Загальна характеристика природних туристських ресурсів Криму

Курортно-рекреаційний потенціал Криму обумовлюється різноманітністю природних ландшафтів — від степових на півночі до покритих лісами Кримських гір у південній частині. Багатство Криму — це його клімат, для якого характерно достаток сонця, тепла та світла. Особливості циркуляції повітря в сполученні з впливом Чорного, Азовського морів та Кримських гір формують три основних кліматичних райони: степовий, гірський та південно-бережний.

Вздовж південного узбережжя розташовані курорти: Ялта, Алупка, Сімеїз, Гурзуф, Місхор, Лівадія, Форос, Керчь, Алушта.

Різноманітність мікрокліматичних умов, достаток вічнозеленої рослинності гір та височин, родовища лікувальної грязі і джерел мінеральних вод сформували декілька типів курортів:

кліматичні (Старий Крим),

кліматобальнеологічні (Ялта,Алушта),

кліматобальнеогрязьові (Євпаторія, Феодосія, Саки).

Історико-культурні ресурси На території Криму понад 11,5 тисяч пам'ятників історії, культури та архітектури, що відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальні з них, наприклад, комплекс печерних міст та монастирів, генуезька фортеця, святі місця різних конфесій і інші, використовуються як туристичні об'єкти.

Шість державних заповідників, 33 заказника, з них 16 загальнодержавного призначення, 87 пам'ятників природи, 13 з них загальнодержавного призначення, 10 заповідних урочищ і ін.

Дуже високо оцінюється за світовими стандартами ринкова вартість мінерально-сировинних (бальнеогрязьових) ресурсів Криму, його пляжів і прибережних земельних ділянок.

В даний час у Криму відомо 26 родовищ лікувальних грязей та ропи, а також більш 100 джерел мінеральних вод різного хімічного складу. 15 грязьових родовищ та 13 великих родовищ мінеральних вод віднесені до категорії лікувальних.

Крім того, можливості розвитку інфраструктури екологічного та соціального туризму в сільській місцевості, індустрії розваг, створення інфраструктури для елітних видів спорту, впровадження унікальних методів лікування.

Наявність туристських ресурсів, особливості наявної інфраструктури дають можливість розвивати в Криму нетрадиційні форми туризму:

спелеологічний

скелелазіння

кінний

велосипедний

дельтапланеризм

гірничо-пішохідний

винні та мисливські тури

вертолітні екскурсії

прогулянки на яхтах

підводні занурення з аквалангом

науковий та автотуризм

Усі ці тури можуть бути комбінованими, розрахованими як на групи, так і на індивідуальних туристів, поєднуються із широким спектром додаткових послуг, різної класності.

Поряд з туристичною, пріоритетною галуззю в Автономній Республіці Крим діє санаторно-курортна. Вона базується на використанні мінеральних вод (з потенційним дебітом 14 тис. м³ на добу), лікувальних грязів (з балансовими запасами 22,4 млн. м³), пляжів (довжиною 517 км.), кліматичних і ландшафтних ресурсів, морського та гірського повітря та ін.

Усього в Криму нараховується більше 600 санаторно-курортних та оздоровчих закладів, використвуваних як для цілорічного, так і для сезонного лікування та відпочинку.

84. Історичні пам'ятні місця Запорізької області.

Найвідоміша з найдавніших пам’ятка цього краю — знаменита Кам’яна Могила (V— І тис. років до н. е.) неподалік села Терпіння на березі річки Молочна — завдячує своєю назвою схожому на величезний горб 6-метровому останцю, утвореному пісками і броньованому зверху (немов могильною плитою) пісковиковою брилою. Вона утворилася 12 млн років тому на дні Сарматського моря, а потім вийшла на поверхню. Цупка пісковикова брила згодом покололася на понад 3000 кам’яних окремих шматків, деякі з них зберігають давні наскальні зображення (петрогліфи). Вони належать різним часам (від мезоліту до кінця бронзового віку) і є видатною пам’яткою первісного мистецтва на теренах України.

У VII ст. до н. е. Північним Причорномор’ям володіли скіфи, столицею яких було велике Кам’янське городище на берегах Дніпра поблизу сучасного міста Кам’янка-Дніпровська. На ці часи припадає існування широко відомих курганів Солоха (зі знахідками золотих гривні і гребеня зі скульптурними зображеннями скіфів) та Мелітопольський (із двома катакомбними похованнями скіфської знаті, слуг, колісниці, коней тощо), датовані IV ст. до н. е.

Наприкінці XV ст. тут починає формуватися козацтво, переважно з втікачів з навколишніх земель. За порогами (тобто нижче за течією) Дніпра вони будували укріплені «засіки» що дали назву Запорозькій Січі — знаковому місцю в історії України. Це узагальнена назва козацьких фортечних поселень, що існували протягом XVI—XVIII ст. у різних місцях нижче дніпровських порогів на просторах сучасних Запорізької, Дніпропетровської і Херсонської областей. Хронологічно першою була Хортицька Січ (1552—1558), нерозривно пов’язана з найдавнішою визначною пам’яткою Запорожжя — островом Хортиця. Цей найбільший острів на Дніпрі витягнувся посередині його річища на понад 12 км (середня ширина становить близько 2 км). Скелястий кам’яний острів, утворений з архейських гранітів (віком понад 2 млрд років), здавна захоплював мандрівників своєю величчю і красою. Північна частина острова (його висота тут сягає ЗО м), розташована в нижній частині дніпровських порогів, була найзручнішим місцем контролю судноплавства рікою.

Перше відоме козацьке укріплення з’явилося на острові Мала Хортиця (нині острів Байда) — на заході від Хортиці в річковому рукаві Старий Дніпро. Замок тут 1553 р. побудував черкаський староста князь Дмитро Вишневецький. Влітку 1557 р. ханське військо зруйнувало Хортицьку фортецю, але в українській історіографії саме за нею закріпилася назва першої Запорозької (Хортицької) Січі. Нині козацькі чесноти демонструє північна частина острова Хортиця, де 1965 р. засновано Державний іс-торико-культурний заповідник (з 1993 р. — Національний заповідник «Хортиця») загальною площею 23,6 км2. Тут відкрито Музей історії українського козацтва, біля якого нещодавно створено реконструкцію поселення козацької доби.

Реальне освоєння колишнього Дикого поля почалося в другій половині XVIII ст. після серії успішних русько-турецьких воєн. Спочатку це були землі, що використовувалися винятково для сільськогосподарських потреб, а з розвитком капіталістичних відносин в деяких містах Запорожжя починає розвиватися промисловість.

На теренах Запорізької області збереглися лічені православні культові споруди і рідкісні садибні будівлі XVIII—XIX ст. До них приєднуються найпоширеніші архітектурні пам’ятки найактивнішого періоду освоєння регіону — XIX—XX ст. Це адміністративні та громадські будинки, особняки та садибні споруди, численні історичні пам’ятники часів СРСР.

85. Характеристика туристського потенціалу Кіровоградської області.

Головною принадою краю стали неозорі лани золотавої пшениці, які й визначили основну спрямованість регіону - хлібодарну.

Кіровоградська область розташована в центральній частині України.

Водні ресурси Кіровоградщини представлені річками, водосховищами, ставками та підземними водами. В області нараховується 438 великих і малих річок протяжністю 5,6 тис.км, серед яких найбільші - Інгулець, Синюха, Велика Вись, Інгул, Ятрань. За кількістю водосховищ і ставків область займає третє місце серед областей України. Зате вона має найменші запаси природних підземних вод. Річки області належать до систем Дніпра і Південного Бугу.

Помірно континентальний. Зима м'яка, з частинами відлигами, а літо спекотне. Середня температура липня + 21 °C, січня - 5,5 °C.

Важливою віхою в культурному розвитку краю було будівництво в 1754 році фортеці Святої Єлисавети. Вона на довгі роки стала центром духовного життя Кіровоградщини.

На зламі XVIII-ХІХ століть в Єлисаветграді та інших місцевостях було споруджено десятки церков. Досконалістю архітектурного вирішення і зараз дивують Свята Різдва Пресвятої Богородиці, Кафедральний собор, Храми Преображення Господня, Покрова Пресвятої Богородиці Єлисаветграда, Вознесенський собор Бобринця та інші.

Виразне архітектурне обличчя міського центру створене визначними архітекторами О.Лишневським і Я.Паученком.

Кіровоградщина - область особлива вже тим, що в її лоні, недалеко від річки Доброї, в Добровеличківському районі, знаходиться географічний центр України. На її території знаходиться Чорноліський державний заповідник. Цікава область іншими визначими місцями.

Одне з них - Онуфріївський парк, розбитий у ХІХ столітті графами Толстими (до цього ж роду належали письменники Олексій Костянтинович, Лев Миколайович, Олексій Миколайович Толсті), дендропарк "Веселі Боковеньки" в Долинському районі, заснований дослідником природи Миколою Львовичем Давидовим. І найбільш відомий пам'ятник природи, історії та культури - заповідник-музей "Хутір Надія" - місце проживання та плідної творчої праці відомого українського драматурга, театрального діяча Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого).

Кіровоградська область володіє значним туристично-рекреаційним потенціалом. Помірно-теплий клімат, наявність родовищ мінеральних і радонових вод, неповторних природних і рукотворних пам'яток створюють сприятливі умови відпочинку та лікування.

Рекреаційні можливості Кіровоградщини забезпечують санаторно-курортні та оздоровчі заклади різних форм власності. Зокрема, санаторій "Гусарське урочище" - чудовий куточок здоров'я та гостинності. Широке застосування мінеральної води "Гусарське урочище" у комплексі із сучасним лікуванням сприяє інтенсивному очищенню нирок, печінки, а також оновленню клітин крові.

У мальовничому куточку Олександрії, який потопає у зелених насадженнях із чудодійним оздоровчим повітрям, напоєним сосновим ароматом, розташований санаторій "Дружба".

На березі сивого Дніпра, біля Кременчуцького водосховища розташоване місто Світловодськ, де свої послуги пропонує пансіонат "Славутич", туристична база "Дніпро" та багато інших туристично-оздоровчих закладів.

На березі живописного озера посеред лісу, багатого грибами, ягодами, горіхами, різнотрав'ям та квітами, пропонує сімейний відпочинок турбаза "Лісова пісня".

В екологічно чистих зонах області на берегах річок та водойм розташовані дитячо-оздоровчі табори "Бригантина", "Хвиля", "Чайка", "Колосок" та інші.

У 1893 році палкий любитель і знавець природи Микола Львович Давидов заснував тут парк. Багато років збирав він у різних країнах світу саджанці та насіння цінних порід дерев, чагарників і висаджував їх на берегах річки Боковеньки. Тут можна зустріти болотистий кипарис, унікальні породи горіхів, липи, кленів, тюльпанове та залізне дерево і навіть дуже рідкісне у наших широтах південноамериканське гінкго. Парк прикрашають водойми озера "Золота рибка", "Кит" і "Великий став" з островом.

У Кіровограді збереглися пам'ятки, що нагадують про засновників українського професійного театру. Зараз це меморіальний музей Марка Кропивницького, міський літературний музей ім. Івана Тобілевича (Карпенка-Карого).

Чорний ліс - стародавнє урочище, що має безліч чудових, затишних куточків для відпочинку і захоплюючих туристичних подорожей. Тут можна оглянути залишки укріплень Чорноліського городища, яке існувало в VІІ столітті до н.е., зазирнути у таїни загадкового озера і сфагнових болот, помилуватися 400-літніми дубами, відвідати воду із цілющих джерел.

86. Огляд історико-культурних туристських ресурсів Криму

Історико-культурна спадщина Кримського півострова – це найдавніші міста, це перехрестя культур та цивілізацій, поєднання історії далекої та недавньої. Але Крим – це також заповідні ліси, вихід до двох морів, мальовничі Кримські гори та цілющі мінеральні води.

Історико-культурні ресурси є важливою складовою туристсько-рекреаційного потенціалу. Пам’ятки історії і культури відіграють особливу роль в розвитку туристичної діяльності, являючи собою наочне свідчення таланту українського народу, його тисячолітньої історії. Крім того, історико-культурні ресурси являють собою важливе джерело поповнення державного та регіонального бюджетів.

За визначенням, історико-культурні рекреаційні ресурси – це пам’ятки культури, створені людиною, які мають суспільно-виховне значення, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані для задоволення духовних потреб населення. Вони відзначаються великою різноманітністю і включають історико-архітектурні, археологічні та історичні пам’ятки, твори монументального мистецтва, етнографічні особливості території, традиційні промисли і ремесла (народні традиції, вірування, образотворче мистецтво тощо)

Крим володіє величезним різноманіттям пам’яток історії і культури, залишених різними народами, для яких в певні періоди історії територія півострова являла собою постійне або тимчасове місце проживання. На сьогодні ці пам’ятки перетворилися на образи та складові людського уявлення про побут, життя і культуру того чи іншого народу, розвитку того чи іншого давнього міста чи селища Криму. Для вчених та науковців об’єкти історико-культурної спадщини можуть слугувати орієнтирами для визначення та дослідження різних періодів історії, особливостей культури, звичаїв та традицій народів, територію Криму.

Багата історико-культурна спадщина півострова є достойним внеском до світової скарбниці. Протягом всієї своєї багатовікової історії Крим неодноразово включався до сфери впливу світових імперій. Сліди матеріальної культури, залишені багато численними народами, які і нині проживають на території півострова, дозволяють судити про життя та побут наших пращурів, зазирнути в далеке минуле. Саме на території Кримського півострову розташовані найдавніші міста України та Європи (Керч, Феодосія, Севастополь та інші). Ці міста процвітали, коли не було ще ні Лондону, ні Парижу, ні Києва, ні Москви.

Пам’ятки, залишені сучасності у спадок античністю і середньовіччям мають загальносвітове історико-культурне значення, оскільки виступають носієм історії давніх світових конфесій та релігій, моральних принципів та елементів культури різних народів, Кримський півострів.

З точки зору туризму, історико-культурна спадщина Криму володіє величезним потенціалом, який характеризується значною цінністю пам’яток історії і культури на ринку туристичних послуг як в загальнодержавному значенні, так і на міжнародному рівні.

Крим, як жоден інший регіон України, володіє колосальною кількістю пам’яток археології починаючи з епохи палеоліту до пізнього середньовіччя. Розосереджені в різноманітних ландшафтних зонах вони інколи на території одного об’єкту можуть продемонструвати старожитності різних епох. Тисячоліттями Кримський півострів знаходився в зоні контакту давніх середземноморських цивілізацій та варварського світу. Тут перетиналися морські та сухопутні караванні шляхи, проходили міграції багатьох народів.

Рівень збереженості історико-культурної спадщини Криму часів античності і середньовіччя в цілому можна оцінювати як недостатній для задіяння цієї спадщини у туристських маршрутах. На сьогоднішній день спостерігається тенденція до зменшення ступеню збереженості пам’яток (особливо архітектурних), що виявляється в погіршенні їх зовнішнього вигляду та іноді навіть цілковитій руйнації. Все це перш за все спричинено відсутністю фінансової підтримки з боку держави, адже більшість історико-культурних пам’яток Кримського півострова та інших пам’яток по всій території України підтримуються в більш-менш належному стані лише завдяки зусиллям окремих фізичних осіб або недержавних установ з метою отримання прибутку.

Найбільш значні пам’ятки античної археології сконцентровані в містах Керчі та Севастополі. Причому Керч володіє унікальним з точки зору світової науки сузір’ям залишок давньогрецьких міст та погребальних комплексів на території одного сучасного міста. Вздовж морського узбережжя, практично через кожні 5–6 км, розташовані давні міста: Німфей, Тірітака, Гермесій, столиця тисячолітнього Боспорського царства – Пантікапей, Мірмекій, Парфеній, Пормфій. Поруч знамениті погребальні пам’ятки: Царський курган, Мелек-Чесменський курган, Золотий курган, розписний склеп «Деметра», усипальниці боспорських династів, курганний могильник Юз-Оба. Саме тут в другій половині XIX ст. на початку досліджень цих археологічних об’єктів формувалася класична археологія Російської імперії. Відкриття у 1830 р. на околиці Керчі кургана Куль Оба слугувало поштовхом для початку широкомасштабних державних археологічних досліджень в Керчі та в північному Причорномор’ї, створенні цілої мережі публічних музеїв та дослідницьких центрів. Вже тоді закладаються основи консервації та музеєфікації античних старожитностей.

Отриманий досвід вилився в музеєфікацію в кінці XIX – на початку XX ст. Царського і Мелек-Чесменського курганів, склепу «Деметра» і деяких розкопів Пантікапею. Однак це були одиничні приклади. В той же час Керченська міська управа дозволяє розбірку «на каміння» унікальної, висотою в 12 метрів, погребальної камери IV ст. до н.е. Золотого кургану, а також інших давніх споруд. Протягом всього XX ст. реставрація та музеєфікація пам’яток античної археології практично не отримала розвитку у Східному Криму. Окремі роботи на горищах Пантікапей, Мірмекій, Тірітака, Ілурат носили в цілому хаотичний характер, концептуально ніяк не підтверджуючись в довгострокових актах і проектах. Тому зараз у Східному Криму відсутні не тільки музеєфіковані античні городища, а й навіть скільки-небудь законсервовані і вільні від археологічних обвалів об’єкти. Мабуть, лише такі пам’ятки погребальної архітектури як Царський та Мелек-Чесменський кургани в деякій мірі можуть відноситися до екскурсійних об’єктів, однак їх нинішній стан відображає позавчорашній день в цій області.

І тільки нещодавно почалися роботи по музеєфікації фортифікаційних та житлових комплексів античної епохи, розташованих на західному плато акрополю боспорського міста Пантікапею, які проводить археологічна експедиція Державного музею образотворчих мистецтв ім. А.С. Пушкіна під керівництвом к.і.н. В.П. Толстікова. Однак і тут це проводиться лише завдяки енергії самих археологів і ніяк не підкріплюється ні фінансуванням з боку відповідних відомств, ні створенням відповідної інфраструктури пам’ятки. Тому гостро постає питання створення регіональних програм музеєфікації пам’яток античної археології за участі всіх зацікавлених сторін: дослідників, музеїв та заповідників, а також туристичних організацій.

Ще один приклад – віменський середньовічний монастир Сурб-Хач Священний Хрест), розташований в Старому Криму, якому вже 650 років. Книги з бібліотеки цього монастиря нині зберігаються у єреванському Матенадарані, хоча повинні бути на кримській землі. Після тривалих словесних баталій уряд Автономної Республіки Крим нарешті дійшов висновку про необхідність здійснення реставрації монастиря.

Таким чином, проблеми збереження об’єктів культурної спадщини є дуже актуальними для Криму. Від їх сучасного вирішення залежить майбутнє півострова, основою економіки якого перш за все повинна стати туристична галузь, а її повноцінний розвиток неможливий без збереження унікальних об’єктів культурної спадщини, які незмінно приваблюють туристів. Саме тому сьогодні потрібно говорити не тільки про великий історико-культурний потенціал Криму, а й про необхідність його охорони і розвитку. В свою чергу – збереження та раціональне використання пам’яток в туристській сфері будуть означати перспективи розвитку півострову.

3.3 Історико-культурна спадщина Криму як об’єкт туризму

Пам’ятки античності та середньовіччя, як ніякі інші на території Криму, відзначаються значною історико-культурною цінністю та користуються великою популярністю серед цінителів старовини та просто любителів історії, які приїздять до Криму з єдиною метою – на власні очі побачити залишки давніх культур та цивілізацій, відчути сильну енергетику цих унікальних місць, чи хоча б спробувати уявити собі життя на цій землі, що розвивалося тут сотні років тому назад.

Використання історико-культурної спадщини Кримського півострова завжди мало другорядне значення порівняно з курортно-лікувальним туризмом. Це пояснюється поганим ступенем збереженості пам’яток історії і культури, слабкою розробленістю методології дослідження історико-культурної спадщини, і, насамкінець, головне – недостатнім фінансуванням відповідних проектів з боку держави. Тому лише відносно недавно почав набирати оберти такий напрям туризму, як використання історико-культурної спадщини в туристських екскурсійних маршрутах.

Найрозповсюдженішими туристськими маршрутами, в яких можуть бути використані пам’ятки античності та середньовіччя, є «Екскурсії по античних давньогрецьких містах (Пантікапей, Херсонес, Керкінітіда, Неаполь Скіфський)», маршрути «По середньовічних печерних містах Криму (Чуфут-Кале, Ескі-Кермен, Мангуп-Кале)», а також загально-оглядові екскурсії по старовинних історичних містах півострова.

Також великою популярністю користуються державні історико-культурні заповідники, створені на базі комплексів історико-містобудівної спадщини півострова:

1. Державний архітектурно-історичний заповідник «Судацька фортеця» у м. Судаку (1958 р., є філією Національного заповідника «Софія Київська»)

2. Державний історико-культурний заповідник у м. Керчі (1987 р.)

3. Державний історико-архітектурний заповідник у м. Бахчисараї (1990 р., до його складу входять печерні міста Ескі-Кермен і Чуфут-Кале)

Четвертий – Алупкінський державний палацово-парковий музей-заповідник.

Всі ці історико-культурні заповідники включають в себе велику кількість музеїв та цікавих місць, які відкриті для відвідувачів і активно використовуються в якості туристських об’єктів.

Головною проблемою розвитку туризму в цій галузі є недостатній для показу рівень збереженості пам’яток, який внаслідок використання цих пам’яток в туристській діяльності тільки погіршується. Це призводить до невпинного скорочення кількості цінних пам’яток, і, як наслідок, знижується їх атрактивність для туристів.

Однак, незважаючи на всі проблеми та недоліки, в перспективі можуть бути створені нові маршрути з використанням нововиявлених пам’яток (в основному історико-архітектурних та архітектурно-містобудівних), оскільки постійно проводяться нові і нові розкопки, і ще тисячі унікальних знахідок чекають на нас у майбутньому.

Підсумовуючи вищезазначене, можна говорити про недостатній ступінь збереженості історико-культурної спадщини Криму, і, як наслідок, недостатню задіяність її в туристській сфері. Однак, володіючи величезним історико-культурним потенціалом, об’єкти історії і культури можуть і повинні використовуватися для туристичних потреб, адже, як свідчить зарубіжний досвід, вміла організація їх показу та широка реклама дали б значний економічний ефект.

87. Курорти Миколаївської та Херсонської областей.

Миколаївська область - заповідний край північного Причорномор'я

Миколаївська область більшою своєю частиною розташована на Причорноморській низовині, переходячи на півночі в Придніпровську і Подільську височини. Клімат помірно-континентальний з м'якою зимою і жарким сухим літом. Протікають по території області річки утворюють неймовірної краси пейзажі. Особливу привабливість південній частині області надають лимани, що нагадують морські затоки.

Обласний центр - Миколаїв - розташований на берегах Бузького лиману в місці злиття річок Інгул і Південний Буг. Місто було засноване як суднобудівна верф в ході російсько-турецької війни, коли виникла гостра необхідність у бойових кораблях для молодого Чорноморського флоту Російської імперії. У місті збереглася безліч споруд 19 століття. Серед них - будинок Головного командира Чорноморського флоту, нині музей історії суднобудування і флоту; будівлю астрономічної обсерваторії, російського драматичного театру.

Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя» займає площу більше 62 кв. км і простягається по території Арбузинського, Вознесенського, Доманівського та Первомайського районів. Протягом останнього мільйона років річка Південний Буг зі своїми притоками Мертвовод, Арбузинка та Гнилий Єланець прорізали глибокі долини в кристалічних породах Українського щита, утворивши мальовничі природні ландшафти. Величаві скелі, що є сусідами з блакитними водоймами, глибокі каньйони, кам'яні потоки і річкові перекати - неперевершене і неповторне творіння природи, яке нікого не може залишити байдужим.

Природний заповідник «Єланецький степ» розташований на південь від села Новомиколаївка Єланецького району і бере свій початок від колишнього тут заказника «Роза» і заснованого на його території зоопарку. Зоопарк існує і понині, представляючи собою невеликий огороджена ділянка степу що містяться в ньому бізонами, оленями, куланів, муфлонами. Територія заповідника - це нижня частина трьох великих з пологими схилами балок, по дну яких протікають струмки. Схили цих балок прикрашають природні брили червоного граніту. Ця ділянка заповідника зберігся майже в первозданному вигляді.

Село Первомайського району Катеринка знамените своїм лісом, насадженим на піщаних наносах річки Кодима. Ліс займає площу 16 кв. км і налічує понад 50 видів дерев різних порід, серед яких сосни, ялини, тополі. У лісі можна зустріти оленя чи козулю, помилуватися віковими дубами або стрункими березами.

Миті - село Першотравневого району на лівому березі річки Південний Буг, долина якого в цьому місці - це одне з наймальовничіших місць на всій рівнинній частині України. Скелі з давніх гранітів з численними порогами і островами приваблюють сюди любителів сплаву на байдарках звідусіль. Деякі гранітні виходи мають охоронний статус як геологічні пам'ятки природи. Серед них такі відомі як Висока скеля і Турецький стіл. Мальовничість Мігее надають не лише каміння і вода, але й навколишнє рослинність: ніжні берізки і осики, зарості кущів, цілі поляни запашних конвалій.

Острів Березань - один з найвідоміших островів Чорного моря, розташований на виході з Дніпровського та Березанського лиманів, в 10 км від Очакова. Тут виявлено одне з перших давньогрецьких поселень, і тут же були розстріляні керівники повстання на крейсері «Очаків» - лейтенант П. Шмідт, машиніст А. Гладков, комендор М. Антоненко. Їм на острові встановлено пам'ятник.

На північному березі Дніпровського лиману знаходиться місто Очаків, який був заснований як військова фортеця, неодноразово переходила з рук в руки. В Очакові є військово-історичний музей ім. О. Суворова, пам'ятники О. Суворову, П. Шмідту, художникові Р. Судковського та ін Зараз Очаків відомий як один із затишних курортних міст північного Причорномор'я.

Парутине - село Очаківського району на правому березі Бузького лиману, на південь від якого перебував старогрецьке місто Ольвія, важливий економічний і культурний центр північного Причорномор'я протягом декількох століть, але не витримав численних набігів готів і гунів. Дослідження руїн древньої Ольвії почалися ще в 18 ст. і продовжуються до цих пір. На місці Парутінского городища організований історико-археологічний заповідник, в якому є відкритий музей під небом з експонатами, яким не страшні різні природні умови, і будинок, що нагадує старий маяк з експозицією більш крихких знахідок. В Ольвії можна зробити екскурсію з гідом або самостійно побродити серед розкопок.

Місто Первомайськ виник як козацька фортеця Орлик, має безліч пам'ятників, присвячених революційним і історичним подіям. У районі Первомайська є нагадування про часи «холодної війни» - шахта для запуску балістичних ядерних ракет, зараз реорганізована в музей.

Кінбурнська коса - піщана коса між Дніпро-Бузьким лиманом і Ягорлицькою затокою Чорного моря. Це один з найчудовіших куточків Миколаївської області, де зберігся в первозданному вигляді світ рослин і тварин.

Тилігульський регіональний ландшафтний парк, площею 82 кв. км, розташовується на березі Тилігульського лиману, відокремленого від моря 4-хкилометровій піщаною косою. Берег лиману, що має піщані пляжі, своєрідна степова природа, лікувальні грязі і солоні рапниє води, величезні виноградники знаменитого виноробного заводу «Коблево» роблять ландшафтний парк унікальним і привабливим для відвідування.

Коблево - чорноморський курорт на самому кордоні Миколаївської та Одеської областей. Відомий не тільки на території Україні, а й за межами країни.

Курорт Коблево - это более 100 пансионатов, базы отдыха различного класса, которые расположены на берегу черного моря на протяжении 7 километров зоны отдыха. В Коблево могут отдыхать до 17-ти тысяч гостей одновременно.

В Коблево - одном из самых крупных курортов на Черноморском побережье, где могут располагаться одновременно около 20 тысяч отдыхающих. Одно из преимуществ курорта Коблево - это отсутствие промышленной зоны и частного сектора. На территории курорта находится также еще одна известная достопримечательность. Это аквапарк в Коблево – один из самых крупных и известных в Украин

ХЕРСОН

Климат умеренно-континентальный, засушливый. Среднегодовые температуры: летняя +25,4 °C, зимняя −2,1 °C. Максимальная летняя температура +44 °C, минимальная зимняя −31,5 °C.

Железный Порт - курортный поселок, расположенный на берегу Черного моря в Херсонской области. Теплое море, прекрасные песчано-ракушечные пляжи, целительная грязь соленых озер и обилие фруктов делает курорт Железный Порт уникальным для отдыха. На сегодняшний день огромное количество пансионатов, детских лагерей и баз отдыха предоставляют комфортабельные условия пребывания. Вдоль набережной Железного порта неисчислимая череда кафе, где можно поесть настоящего узбекского плова, приготовленного прямо в огромном чане на живом огне, всевозможные блюда кавказской, турецкой, и конечно же, украинской кухни. Черное море, огромные парковые зоны, целебный воздух, километры широких песчаных пляжей и чистая морская вода – все это предлагает курортный поселок Железный порт.

Курорт Херсонской области Скадовск — город районного значения. На территории курорта расположено сотня оздоровительных учреждения в том числе и для отдыха детей. Ежегодно в Скадовске отдыхает около ста тысяч человек. В пансионатах и санаториях Скадовска используют климатолечение солнцем, морской водой, песком, минеральной водой и целебными грязями. А также большое изобилие всегда свежих фруктов и овощей делая ют отдых в Херсонской области на Черном море комфортным и приятным.