Розвиненість інфраструктури скандинавських країн

Для всіх туристичних ареалів у країнах Скандинавії величезне значення мають транспортні зв’язки. Надійне транспортне сполучення вже давно зробило ці країни доступними для туристів з Європи. Цьому сприяє передусім мережа добре облаштованих доріг з твердим покриттям. Проте заасфальтовано не всі автошляхи. Порівняно з іншими європейськими країнами тут мало автобанів - швидкісних багатосмугових автострад найвищого класу. Пояснюється це тим, що асфальтове покриття потребує постійного відновлення в умовах льодового обмерзання в зимовий період. Значною подією в регіоні стало введення в дію 16-кілометрового мостового переходу між Копенгагеном (Данія) та Мальме (Швеція) через протоку Ерезунн. Щодня міст пропускає близько 20 тис. автомобілів. Якщо раніше, до спорудження мосту, паромом через протоку цю відстань можна було подолати за 50 хвилин,то тепер усього за 10 хвилин.

Країни Скандинавського півострова в цілому більше є постачальником туристів, але все ж постійно прагнуть збільшити приплив туристів у свою туристську зону. Зважаючи на це, все зростаючий туристський попит на відвідування північних країн привів до того, що тут почали будувати для туристів сучасні засоби розміщення - готелі, пансіонати, мотелі, кемпінги, бунгало, будиночки рибалки і так далі.

У Швеції туристам пропонується широкий вибір відпочинку в замках і садибах. Готельний бізнес в Швеції на 60% націлений на діловий туризм. Для великих і середніх шведських підприємств звичайним є періодичні виїзди на конференції, з'їзди, форуми, конференції. Шведські готелі та конгрес-центри пропонують своїм діловим клієнтам повний спектр послуг з проведення конференцій та семінарів.

Країни Північноєвропейського регіону та їх райони з'єднані між собою (крім Ісландії) усіма видами транспорту, які утворюють складну транспортну мережу.

Морський транспорт — основний в регіоні. За тоннажем явний лідер — Норвегія (38,3 млн т), яка посідає 1-ше місце в Європі і 3-4-те у світі за величиною торгового флоту. Основні порти регіону: Ґетеборг, Гельсінборг (Швеція), Копенгаген, Фредерисія (Данія), Шелдвік, Гельсінкі (Фінляндія), Нарвік, Осло, Берген (Норвегія). Судноплавство у Фінській і Ботнічній затоках узимку здійснюється за допомогою криголамів.

Фінляндія має один із наймогутніших у світі криголамних флотів, рибальський флот Ісландії налічує понад 1000 суден загальним тоннажем 130 000 бр.-реєстр. т.

Залізничний транспорт за значенням вантажообігу посідає 2-ге місце і відіграє головну роль у внутрішніх перевезеннях на великі відстані у Швеції та Фінляндії. Найбільша довжина залізниць — у Швеції (12543 км із 25426 км у всьому регіоні). В Ісландії через природні умови залізничного транспорту немає зовсім.

Озерний транспорт розвинутий у Швеції та Фінляндії, де озера з'єднані каналами і мають вихід у море. У Фінляндії знаходиться Сайменський канал (58 км), побудований у середині XIX ст., який дає вихід у Фінську затоку через територію Росії.

Автотранспорт створює значну конкуренцію залізничному транспорту. Стан автошляхів у Північній Європі — один із найкращих у світі. Загальна довжина їх — 463669 км, з них із твердим покриттям — 386660 км. Автопарк регіону нараховує 9 млн пасажирських і 1,3 млн вантажних автомобілів.

Повітряний транспорт розвинутий, у міжнародних повітряних перевезеннях важливу роль відіграє САС — об'єднання авіакомпаній скандинавських країн. Понад 95 % усіх авіаперевезень в Ісландії здійснює компанія «Флюглейір». У регіоні побудовано 157 аеропортів, із яких найбільші в Стокгольмі та Копенгагені.

Безпосередньо з морських платформ Північного моря підводними трубопроводами нафта транспортується у Велику Британію, а природний газ — у Німеччину. У Данії в 1998 р. побудований найдовший у Європі міст (6,8 км) між островами Фюн і Зеландією, який з'єднав столицю Данії з рештою країни. Ведеться також будівництво моста і тунелю між Данією та Швецією.

У заполярних районах регіону місцеві мешканці — саамі замість традиційних запрягів із північних оленів дедалі більше віддають перевагу пересуванню на снігоходах.