Квиток. Білет

Квит о к – вживається у словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, студентський квиток тощо. Біл е т – кредитний, банківський, екзаменаційний.

2) Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Пароніми не взаємозамінні. Порівняймо значення паронімів:

- громадський - належить громаді: громадська думка, громадське майно.

громадянський - від громадянин; вчинок, подвиг, обов’язок.

- тактовний - чемний, вихований, делікатний у поводженні.

тактичний - продуманий, спланований, як спосіб досягнення певної мети.

- професійний - навик, звичка, хвороба.

професіональний - спорт, колектив хоровий або танцювальний.

- особовий – який стосується особи: справа, рахунок у банку, особовий склад.

особистий – це персональний, власний: почуття, щастя, життя, охорона, уподобання

- в оєнний – стосунок до війни: операції, таємниця, доктрина, комунізм.

військовий – стосунок до війська, армії, військовослужбовця: оркестр, правила, дисципліна, одяг, квиток.

3) Розповсюдженим відхиленням від лексичних норм э вживання кальок - запозичень з російської мови, який прийнято називати суржиком.

Суржик – українсько-російське просторіччя – у текстах з’являється тоді, коли текст пишеться нашвидкуруч одразу “кількома мовами”: розмовною українською, частково російською там, де автор не знайшов українських відповідників, або якщо автор думає російською, а потім перекладає. Наприклад: єдинодушно (калька) – одностайно (норма); прийомна (калька) – приймальня (норма); по крайній мірі (калька) – принаймні (норма).

4) В українському мовленні професійного спрямування вживаються слова, засвоєні з інших мов. Запозичуючи, і використовуючи в професійному мовленні, їх було пристосовано до правил українського словотвору.

Так, наприклад, із німецької в українську прийшли деякі адміністративні, технічні, медичні, торговельні, військові, виробничі терміни тощо. Наприклад: штат, верстат, стамеска, штукатур, слюсар, лобзик, цех, бухгалтер, вексель, масштаб.

Слід бути обережним й уважним під час використання в професійному мовленні іншомовних слів. Якщо іншомовні слова можна замінити відповідними українськими, то їх вживання недоречне. Щоб правильно вживати іншомовні слова, варто дотримуватися таких рекомендацій:

а) не ставити в текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

б) вживання іншомовного слова в діловому стилі й професійному спілкуванні допустиме в тому значенні, у якому воно зафіксоване в словниках;

в) не слід користуватись в одному й тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником на позначення того самого поняття. Бажано в таких випадках користуватися національною мовою.

Наприклад: апелювати – звертатися; екстраординарний – особливий; аргумент – підстава, доказ; координувати – погоджувати; генеральний – загальний, головний; лімітувати – обмежувати; дебати – обговорення; пріоритет – першість; домінувати – переважати; цейтнот – нестача часу

Неправильне тлумачення іншомовних слів, нерозуміння їх значення часто призводить до такого стилістичного звороту мови, в якому поєднуються однозначні слова: