Суспільного життя

Мораль і політика відносять до найбільш ранніх соціальних регуляторів суспільного життя. Зближує їх те, що і та і інша відносяться до сфери соціального вибору, тому достатньо рухомі та мінливі. Їх зміст зумовлений впливом багатьох факторів, починаючи від історичних і соціокультурних і закінчуючи суб’єктивими уявленнями і випадками.

Мораль і політика – це нормативні регулятори життєдіяльності індивідів. Впорядкування поведінки людей здійснюється за допомогою моральних і політико-правових норм (загальних правил, еталонів, взірців поведінки), які є загальнообов’язковими для всіх людей. Однак моральні та політичні норми розрізняються способом формування і засобами реалізації.

Низька мораль «низів», розбещеність народу амораль­ною політикою неминуче породжують серйозні перепони на шляху найсміливіших реформаторських планів «верхів», оскільки будь-які плани керівників виконуються мільйона­ми простих людей, котрі володіють певним рівнем моралі (совістю, почуттям обов'язку, порядністю і т. д.). Наша країна, прокламуючи сьогодні ідеали гуманізму й демокра­тії, не може розраховувати на ефективність своєї екологіч­ної, соціальної й правової політики без багаторічної, важ­кої, але життєво необхідної роботи задля виховання всіх громадян і прищеплення їм елементарної чесності, совіс­ності й порядності.

Без постійного культивування поваги до людської осо­бистості та її прав, співчутливості до нещасних, самотніх та убогих, сорому за власні непорядні вчинки, здатності до розумного самообмеження, самокритичного погляду на власну персону неможливо створити цивілізоване суспіль­ство. Тільки моральне оновлення поряд із фундаментальни­ми економічними й політичними реформами спроможне забезпечити нашій країні пристойне місце в світовому спів­товаристві, порятувати далекосяжні плани реконструкції країни від ударів об рифи дрімучого егоїзму, підлоти, без­совісності, недбальства, лінощів, апатії, озлоблення й підо­зріливості.

Труднощі, які переживає країна, все ж не перетворюють людську особистість на просту функцію суспільних обста­вин, маріонетку процесів, що відбуваються в суспільстві. Ці процеси за всієї їхньої драматичності не скасовують свободу людської особистості, не позбавляють її можли­вості вибору. Моральна активність особистості — це насам­перед свобода вибирати: ту чи іншу життєву позицію, ту чи іншу систему моральних цінностей, ті чи інші ідеали.

Водночас вільний вибір передбачає й відповідальність людини за всі можливі соціальне значущі наслідки такого вибору. Не кожна особистість здатна взяти на себе таку відповідальність. Іноді людина навіть зрікається свободи, розраховуючи заразом позбутися й відповідальності. Ви­никає явище своєрідної «втечі від свободи», коли індивід прагне обминути саму ситуацію морального вибору, нама­гаючись перекласти цей тягар на іншого.

Виносячи каральний присуд «застарілим» моральним нормам, вони виносили жорстокий присуд і самим собі. Процес гуманізації нашого суспільства немислимий без пріоритету моралі, законності й правопорядку, які не мо­жуть бути принесені в офіру ніяким кон'юнктурним, полі­тичним та ідеологічним міркуванням.