І. Загальні положення. Фактор національної культури стає символом соціальних змін, бо в ній найповніше втілюється торжество і майбуття української національної ідеї

Фактор національної культури стає символом соціальних змін, бо в ній найповніше втілюється торжество і майбуття української національної ідеї. Проголошення незалежності України викликало високе піднесення національного духу, нові сподівання. Основним змістом українського культурного оновлення і відродження була самовіддана праця багатьох дослідників, ентузіастів, практиків з реконструкції здеформованої культури, залучення до нового життя великих набутків, які були під забороною або невідомі. У той же час у суспільстві все більше усвідомлюється потреба в культурі як підйомі, що здатна вплинути на поступ суспільства в цілому. Культура все ґрунтовніше починає розумітись як найважливіший здобуток народу, його достоїнство і сутність, бо культура – це те, що зберігає й утверджує не тільки особистісне, але й національне існування.

Все це зумовило зростання інтересу до історії та проблем української культури, який, на жаль, задовольняється недостатньо, оскільки в науковому плані особливості української культури досліджені фрагментарно. Методологічні засади дозволяють розкрити сутність та особливості національної культури. Вона охоплює систему різноманітних форм національного життя, серед яких – географічні, господарські, побутові, ідеологічні, державно-правові, релігійні чинники. Вони забезпечують збереження й відтворення економічного та морально-духовного потенціалу нації, формують почуття національної свідомості, інтегрують культуру нації у світову культурну співдружність.

Метоювивчення дисципліни «Історія української культури» є з’ясування основних періодів розвитку української культури, оволодіння знаннями про культурно-історичні надбання українського народу, як специфічну функцію й модель людського буття; ознайомлення із методикою аналізу й вивчення духовних здобутків українського народу, особливостями розвитку української культури, в контексті світової культури.

Завданнякурсу полягає у тому, щоб ознайомити курсантів (студентів) з основами суспільних підходів до історії національної культури, особливостями історичного розвитку української культури, виявити її зв’язок з соціальними, політичними, цивілізаційними, побутовими, мистецькими явищами і процесами, навчити курсантів (студентів) вільно оперувати сучасними концепціями історичної культурології та широким фактологічним матеріалом.

Міжпредметні зв’язки. Історія української культури є необхідною ланкою серед дисциплін, що викладаються в навчальному закладі, вона логічно пов’язана з ними. Так «Історія України», «Логіка», «Основи економічної теорії», «Історія пенітенціарної служби» вивчаються перед курсом, «Філософія», «Професійна етика та естетика», «Релігієзнавство» – паралельно з ним, а «Політологія», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Пенітенціарна педагогіка», «Пенітенціарна психологія» - після даного предмету.