Екологічна проблема. Одна з глобальних проблем у світі на даний момент – це екологічна

Одна з глобальних проблем у світі на даний момент – це екологічна. Вона пов'язана з обмеженістю можливостей навколишнього середовища виносити навантаження антропогенного характеру.

За оцінками дослідників, в біосферу надходить щорічно близько 20-30 млрд. т. твердих відходів, з них 50-60% органічних сполук, а у вигляді кислотних агентів газового або аерозольного характеру - близько 1 млрд. т.

Як же речовини-забруднювачі літосфери потрапляють в ґрунт? Атмосферні опади. Багато хімічні сполуки (гази - оксиди сірки та азоту), що потрапляють в атмосферу в результаті роботи підприємств, потім розчиняються в крапельках атмосферної вологи і з опадами потрапляють у ґрунт.

Осідає у вигляді пилу і аерозолів. Тверді і рідкі з'єднання при сухій погоді зазвичай осідають безпосередньо у вигляді пилу і аерозолів.

При безпосередньому поглинанні ґрунтом газоподібних сполук. У суху погоду гази можуть безпосередньо поглинатися ґрунтом, особливо вологим.

З рослинними опадами. Різні шкідливі сполуки, в будь-якому агрегатному стані, поглинаються листям через продихи або осідають на поверхні. Потім, коли листя опадає, всі ці сполуки надходять в ґрунт.

Існують природні ресурси, необхідні людству, як повітря. Але нема, мабуть, такого ресурсу, окрім самого повітря, відсутність якого ставало б нездійсненною проблемою для людини вже менш ніж через хвилину.

Відомо, що забруднення атмосфери відбувається в основному в результаті роботи промисловості, транспорту і т. п., які в сукупності викидають щорічно викидають «на вітер» більше мільярда твердих і газоподібних частинок.

Основними забруднювачами атмосфери на сьогоднішній день є окис вуглецю та сірчистий газ. Але, звичайно, не можна забувати і про фреонах, або хлорфторуглеводородах. Саме їх більшість вчених вважають причиною утворення так званих озонових дір у атмосфері. Фреони широко використовуються у виробництві та в побуті як хладореагенти, піноутворювачі, розчинники, а також в аерозольних упаковках. А саме з пониженням вмісту озону у верхніх шарах атмосфери медики пов'язують зростання кількості ракових захворювань шкіри.

Благодатні краплі дощу - ще один дар небес - завжди радували людину. Але в деяких районах земної кулі дощі перетворилися на серйозну небезпеку. Виникла складна і важка в своєму рішенні проблема кислотних дощів, яка на міжнародному рівні була вперше піднята Швецією на конференції ООН з навколишнього середовища. З тих пір вона перетворилася в одну з головних природоохоронних проблем людства.

Кислотні дощі згубно діють на природу водойм, завдають шкоди лісової рослинності і сільськогосподарським культурам, нарешті, всі ці речовини представляють певну небезпеку для життя людини.

Третій, не менш важливий, ніж небо над головою і земля під ногами, фактор існування цивілізації - водні ресурси планети.

На свої потреби людство використовує головним чином прісні води. Їх обсяг складає трохи більше 2% гідросфери, причому розподіл водних ресурсів по земній кулі вкрай нерівномірно. У Європі та Азії, де проживає 70% населення світу, зосереджено лише 39% річкових вод. Загальне ж споживання річкових вод зростає з року в рік у всіх районах світу. Відомо, наприклад, що з початку нинішнього століття споживання прісних вод зросло в 6 разів, а в найближчі декілька десятиліть зросте ще щонайменше в 1,5 рази.

Недолік води посилюється погіршенням її якості. Використовувані в промисловості, сільському господарстві і в побуті води надходять назад у водойми у вигляді погано очищених або взагалі неочищених стоків.

Таким чином, забруднення гідросфери відбувається, перш за все, в результаті скидання в річки, озера і моря промислових, сільськогосподарських і побутових стічних вод. Згідно з розрахунками вчених, наприкінці ХХ століття для розведення цих самих стічних вод може знадобитися 25 тис. кубічних км. прісної води, або практично всі реально доступні ресурси такого стоку! Неважко здогадатися, що саме в цьому, а не в зростанні безпосереднього водозабору - головна причина загострення проблеми прісної води.

В даний час до числа сильно забруднених відносяться багато річок - Рейн, Дунай, Сена, Огайо, Волга, Дніпро, Дністер і ін. Зростає забруднення світового океану. Причому тут істотну роль грає не тільки забруднення стоками, але і потрапляння у води морів і океанів великої кількості нафтопродуктів. В цілому, найбільш забруднені внутрішні моря - Середземне, Північне, Балтійське, Внутрішнє Японське, Яванське, а також Біскайська, Перська та Мексиканська затоки.

Крім того, людина здійснює перетворення вод гідросфери шляхом будівництва гідротехнічних споруд, зокрема водосховищ. Великі водосховища і канали роблять серйозний негативний вплив на навколишнє середовище: змінюють режим ґрунтових вод в прибережній смузі, впливають на ґрунти і рослинні співтовариства, врешті-решт, їх акваторії займають великі ділянки родючих земель.

Зрозуміло, що однією з причин виникнення екологічної проблеми в світі є втручання людини в природні екологічні процеси. Забруднення навколишнього середовища, певною мірою, відбувається через викиди промислових підприємств. Якщо розглядати цю проблему через призму конфлікту багатих і бідних, можна виявити такі закономірності: в гонитві за прибутками та збагаченням власники підприємств не дотримуються екологічних стандартів (використання застарілого обладнання, відмова від інновацій, неправомірні викиди відходів у навколишнє середовище і т. ін.). В процесі життєдіяльності люди, не залежно від того, багаті вони чи бідні, впливають на навколишнє середовище. Наприклад: користування транспортом, лаками, недотримання утилізаційних вимог.

Для прикладу розглянемо нашу країну. Задля власного збагачення і небажання втрачати прибутки впливові власники-монополісти забруднюють моря, річки, повітря небезпечними відходами виробництва, відмовляються будувати переробні заводи, впроваджувати сучасні інноваційні технології. Так, можна побачити зливні труби у Чорному морі, сміттєзвалища просто неба.

Звичайно, не можна ототожнювати, що проблеми екології виникають тільки з вини багатих, проте їхня роль у виникненні цієї проблеми незаперечна.

У підході до вирішення екологічних проблем можна виділити три головні напрями. Вони формують основні стратегії природоохоронної діяльності: обмежувальну, стратегію оптимізації, стратегію замкнутих циклів.

Обмежувальна стратегія як головного засобу запобігання екологічних катастроф пропонує обмеження розвитку виробництва і відповідно споживання. З цієї точки зору всякий ріст виробництва загрожує збільшенням навантаження на природне середовище. Отже, сама по собі тенденція до безперервного економічного зростання неминуче збільшує екологічну напруженість.

Прихильники обмежувальної стратегії наполягають на «нульовому зростанні», вимагають негайного закриття екологічно шкідливих виробництв, закликають до добровільного обмеження споживання і т.д.

Стратегія оптимізації припускає знаходження оптимального рівня взаємодії суспільства і природи. Такий рівень, зрозуміло, повинен не перевищувати критичного порога забруднення. Він повинен бути таким, щоб був можливий обмін речовин між суспільством і природою, не відбиваючись негативно на стані навколишнього середовища.

Нарешті, стратегія замкнутих циклів передбачає створення виробництв, побудованих за циклічним принципом, за рахунок чого досягається ізоляція виробництва від впливу на навколишнє середовище. Замкнуті цикли можливі при використанні біотехнології, що дозволяє переробляти неорганічні відходи виробництва в органічні речовини. Останні знову можуть бути використані для створення корисних людині продуктів. Названі три стратегії не є альтернативними: залежно від конкретних обставин може бути застосована та чи інша стратегія. Дві останні (оптимізації і замкнутих циклів) сильно залежать від технологічної досконалості виробничого процесу. Перша ж (обмежувальна) не завжди можлива там, де рівень виробництва і споживання і відповідно якість життя невисокі.