Потребительская идеология уничтожает человечество. Как долго еще человечество сможет проводить на себе испытания?

Руслан Хасбулатов

Как долго еще человечество сможет проводить на себе испытания? Последствия цунами в Японии фактически ставят под сомнение правомерность использования атомной энергии в мирных целях. Как будто мало было Чернобыля, и теперь вот - новая трагедия. По всему миру начинаются стихийные выступления против использования мирного атома, и людей понять можно.

Если бы я не был экономистом, то и сам бы настаивал на немедленном сворачивании всех атомных проектов. Беда только в том, что мировая экономическая система попросту разлетится в клочья, ведь энергия и топливо – это ее основа. Без тех 15-20% энергии, которые дают атомные электростанции, в мире наступит экономический коллапс.

Альтернативные источники, к сожалению, пока всего лишь только миф. В течение полувека их никто всерьез не разрабатывал. Если взяться за них сейчас, нужны как минимум два десятилетия, чтобы воспроизвести тот объем электроэнергии, который вырабатывают сегодня атомные электростанции. Но ждать 20 лет человечество не может.

Все усугубляется просчетами не только объективного, но и субъективного плана. И не столько научными ошибками, сколько самой политикой государств, основанной на монетаристской идеологии, государств, на которые оказывают сильнейшее давление крупные международные корпорации и банки. Прибыль, прибыль и еще раз прибыль во главе угла - 100%, 500%, 1000%! Надо заплатить артисту 30 миллионов, надо заплатить футболисту 50 миллионов, хотя для счастья ему было бы достаточно и полмиллиона. А откуда берутся эти деньги? Потребительский бум, потребительская культура и идеология прочно вошли в кровь каждого землянина. Это губит не только окружающую среду, но и убивает само человечество. Ситуация практически тупиковая. Как в бобслее, вниз по ледяной колее и повернуть невозможно. По такой же колее сегодня мчится и поезд цивилизации.

В этой связи отдельной реплики заслуживает поведение наших руководителей. Ведь это анекдот! Об атомной безопасности рассуждает Кириенко. Честно говоря, я даже не знаю, кто он по образованию, но точно не физик. Медведев берет на себя функцию объяснять людям, что там с ядром в Японии произошло. Как можно так поступать в солидном государстве, разве у нас мало специалистов по атомной энергии? Казалось бы, пригласите какого-нибудь известного физика из Курчатовского центра, например, академика Бориса Нигматуллина или другого атомщика, пусть он и комментирует. Ведь в России десятки специалистов мирового класса готовы спокойно и рассудительно сказать свое веское слово на эту тему. Но у нас каждый начальник всегда все знает лучше всякого специалиста. По этой же причине было принято критически относиться к советским руководителям, но им далеко до такого абсурда. Современные российские начальники берутся вообще за все – и самолеты они умеют водить, и хлеб выращивать, и корову доить, и объяснить между делом, что на Фукусиме происходит с атомным реактором. Нас пытаются успокоить? Но разве Кириенко может кого-нибудь в России успокоить?

В последнее время пошла также речь о новых поколениях реакторов, более технологичных, якобы абсолютно безопасных. Ну а о чем еще будет говорить глава Росатома, который сидит и торгует нашими реакторами, пытаясь втянуть в эту торговлю весь мир? Поэтому-то как раз и нужен независимый серьезный эксперт, который бы компетентно разъяснил, насколько эти реакторы безопасны. Потому как текущие события больше показывают, что абсолютно безопасных ядерных реакторов не существует в принципе, всегда есть какое-то допущение.

Отказаться от использования атома действительно невозможно. Однако можно сделать разумный шаг и попытаться как-то замедлить потребительскую лихорадку. В России необязательно даже сокращать количество действующих атомных электростанций. У нас как минимум 40% электроэнергии используется непроизводительно - почти половина просто уходит в воздух из-за того, что технологическое оснащение на производствах крайне отсталое. Гигантские объемы, равные десяти атомным электростанциям с реакторами того типа, что и на Фукусиме. Вот с чем разбираться надо, повсеместно заменяя оборудование на более технологичное и энергоэкономичное. А справившись с этой задачей, можно отказаться от ввода в эксплуатацию целого ряда новых атомных станций.

Насильство — це застосування силових методів, або психологічного тиску за допомогою погроз, свідомо спрямованих на слабких або тих хто не може чинити опір. Тобто, будь-яке застосування сили по відношенню до беззахисних.

Існує багато причин які спричиняють насильство, однією з яких є економічний розвиток певного соціуму, тобто умовний поділ на бідних та багатих. Найчастіше насильство використовується бідною частиною населення з метою власного матеріального забезпечення.

Логічно було б розділити насильство на глобальне та локальне.

До глобальних видів насильства які є актуальними в наш час можна віднести тероризм та піратство.

Терори́зм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

тероризм — насилля «з боку слабшого», насилля, що виходить від опозиційних прошарків суспільства, радикально налаштованих і, як правило, вельми нечисленних. Тероризм носить політичну, соціальну чи національну ознаку в залежності від цілей своїх носіїв. Тероризм як явище переслідує дві основні знакові мети. Перше — вчинити тиск на органи влади, залякати, посіяти страх і непевність. Другою метою і водночас ознакою тероризму є бажання викликати співчуття в своїй цільовій авдиторії, тобто тому прошарку суспільства, який, як вважається, піддається гнобленню або дискримінації, але поступається в радикальності терористам. Таким чином, тероризм неможливий без того, щоб терористи не оголосили про свою відповідальність за здійснений акт насилля.

Терористичний акт можна кваліфікувати як злочин міжнародного характеру у випадках, коли:

терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами цих держав;

терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом;

підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої;

здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.

Розвиток тероризму — наслідок активного розшарування населення, його ідеологічного розмежування і оформлення політичних рухів. Тероризм як світове явище постав наприкінці 19 століття. Зокрема в Російській імперії 1881 року після численних спроб замахів народовольці вбили імператора Олександра ІІ. 1894 року італійський анархіст вбив французького президента Марі Франсуа Саді Карно. 1897 року анархісти смертельно поранили імператрицю Єлизавету Австрійську та вбили іспанського прем'єр-міністра Антоніо Кановаса. 1900 року жертвою терориста став король Італії Умберто I, а 1901 вбитий президент США Вільям Маккінлі. В Росії в період 1902—1907 років есерівськими та іншими терористами було здійснено близько 5,5 тисяч терористичних актів (вбивства міністрів, депутатів Державної Думи, жандармів, працівників поліції та прокуратури). Поступово тероризм став головною проблемою міжнародної політики. Коли 1900 року зустрічалися керівники найбільш індустріально розвинених держав, то більшість з них ставили першим на порядку денному питання тероризму.

Піратство — явище морського розбою, широко відоме ще з стародавніх часів. В минулому його роль була досить вагомою, у сучасності піратство вже не грає колишньої ролі, однак досі збереглося в деяких регіонах.

Прибережні води Сомалі — одні з найнебезпечніших у світі. З 1991 року ніким не контрольована внаслідок громадянської війни країна стала гніздом морських піратів, жертвами яких стають, зокрема, й українські моряки.

2006 року тут вчинено 239 нападів на судна у відкритому морі. 2007-го — 263 напади. 2006 року при цьому були вбиті чи поранені піратами 17 осіб. 2007-го — 64 особи. За даними Міжнародної морської організації (IMO), 2008 року сомалійські пірати захопили 39 суден, здійснивши 95 нападів у водах біля східного узбережжя Африки. За даними Міжнародного морського бюро, в 2009 році сомалійські пірати здійснили 217 нападів і захопили 47 суден.

Влада Сомалі критикує західні країни та компанії за те, що ті погоджуються платити викрадачам, тим самим заохочуючи їх.

Серед насильства локального характеру найпоширенішим є такий різновид викрадення чужого майна як крадіжка.

Крадіжка — злочин, що полягає у таємному викраденні чужого майна.

Крадіжка є різновидом викрадення, вирізняючись з-поміж інших видів викрадення спосіб вилучення майна — таємністю. Таємність як ознака полягає у тому, що особа, яка вчиняє крадіжку, вважає, що вилучає майно непомітно для потерпілого. Істотним моментом є саме факт усвідомлення таємності злочинцем, навіть коли таку крадіжку помічав потерпілий чи інші особи, а злочинець вважав, що діє непомітно від них — таке діяння залишатиметься саме крадіжкою.

Одним з різновидів крадіжки є грабіж.

Грабіж - відкрите викрадення чужого майна.

Грабіж є різновидом викрадення, вирізняючись з-поміж інших видів викрадення тим, що грабіжник не приховує свого наміру протиправно вилучити майно в потерпілого, при цьому ігнорує волю потерпілого чи третіх осіб.

Завдяки характеру ставлення злочинця до своїх дій грабіж є злочином підвищеної суспільної небезпеки, порівняно з таким різновидом викрадення, як крадіжка.

1.Проблема неефективного використання ресурсів

тут же: теорія золотого мільярда

2. Проблема насильства

Приро́дні ресу́рси — це однорідні складові природи, що є елементами екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини.

У зв*язку з умовним поділом населення на бідних та багатих частина населення планети використовує набагато більше обмежених природних ресурсів. Таким чином виник термін «Золотий мільярд».

«Золоти́й мілья́рд» — вираз-термін, яким позначають населення розвинутих країн з достатньо високим рівнем життя в умовах обмежених ресурсів. Чисельність даного населення в мільярд пов'язана з чисельністю сумарного населення таких країн і регіонів, як США (310, 5 млн.), Канада (34, 3 млн.), Австралія (22, 5 млн.), Євросоюз (27 країн, у сумі 500 млн. чол.), Нова Зеландія (4,4 млн.), Ізраїль (7, 5 млн.), Ліхтенштейн (35800 чол.), Монако (33000 чол.), Люксембург (0, 5 млн.), Андора (84000 чол.), Ватикан (920 чол.), Мальта (0, 4 млн.) до початку третього тисячоліття.

За словами Сергія Кара-Мурзи, золотий мільярд споживає левову частку всіх ресурсів на планеті. Якщо хоча б половина людства почне споживати ресурси в такій кількості, їх очевидно не вистачить.

Перший закон народонаселення сформулював Томас Мальтус у книзі “Досвід про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства” (1798), де показав загрозу зростаючого населення, що збільшується у геометричній прогресії та ресурсами продовольства, які зростають в арифметичній прогресії. Він розрахував максимально можливу кількість населення Землі, стверджуючи, що для підтримки комфортного рівня життя окремої людини населення планети повинно становити 1,4 млрд. чол. Сучасні “мальтузіанці” скоротили цю цифру до мільярда, який назвали “золотим”. Станом на 1 січня 1990 року на Землі проживало 5,5 млрд. чол., на 2009 рік – понад 6,5 млрд. За даними ООН, сировини й енергії вистачить (за оптимального використання) лише на 1 млрд. чоловік. Не випадково, що до золотого фонду "одного мільярда" належать такі країни, як США, Японія, країни ЄС та ін., в той час як 4/5 населення Землі з Азії, Африки, пострадянського простору, Латинської Америки, що володіють основною масою сировини й енергії, витіснені з "місця під сонцем" і насправді є сировинними колоніями зазначених країн. Американський дослідник Ф. Фукуяма поділяє народи на історичні і постісторичні. Якщо для других можливі конфлікти і голод, то перших можуть тривожити лише теми нудьги і духовної порожнечі постісторичного буття. Теоретик “відкритого суспільства” включає в обрані – історичні народи. До постісторичних відносяться чотири мільярди людей, що живуть на грані існування, тобто 2/3 населення планети. Під егідою ООН за останні десятиліття розроблена різностороння концепція сталого розвитку суспільства і економіки. Для ефективного функціонування цієї системи достатньо 20% найкваліфікованіших працівників, вчених та спеціалістів планети. Вони, в основному, уже інтегровані країнами “золотого мільярда”.

У ХХ столітті відбулося багатократне зростання продуктивності у сільському господарстві (правда, за рахунок колосального збільшення витрат енергії), було розроблено багато нових матеріалів, які зменшили потребу у сировині, за рахунок технічного прогресу також знижена матеріаломісткість у тих виробництвах, в яких замінити натуральну сировину на синтезовану не вдалося. В той же час відбувався швидкий ріст розвіданих запасів корисних копалин. Однак ще в середині ХХ століття був передбачений пік нафти. На думку С. Кара-Мурзи, за терміном "золотий мільярд" стоїть певна цілісна геополітична, економічна і культурна концепція: розвинені країни, зберігаючи для свого населення високий рівень споживання, будуть політично, військово та економічно утримувати інший світ в промислово нерозвинутому стані в якості сировиного додатку, зони зберігання шкідливих відходів і джерело дешевої робочої сили.

Колишній радник президента Франції Ф. Міттерана Ж. Аргалі в своїй книзі "Тисячоліття. Переможці і переможені в прийдешньому світовому порядку. Лінія горизонту" (1990), переведеною в Росії в 1993 році під назвою "На порозі нового тисячоліття", вказує, що планета перенаселена за рахунок країн "третього світу". Відомий своєю безпосередньою причетністю до глобального проекту депопуляції Г. Кісінджер. Головною метою створеного ним Управління (Бюро) у справах народонаселення стало “скорочення народонаселення до 2 млрд. чоловік шляхом розпалювання воєн, голоду, хвороб і інших необхідних засобів”. Відтак постає необхідність обмежити зростання населення в межах достатності природних ресурсів. Немає потреби говорити про те, що еліта не дозволить поставити власне існування під загрозу бурхливому зростанню кількості “зайвих ротів”, а отже, слід розпочати практику відбору. Тому демографи вважають, що людство у ХХІ ст. перейде від нерегульованої високої до низької регульованої народжуваності.

На думку С. Кара-Мурзи Золотий мільярд, як концепція, пропонує маніпулювання суспільною свідомістю, для збереження стійкого зросту у країнах золотого мільярду - і відключення сировиних придатків від можливості незалежного розвитку, самостійного проникнення на капіталістичний ринок, від інформаційних, технологічних та фінансових можливостей так званого "цивілізаційного світу".