Позичковий процент та його роль

Позичковий процент виконує функції розподілу прибутку збереження позичкового капіталу та стимулювання. Сутність розподільної функції полягає у тому, що прибуток, отриманий позичальником із використання позичкового капіталу, розподіляється на дві частини — позичковий процент і підприємницький дохід. Функція збереження позичкового капіталу полягає в тому, що за допомогою процента кредиторові забезпечується повернення від позичальника як мінімум вартості, рівноцінної тій, яка була надана в кредит. Стимулювальна функція процента полягає в тому, що він спонукає позичальника ефективно використовувати, передусім, власний капітал, а також надані йому кредитором у тимчасове користування кошти: тримати на оптимальному рівні виробничі запаси, прискорювати процес виробництва і реалізації продукції, своєчасно розраховуватись зі своїми кредиторами.

Функції процента визначають його роль у суспільстві. Насамперед, процент сприяє ефективнішому використанню кредиту, зміцненню комерційного чи господарського розрахунку. Адже повернути позичку та сплатити проценти легше тому, хто отримає більший прибуток від прокредитованого проекту. Водночас процент збільшує доходи банків, покриваючи їх витрати на ведення банківської справи і сприяючи зміцненню їх стійкості, а також отримання дивідендів на інвестований у банки капітал їх учасниками (акціонерами чи пайовиками).

Процент сприяє й ефективнішому використанню суб'єктами господарювання своїх власних грошових коштів. Тримаючи їх у банку, на поточному чи депозитному рахунку, вони мають можливість отримати додаткові доходи. Певною мірою це полегшує для них можливість користування банківськими кредитами, а часто ще й на пільгових умовах, бо кожен банк зацікавлений у клієнтах, які забезпечують його грошовими ресурсами. Аби максимально скористатися цими вигодами та перевагами процентних виплат і банківських послуг, економічні суб'єкти повинні активно збільшувати свої доходи і максимально економно їх витрачати, нарощуючи свої вклади в банках та інших фінансових установах.

Велику роль відіграє процент у стимулюванні населення формувати свої заощадження та зберігати їх у банках. По-перше, отриманий процент захищає ці заощадження від знецінення внаслідок інфляції. По-друге, процент на вклади є додатковим доходом населення. По-третє, завдяки проценту населення широко втягується у фінансову систему, стає її активним суб'єктом. Вища процентна ставка за строковими вкладами стимулює вкладників розміщувати свої заощадження в банках на тривалі строки, відповідно зростають можливості банків надавати більше довгострокових кредитів на розвиток економіки чи підвищення життєвого рівня населення.

Водночас високі процентні ставки не дають можливості багатьом суб'єктам господарювання користуватись банківськими кредитами. Це стримує розвиток економіки, подолання платіжної кризи. Підприємства, які все-таки користуються цими кредитами, високі проценти відносять на собівартість продукції, яку вони випускають, а це робить її неконкурентоспроможною не тільки на світовому, а й на національному ринку.

Щоб зменшити негативний вилив високих процентних ставок на економіку та на рівень життя народу, владні структури України впродовж останніх років компенсують за рахунок коштів державного бюджету деяким юридичним особам (насамперед, сільгоспвиробникам) та окремим групам населення частину процентних платежів за банківський кредит. Високі процентні ставки всередині країни змушують українські банки, великі підприємницькі структури, органи місцевої влади, уряд України робити позичання за кордоном, де процентні ставки значно нижчі. Наслідком цих заходів є зростання пропозиції дешевших кредитних ресурсів на внутрішньому ринку, зниження ставки позичкового процента, краще задоволення фінансових потреб суб'єктів господарювання та населення.