Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Завдання етики





1. Пояснювально-теоретичне

2. Описове

3. Виховне

Контрольні запитання

1. Як виникли терміни „етика” і „мораль”?

2. Чи співпадають теоретичний зміст термінів „етика”, „мораль”, „моральність” з їх повсякденним вживанням?

3. Який зміст “золотого правила“ моральності?

4. Яке узагальнююче визначення можна дати моралі?

 

Лекція № 2 ПРИРОДА, СУТНІСТЬ, СПЕЦИФІКА МОРАЛІ

План

1. Мораль як соціальний феномен.

2. Основні теорії про мораль.

3. Функції моралі.

4. Структура моралі.

Претензії соціального знання на вичерпне пояснення походження чи структури моральності загалом не можуть бути остаточно реалізовані, так само як не виводяться із цього знання, скажімо, особливості фізичної будови людини. Звичайно, мають підстави твердження, що та або інша епоха суспільного розвитку відкрила для людини, наприклад, особливий вимір свободи волі, совісті, внутрішньої гідності, проте необачно було б робити із цього висновок, що совість чи свобода волі самі по собі є продуктом даної соціальної системи, просто функцією викликаних нею змін. Разом з тим в царині моральності є, безперечно, чимало того, що перебуває в переважній залежності саме від соціальних відносин і процесів їхньої історичної трансформації. Слід також врахувати, що для моральності й внутрішньо іманентно (виходячи з її власних настанов) важливою виявляється проблема тієї "орієнтації на поведінку інших", у якій, зокрема, класик німецької соціології М.Вебер вбачав суть соціальної дії.

Жодне суспільство не може скластися й існувати на ґрунті хаотичного зіткнення сліпих егоїстичних інтересів, нічим не нормованого й не впорядкованого. Такий гіпотетичний стан нульової впорядкованості суспільного життя англійський філософ Р.Гоббс охарактеризував як "війну всіх проти всіх". Нестерпність такого стану суспільства змушує людей, на думку Гоббса укласти між собою своєрідну угоду, соціальний договір, який, обмежуючи на засадах взаємності права кожного індивіда, тим самим має гарантувати реалізацію основних серед них, передусім права на життя і його захист. Втім, ще до Гоббса ідею соціального договору висували мислителі пізньої античності; в ХVІ ст. ми знаходимо її в нідерландського соціолога й правника Г.Гроція, згодом її розвивали такі видатні мислителі, як Дж.Локк, Б.Спіноза, І.Кант, Ж.Ж.Руссо. Це уявлення відбивало переконання в іманентності суспільному життю людей певних форм його нормативної регламентації.

Головний "пункт спостереження" моралі - не іззовні, а у самій людині, в її совісті, її душі. Мораль спостерігає людину у всій неперервності її внутрішнього досвіду, всьому розмаїтті її життєвих ситуацій, що повсякчас породжують нові, інколи цілком несподівані проблеми, - звідси й принципова незавершеність, континуальність складу моральних норм. Дослідження моральних норм здебільшого лише відкриває перед людиною шлях до вищих і вищих щаблів моральності загалом, свідчить про її зростаюче моральне самоусвідомлення.

Мораль виконує чимало функцій, основними з яких є:

а) регулятивна

б) комунікативна

в) виховна.

У процесі розвитку і спілкування людини нагромаджується певний моральний досвід, який набуває загальнолюдського значення, розв'язуючи ті чи інші моральні проблеми, досягаючи своєї мети або зазнаючи поразки, люди й суспільство здобувають безцінний досвід, що, зрештою, робить більш витонченими й свідомими їхні переживання, позбавляє їх наївності, додає обачливості їхнім практичним рішенням.


Лекція № 3 ДІЯ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ

 

План

1. Вчинок як відправний та кінцевий пункт моральних приписів. Структура вчинку.

2. Мотив, моральна мотивація.

3. Ціннісна орієнтація, її роль у примноженні регулятивної сили
моралі.

4. Моральний вибір та відповідальність особистості:

а) основні теорії про моральну свободу;

б) свобода та відповідальність людини.

У моралі як цілісному структурному утворенні вичленовуються такі три основні елементи: моральна свідомість, моральна діяльність і моральні відносини.

Жоден людський вчинок, жоден акт комунікації між людьми просто не міг би отримати морального виміру, якби не передбачалося, що людина здатна усвідомлювати їх внутрішню проблематику, співвідносити їх із власними уявленнями про добро і зло, належне і справедливе, з голосом власного сумління. Поза свідомістю моралі не існує, - не тільки у тому розумінні, що без неї було б неможливе саме виконання певних вчинків та дій, а й у тому, що нарівні з останніми їх усвідомлення входить до складу самого феномена моралі. Там, де цього немає, просто й немає потреби говорити про мораль.

Нарешті, мораль виникає й існує лише у контексті тих, або інших людських відносин. Це можуть бути не лише стосунки між людьми, а й відносини людини з природою, ставлення до культури, цінностей тощо.

Тобто ми маємо справу з відносинами, коли людина сама відноситься, відносить себе до чогось як рівного собі. Поза відносинами моралі немає.

Можна вичленувати основні блоки етичних проблем, що лежать в основі дії та відповідальності людини.

Моральна свідомість: її основні норми, принципи, мотиви й ціннісні орієнтації, її основні етичності.

 

Лекція № 4 ОСНОВНІ ЕТИЧНІ ЦІННОСТІ

 

План

1. Принципи моралі: сутність, специфіка.

2. Гуманізм.

3. Чесність.

4. Совість.

5. Обов'язок.

6. Честь.

7. Гідність.

8. Сенс життя.

9. Щастя.

Поряд із моральними нормами важливе місце у людській свідомості посідають принципи моралі. Якщо норми, незалежно від ступеня їхньої загальності, у будь-якому разі стосуються певних конкретних аспектів людських поведінки, діяльності та стосунків, то принципи вже характеризують певну цілісну лінію поведінки людини, постають складовими її морального характеру. Наявність принципів (чесності, гуманізму) надає поведінці особи завбачуваності, суто моральної раціональності.

В основі принципів моралі лежать етичні категорії добра й обов'язку. Принципи повинні бути для людини не зброєю (як відзначає російський філософ Г.С.Батищев, - найзгубніше для моралі – це людина озброєна принципами), а невід'ємною часткою нашого душевного світу – саме так вони можуть реалізувати свою моральну дієвість, тільки тоді вони стають цінністю. Але що це таке, власне, цінність? Що означає це поняття у сучасній етиці?

Одна з найпоширеніших дефініцій цінності, яка довго була загальноприйнятною, визначала цінність як суб'єктивну значущість певних явищ реальності, тобто конкретно кажучи, їхню значущість з точки зору людини, суспільства та їх потреб.

Разом з тим, якщо зводити феномен цінності до вдоволення певних суб'єктивних потреб, залишається принципово не з'ясованим чим же цінність у такому разі відрізняється від простої корисності. І, що найголовніше, - при такому підході цілком випадає з поля зору морально-етичний аспект проблеми. Адже кінцевою інстанцією, центром ціннісного відношення при цьому залишається людський суб'єкт зі своїми потребами, все замикається на ньому.

Саме, виходячи з тлумачення цінностей як чогось підпорядкованого суб'єктові, його волі, вбачаючи в них лише умови "збереження і піднесення" цієї самотньої суб'єктивної волі, - міг Ф.Ніцше, а слідом за ним і М.Хайдеггер, пов'язати ціннісне мислення з феноменом нігілізму, тобто таким станом буття, коли людина не знаходить у навколишньому світі нічого вищого за себе чи рівногідного собі, нічого, що могло б сповнити тривким смислом її власне існування.

Однак практика сучасного життя підказує й інше, до деякої міри протилежне наведеному розумінню цінностей. Коли ми говоримо про вищі духовні цінності, цінності справжнього високого мистецтва, цінності історії й культури (необхідність свідомого ставлення до подібних цінностей нині навряд чи хто наважиться заперечувати), - стає дедалі очевиднішим, що їхнє призначення жодним чином не може бути зведене до вдоволення яких завгодно потреб людського суб'єкта.

Вищою цінністю моральної свідомості єідея Добра.

Добро - то інтегральний зміст усієї сукупності моральних вимог, свого роду цілісний образ того, що моральність взагалі вимагає від людини.

Основні концепції добра:

- гедоністична;

- утилітаристична;

- евдемоністична;

- еволюціоністська.

Похідні цінності моральної свідомості та самосвідомості людини:

- обов'язок;

- совість;

- честь;

- гідність;

- сенс життя;

- щастя.

Контрольні запитання

1. Назвіть основні концепції добра.

2. Як ви розумієте поняття суспільний моральний ідеал? Назвіть і
охарактеризуйте основні принципи моралі.

3. Назвіть і охарактеризуйте основні етичні цінності:

а) совість і обов'язок;

б) честь;

в) гідність;

г) сенс життя;

д) щастя.

Лекція № 5 ЕТИКА СПІЛКУВАННЯ

 

План

1. Спілкування як засіб прояву моральної сутності людини,чинник її
морального розвитку.

2. Фактори, які дегуманізують спілкування та їх усунення.

3. Моральні чинники етики спілкування.

Будь-яка людська дія. або вчинок можуть набути власне морального смислу лише в контексті певних стосунків між людьми - можливими суб'єктами волевияву, висловлювання і дії, тобто в контексті, спілкування. Тільки за впливом, який справляє той чи той акт діяльності на людське спілкування, людські взаємини ми можемо судити про його справжню моральну вагу. Як моральна свідомість, так і моральна діяльність людини по-своєму акумулюють весь світ моралі, всю повноту її смислу - і все ж реальне здійснення людська моральність знаходить не у свідомості і навіть не в діяльності як таких, а лише у царині живого спілкування. Саме тут моральна проблематика набирає довершеної форми, повною мірою реалізує свій духовний і гуманістичний потенціал.

Отже, що являє собою сфера людських стосунків у плані моральності?

По-перше, відносини між людьми здатні набувати принципово різного значення з точки зору вияву в них моральної суб'єктивності людини. У будь-якому суспільстві існує чимало сфер і відносин, у яких люди ставляться одне до одного саме як до об'єктів, а не суб'єктів, вважаючи своїх партнерів своєрідними „мислячими речами" -закінченими, нездатними до принципових змін і відповідальних рішень, такими, реакцію яких на ті або інші дії завжди мислимо передбачити. К.Маркс, а слідом за ним і багато представників гуманістичної філософії XX ст. вбачали в такій об'єктивізації людини прояв і відчуження від власної сутності. Але ж це є закономірною рисою суспільного життя, без якої останнє позбавилося б усякої прогнозованості і стабільності.

Загроза ж дегуманізації виникає там, де людина звикає ототожнювати себе із своєю функцією, своєю соціальною роллю, коли, образно кажучи, епізодична маска починає правити їй за власне лице. Образ такої самовідчуженої людини - можна назвати кошмаром технічної цивілізації останніх століть.

Справжній людський сенс спілкування розкривається, коли партнер, опонент, співбесідник постає перед нами як істота-суб'єкт, що її неможливо звести до якоїсь заздалегідь заготовленої схеми, - істота принципово нескінченна, не завершена, здатна в будь-яку мить повернутися до нас якимись несподіваними своїми гранями. Саме так розкриваються для нас люди, коли ми зорієнтовані на них, - маємо домінанту на їхнє лице (О.О.Ухтомський): не лише, коли ми їх любимо, шануємо, а й коли просто ставимось до них „по-людськи" - уважливо, намагаючись зрозуміти їх „зсередини", виходячи з їхніх власних мотивів і почуттів.

Отже, різноманітний світ людських відносин виступає сферою безпосередньої реалізації моральності, насамперед, у тому своєму аспекті, в якому він розкривається як спілкування, тобто як міжсуб'єктна дія між людьми. Спілкування, таким чином, і виявляється справжньою цариною людської моральності.

Щоб спілкування між людьми могло відбутися, тим більше на достатньому рівні необхідні передумови:

- повага;

- любов;

- співчуття;

- щирість;

- принциповість (у діловому спілкуванні);

- культура етичного мислення;

- моральні потреби;

- моральні мотиви;

- ввічливість.

Контрольні запитання

1. Чому спілкування є засобом прояву моральної сутності людини, та чинником її морального розвитку?

2. Що заважає у пошуках взаєморозуміння?

3. Які ви знаєте чинники етики спілкування?

 

Лекція № 6 ЕСТЕТИЧНА СВІДОМІСТЬ

Естетична діяльність суспільного суб’єкта, що розвивається протягом тривалого історичного часу, створює цілий комплекс почуттів, уявлень, поглядів, ідей, які ми називаємо естетичною свідомістю. Що це таке? Передусім це – поняття, свого роду абстракція, що визначає особливу духовну освіту, характеризує естетичне відношення людини або суспільства до дійсності. Естетична свідомість – продукт тривалого історичного розвитку суспільства, вона існує як форма суспільної свідомості, що відображає рівень естетичного освоєння світу. Існує вона також як індивідуальна характеристика окремої людини. Естетична свідомість суспільства, як і окремого індивіда, формується тільки на основі естетичної практики в її різноманітних видах. Чим багатшою є естетична практика суспільства або особистості, тим багатша та складніша їх естетична свідомість. Надто складна і багаторівнева її структура.

Розглянемо лише найбільш істотні елементи естетичної свідомості: естетичне почуття, естетичний смак, естетичний ідеал. Зупинимося на послідовній характеристиці елементів естетичної свідомості.

Date: 2015-09-05; view: 428; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию