Давайте знайомитись (10— 15 хвилин)

Мета: краще пізнати один од­ного.

Хід гри: група сідає в коло. Тре­нер називає якусь особистісну властивість (або описує ситуацію) і просить учасників, стосовно яких справедливим є вислів тре­нера, виконати певну дію. Учас­ник встає зі стільця, виконує цю дію і знову сідає на місце. На­приклад: «У кого є брат, повинен клацнути пальцями!» Твердження потрібно добирати з урахуванням віку учасників. Темп гри повинен пришвидшуватися.

Приклади тверджень:

• У кого голубі очі — тричі підморгніть.

• Чий зріст перевищує 1 м 80 см, нехай з усієї сили крикне: «Кінг-Конг».

• Той, хто сьогодні вранці смачно поснідав, нехай погладить себе по животу.

• Хто народився у травні, не­хай візьме за руку одного із членів групи і затанцює з ним.

• Хто любить собак, нехай тричі гавкне.

• Хто любить кішок, нехай скаже: «Няв!»

• Хто любить цукерки, нехай загляне під свій стілець.

• У кого є веснянки, нехай пробіжить по колу.

• Нехай єдина дитина своїх батьків підніметься на стілець.

• Той, хто не хотів їхати до табору, повинен затупотіти нога­ми і голосно крикнути: «Я не до­зволю так чинити зі мною!».

• Хто радий, що потрапив до цієї групи, голосно скаже: «А».

• Хто вважає себе допитливим, нехай підстрибне.

• Той, хто вміє грати на яко­мусь музичному інструменті, не­хай покаже, як це робиться.

• Хто хоч раз пробував кури­ти, нехай голосно крикне: «Кури­ти — здоров'ю шкодити!»

• Ті, в кого є цукерка чи шоко­лад, тричі голосно прицмокніть.

Підведення підсумків:

– Чи знайшли ви тих, хто чи­мось близький вам?

– До якої категорії учасників ви відчуваєте інтерес?

Після знайомства починається реалізація підготовленої програми табору: проведення масових за­ходів, змагань, екскурсій тощо. Однак доречно було б час від часу проводити психологічні ігри, які допомогли б навчити дітей співпрацювати з іншими. Тобто йдеться про формування дитячо­го колективу в тимчасовому дитя­чому об'єднанні. Група може ста­ти колективом за умови наявності таких елементів: довіри, спілкуван­ня, кооперації, готовності взаємо­діяти з іншими, задоволення.

Довіра. Члени групи повинні відчувати довіру до педагога, який має бути прикладом відкритості, готовності прийти на допомогу і приділити увагу кожній дитині. Діти мають відчувати, що педаго­гу цікаво спілкуватися з ними.

Спілкування. Члени дитячого об'єднання повинні вміти легко спілкуватися один з одним, зна­ходити спільну мову для розв'я­зання поставлених перед ними завдань, ділитися досвідом тощо.

Кооперація. Поставте собі за мету створити таку атмосферу, коли кожен має можливість про­явити власну ініціативу, зробити власний внесок у спільну справу, відчути себе повноправним чле­ном колективу. Це допоможе дітям стати впевненішими в собі, підвищить мотивацію особистості до власного розвитку.

Готовність взаємодіяти з інши­ми. Викликайте і підтримуйте ініціативу дітей, бажання реалі­зувати власний потенціал, отри­мати новий досвід у процесі спільної діяльності.

Задоволення. Активізуйте групу, даючи можливість час від часу дія­ти не для досягнення певних цілей, а просто для того, щоб отримати задоволення і мати хо­роший настрій. У вирішенні окреслених вище завдань можуть допомогти такі ігри.

Ми чимось схожі (15 хвилин)

Мета: в ході гри виявити своєрідність кожної дитини, а та­кож спільні риси, які об'єднують її з іншими.

Матеріали: папір і олівець для кожної дитини.

Хід гри: дітям пропонується по­ділитися на четвірки або п'ятірки. Кожна група повинна скласти спи­сок того, що їх об'єднує. Наприк­лад: «У кожного з нас є брат...», «У кожного з нас є скейт...», «Улюб­лений колір кожного з нас — чер­воний...», «Нам усім подобається піца..», «Ми всі любимо кататися на лижах...» тощо. Перемагає та команда, яка знайде і запише най­більшу кількість спільних рис.

Аналіз гри:

– Чи дізнався ти щось цікаве про інших членів команди?

– Чи є щось таке, що об'єднує всіх членів загону?

– Чи є щось таке, що відрізняє тебе від усіх дітей загону

– Як ви працювали у своїй команді?

– Що тобі більше подобаєть­ся: бути схожим на інших чи відрізнятися від інших?

– Якими повинні бути твої друзі — схожими на тебе чи зовсім відрізнятися від тебе?

Ти мені подобаєшся (20— 25 хвилин)

Мета: сприяти розвитку дружніх стосунків між дітьми, формувати навички відкрито ви­являти власні емоції.

Матеріали: клубок кольорових шерстяних ниток.

Хід гри: дітям пропонується сісти в коло. Ведучий пояснює умови гри. Він обмотує один раз руку ниткою і перекочує клубок до будь-кого з дітей. Передаючи клубок, він повинен цій дитині сказати фразу, яка починається словами: «Василю! Ти мені подо­баєшся, бо...» (Наприклад: «Васи­лю! Ти мені подобаєшся, бо ти мені допоміг підготувати кімнату до проведення гри»). Після того, як дитина вислухала слова, звер­нені до неї, вона обмотує один раз свою долоню ниткою і пере­дає клубок далі. Коли клубок буде в руках іншої дитини, той, хто передав його, повинен сказати: «Оксано! Ти мені подобаєшся, бо...». Гра продовжується доти, доки всі діти не отримають клу­бок і не почують про себе слів: «Ти мені подобаєшся, бо...». Кож­на дитина повинна запам'ятати, що їй сказали інші.

Поясніть дітям, що вони мо­жуть говорити про те, чим пораду­вав його товариш (товаришка) по загону, що їм у ньому (ній) подо­бається, за що хотіли б йому (їй) подякувати. Адже в кожному є щось, що варте симпатії і поваги.

Передаючи клубок один одно­му, діти плетуть своєрідне «павутин­ня», яке символізує зв'язок усіх членів групи. Коли клубок виявив­ся у руках останньої дитини, вона починає змотувати його у зворот­ному напрямку. При цьому кожна дитина змотує свою частину нитки на клубок і повторює ті слова, які їй сказав той, хто давав клубок, після чого повертає клубок назад.

Аналіз гри:

— Чи легко тобі говорити приємні слова іншим дітям?

— Хтось із членів загону гово­рив тобі щось приємне до цієї гри?

— Чи достатньо дружний наш загін?

— Як ти вважаєш, чому кожна дитина має відчувати повагу до себе з боку інших?

— Що тебе здивувало у цій грі?

— Чи сподобалося тобі чути приємні слова від інших?

Шлях довіри (15—20хвилин)

Мета: формувати довірливі сто­сунки всередині групи, допитливість дітей, інтерес один до одного.

Матеріали: маленький дзвіно­чок для кожної другої дитини, пов'язка для очей; у кімнаті має бути багато цікавих об'єктів, до яких можна доторкнутися.

Хід гри: дітям пропонується поділитися на пари. Один із двох учасників одягає пов'язку на очі так, щоб нічого не бачити: він ви­конуватиме роль «незрячого». Іншийучасник отримує роль «по­водиря», який повинен провести «незрячого» приміщенням так, щоб той почувався спокійно і впев­нено. Час від часу «поводир» зупи­нятиметься, щоб його товариш міг доторкнутися до різних речей: ве­ликих і маленьких, гладеньких і шорстких. При цьому не можна нічого говорити. Через п'ять хвилин дорослий ведучий калатає у дзвіночок і «незрячий» з «поводи­рем» міняються ролями. А ще п'ять хвилин потому дорослий зно­ву дзвонить у дзвіночок і всі діти повертаються на свої місця, після чого обговорюються відчуття, отримані в ході виконання ролей. Аналіз гри:

– Як ти почував себе, будучи «незрячим»?

– Як поводив себе твій «пово­дир»?

– Чи знав ти увесь час, де зна­ходишся?

– Чи знайшов ти щось цікаве, до чого із задоволенням доторк­нувся, понюхав, послухав?

– Як ти почував себе у ролі «поводиря»?

– Чи прагнув ти привести сво­го партнера до тих місць, де йому точно сподобалось би?

– Що ти робив, щоб викликати та укріпити довіру у свого партнера?

– Коли тобі було краще: коли вів сам чи коли вели тебе?

Малюємо разом (10 хвилин)

Мета: формувати уміння дітей працювати в команді.

Матеріали: кожній парі дітей дати аркуш паперу формату АЗ, один фломастер. Для супроводу може використовуватися музика, яка відповідає смаку й уподобан­ням дітей.

Хід гри: дітям пропонується поді­литися на пари і сісти за стіл по­руч. У цій грі партнерам заборо­няється розмовляти. Кожна пара має намалювати на аркуші карти­ну. Діти не можуть домовлятися заздалегідь про те, що малювати­муть. Обидва учасники гри мають тримати один фломастер у руці, не випускаючи його ні на мить, і ма­лювати ним одночасно. Діти мають зрозуміти бажання одне одного без слів. Вони можуть час від часу по­глядати один на одного, щоб зро­зуміти почуття і думки іншого. Час для малювання 3—4 хв.

Як тільки діти починають ма­лювати, вмикається музика, потім музика стихає і діти показують намальовані ними зображення.

Аналіз гри:

– Чи важко було вам малюва­ти не розмовляючи?

– Чи дійшли ви згоди у ході малювання?

– Які відчуття були у вас, коли ви не розуміли бажань іншого?

Ми різні! (45—50 хвилин)

Мета: формувати навички відкритого висловлення власних почуттів, сприйняття різноман­ітних думок і точок зору, тер­пимість щодо поглядів інших людей.

Матеріали: різнокольорові фломастери для кожної дитини, 6 аркушів ватману з відповідними написами на кожному з них: Що я люблю? Що я хочу знати? Чого я хочу навчитися? Чарівні миті... Що мене лякає? Що для мене є найбільш захоплюючим?

Хід гри: дітям пропонується поділитися на групи по шість осіб. Кожна група збирається навколо одного столу і працює над своїм завданням. Кожній групі розда­ються аркуші з написами і про­тягом 5 хв. діти фломастерами за­писують свої думки і відповіді на поставлені запитання. Думки слід викладатися коротко і чітко. Че­рез п'ять хвилин група передає свій аркуш іншій групі (тій, кот­ра справа від них) і бере наступ­ний аркуш у сусідньої групи (тієї, що зліва).

Діти мають можливість прочи­тати те, що написали представни­ки іншої групи, а потім допису­ють те, що вони думають стосов­но написаного. Знову всі пишуть одночасно упродовж 5-ти хвилин.

Процедура продовжується до того часу, поки кожна група не висловить свою точку зору з усіх шести питань. Коли кожна група отримає свій аркуш назад, діти мають зробити короткий аналіз написаного, звернувши увагу на те, чим схожі й відмінні записи різних груп. Далі кожна група ділиться своїми висновками і за­уваженнями.

Аналіз гри:

– Яка тема виявилася для тебе найцікавішою?

– На яку тему відповіді були найбільш різноманітними?

– Як складалися стосунки в групі?

– Чи написав ти щось таке, що має для тебе важливе значен­ня?

– Яка думка сподобалася тобі найбільше?

– Якої думки ти не зрозумів?

– Що тобі більше сподобало­ся: викладати власні думки чи чи­тати думки інших?

На жаль, межі статті не дають змоги розкрити всього багатства й різноманіття ігор, які можна запропонувати для здійснення виховної роботи з дітьми. Ми спробували окреслити лише деякі аспекти педагогічної діяльності, які відповідають вимогам і потре­бам сучасних дітей. Важливо па­м'ятати, що місія педагога поля­гає не тільки в організації та кон­тролюванні дітей, а й у допомозі, формуванні віри дитини у власні сили.