Праведная власть

Щоб народ був справді джерелом влади, а не декларативно, як зараз, він повинен мати право відкликати з органів влади своїх представників, які не виправдали їхньої довіри. У народу також треба питати, чи задоволені вони тим, що відбувається в країні, який соціально-економічний устрій їм до вподоби, створити рівні умови у правовому, політичному, соціально-економічному просторі для всіх громадян. Оце – демократія! Натомість неоліберали, що здійснюють соціальний реванш на пострадянському просторі, будують глобальний капіталізм з його моноідеологією, моно–«культурою» (міщанство) і глобальною бездуховністю, від якої спостерігається всезагальна втома у суспільстві і природі. Уже всім зрозуміло: капіталізм стає світовим і тоталітарним.

Продовжити характеристику можна словами колишнього секретаря ЦК КП України, у 1991-1994 рр. Президента України Л.Кравчука, який стояв біля колиски незалежності, а згодом руйнації держави: „Маємо те, що маємо”. А маємо лжедемократію, відокремлення народу від влади, позбавлення можливості контролювати її (раніше існували народний і па ртійний контроль) та бути обраними, зліт корупції, падіння життєвого рівня, скорочення чисельності населення, збільшення кількості безпритульних дітей за живих батьків, алкоголізм, наркоманію, моральну деградацію суспільства і т.д. Резонно постає питання: яку соціально-економічну і політичну модель ми побудували за двадцять років? Це не соціалізм і не капіталізм, а скоріше квазідемократичний напівкапіталізм з тваринним обличчям (на відміну від критикованого нині колишнього соціалізму з людським обличчям). Як уже зазначалось, усі теперішні негаразди від браку загальної і політичної культури, толерантності та професіоналізму.