Глосарій

Аналіз літературного твору – логічна процедура, суть якої полягає в розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, рівні тощо з метою об’єктивного осягнення ідейної та естетичної суті твору.

Зміст – емоційна й мисленнєва реакція письменника на дійсність, ті чи ті її боки.

Ідея художнього твору – емоційно-інтелектуальна, пафосна спрямованість художнього твору, яка приблизно може бути схарактеризована як провідна думка, ядро задуму автора.

Інтерпретація – дослідницька діяльність, пов’язана з тлумаченням змістової, смислової сторони літературного твору на різних його структурних рівнях через співвідношення з цілістю вищого порядку.

Інтертекстуальність – міжтекстові співвідношення літературних творів, що можуть виявлятися у відтворенні в літературному творі інших літературних явищ через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання тощо; у явному наслідуванні чужих стильових властивостей та норм.

Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів та поглядів, напруження й крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби тощо.

Літературна критика – структурно-складний самостійний вид творчо-практичної діяльності. Що формується у сфері комунікативно-прагматичного мислення, тісно пов’язаний з наукою та мистецтвом, призначений аналізувати, витлумачувати та оцінювати літературні явища крізь призму естетичного сприйняття.

Мотив – тема ліричного твору або неподільна смислова одиниця, з якої складається фабула та сюжет.

Пафос – це провідний емоційний тон твору, його емоційний настрій.

Проблематика художнього твору – це царина осягнення й розуміння письменником теми.

Рецепція – 1) процес та результат сприйняття читачем художнього твору, 2) запозичення письменником ідей, мотивів, образів, сюжетів із творів інших письменників та з інших культур.

Синтез – створення цілого, збагаченого подробицями та узагальненнями, уявлення про художній твір шляхом поєднання та узагальнення максимально повних знань про особливості його частин.

Система – певна цілісність, утворену сукупністю елементів, що пов’язані один з одним. Крім цього, важливою ознакою системи є ієрархічність розташування її елементів.

Стиль індивідуальний – іманентний (властивий внутрішній природі явища) прояв істотних ознак таланту в конкретному художньому творі, мистецька документалізація своєрідності світосприйняття певного автора. Стиль письменника – це сукупність особливостей його творчості, якими його творчість відрізняється від творчості інших митців.

Стиль мистецький – те спільне, що об’єднує творчість ряду митців певного часу, культурного періоду тощо.

Сюжет – подія чи система подій, покладених в основу художнього твору, у визначеному автором порядку.

Тема – це об’єкт художнього відображення, узагальнені життєві характери та ситуації, котрі лягли в основу змісту художнього твору

Фабула – розповідь про події, змальовані в художньому творі.

Форма – як система засобів та прийомів, за допомогою яких ця реакція втілюється на матеріальних носіях.

Художній образ – специфічна форма відображення та пізнання дійсності в мистецтві; форма буття художнього твору в цілому й усіх складових його елементів зокрема.

Художній світ – умовно подібна реальному світу картина дійсності, намальована митцем.