До складання студентського гербарію

Приступаючи до гербаризації, студент повинен мати обладнання (рис.1), а саме:

1. Екскурсійну папку з картону чи фанери розміром 50×34 см для збирання рослин. Фанерні (картонні) обкладинки папки повинні мати по чотири отво­ри для стягу­вання шнуром чи тасьмою.

2. Сушильний папір у кількості 300-500 подвійних аркушів (для сушіння при­дат­­ний тільки непроклеєний папір – обгортний, шпалерний, старі газети). Розмір скла­де­ного вдвоє паперу 42×28 см.

3. Гербарні преси (рами, натягнуті дротяною сіткою) або ж дірчасті листи фанери. За розміром вони на 2-3 см більше аркушів сушильного паперу.

4. Шнур або тасьма (10 м).

5. Білий папір (100 аркушів) розміром 42×28 см – для монтування засушених рос­лин.

6. Картонна папка розміром 43×29 см для складання готового гербарного мате­рі­алу.

7. Складний ніж і залізна копачка (або невелика стамеска) для викопування рослин.

8. Складна лупа, пінцет, препарувальні голки.

9. Записна книжка або блокнот для запису спостережень під час екскурсій.

10. Чисті етикетки розміром 8×14 см (рукописні або друковані).

11. Бланки для геоботанічного опису лучного та лісового ценозів.

ВИБІР МІСЦЕВОСТІ ТА КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ДЛЯ ЗБИРАННЯ РОСЛИН. МЕТОДИКА ВІДБОРУ ГЕРБАРНИХ ЗРАЗКІВ

Збирання рослин слід проводити у ясну погоду, після спадання роси. Зібрані піс­ля дощу або вранці (з росою) вони погано висихають або чорніють під час суші­ння. У викопуваних екземплярах слід добре очищати підземну частину від землі. Росли­ни для гербарію беруть типові за розміром для даного виду. Дрібні слід брати в кіль­кості 3-5, великі під час закладання в сушильний папір від­­по­від­но згинають один або два рази у вигляді літери “Z”, щоб вмістилися в аркуші паперу (рис.2). У ви­пад­ках, коли рослина дуже велика і зги­нати її недоцільно, беруть тільки харак­терні час­тини – відрізки пагонів з листками, квіт­ко­носний пагін з су­цвіттям, квіт­ка­ми тощо. Для визначення дея­ких рослин, крім квіток, обов'язково треба мати плоди (нап­рик­лад, рослини з родин Осокові, Ай­строві, Бобові, Селерові та ін.).

Зібрані рослини укладають у папку із сушильним папером у свіжому незі­в'я­лому стані, при цьому їх необхідно старанно роз­правити і покласти робочу ети­кетку, в якій вказують місце збирання, умови міс­це­зростання, дату, прізви­ще зби­ра­ча. Час­ти­­ни рослини, що налягають одна на одну, корисно перекладати стріч­­ками сушиль­но­го паперу. Перед сушінням екземпляри з тов­стими коренями, коре­невищами, цибу­ли­нами, як і соковиті частини, розрізають і сушать лише поло­вин­ками, в окре­мих ви­пад­ках м'ясисті, соковиті органи (або рос­ли­ну в ці­ло­му) слід спочатку за­ну­рити на короткий час у кип'яток, це прискорює їх вису­шування і забезпечує збе­реження при­род­ного кольору. Забарвлення квіток кра­ще зберіга­ється при прокла­данні частин оцві­тини шматочками вати або фільтру­ва­ль­ного паперу.

СУШІННЯ РОСЛИН

Для сушіння рослини перекладають з тимчасової екскурсійної гербар­ної пап­ки в сушильний прес, який складається з двох дошок або листків з фанери чи іншого міцного матеріалу розміром 45 x 30 см. У них роблять круглі великі дірки до 3 см. Фа­нерні дошки можна замінити дерев'яними рамами, на яких вздовж і впоперек на­тяг­нутий дріт так, що утворюється сушильна сітка з отворами 3 x 4, 4 x 4 см. Можна використати й інші гер­барні преси, які є на кафедрі або ж придбані в торговій ме­ре­жі.

На одну дошку або сітку кладуть 3-5 аркушів газетного паперу, на якому ста­ран­но розправляють одну або кілька призначених для сушіння рослин. Розправ­ляю­чи додатково рослини, слідкують, щоб на них не було зім'ятих листочків, а пагони не налягали один на одного. Віночки квіток повинні бути в такому положенні, в яко­му вони перебували під час повного цвітіння. Після цього рослину накривають 1-2 аркушами паперу, на який в та­кий же спосіб кладуть кілька нових рослин. Для кра­щого засушування між окре­мими видами рослин роблять додаткові прокладки чистого паперу чи газет (рис.3).

Перешаровуючи рослини, вкладені в аркуш сушильного паперу, віль­ними від рослин 1-3 чистими аркушами, слідкують, щоб у різних шарах випуклі частки рос­лин (стебла, корені) не накладались одна на одну. Рослини вкладають так, щоб тов­щина всіх нашарувань була більш-менш однакова, рівномірна, інакше листки окре­мих рослин не будуть досить щільно затиснені в прес і матимуть неправильну змор­ш­ку­вату форму. Коли загальна товщина складених у прес шарів паперу та рослин до­сяг­не 8-10 см, зверху кладуть другу сітку (фанеру) і щільно перев'язують шнуром чи тасьмою, щоб рослини добре спресувалися і набули правиль­ного гарного вигля­ду.

Зв'язаний прес підвішують у добре провітрюваному приміщенні (на подвір'ї або під дахом відкритої веранди) для сушіння. Щоб прискорити висушування, рослини періодично перекладають, перешаровуючи сухим папером. У перші два дні сушіння перекладають по три рази на день (з інтервалами в 5 годин). У наступні три дні пе­ре­кладають рослини один раз на добу. Під час перекладання рослин прес розв'язу­ють, вологий папір виймають і замінюють його такою самою кількістю сухого па­пе­ру. У цьому разі рослини можна окремо не виймати, а перекладати разом з внутріш­нім аркушем паперу, на якому вони лежать, щоб не зім'яти або поламати їх. Пере­су­шувати рослини не слід. У міру висихання нормально просушені рослини виймають з пресу, а решту досушують. Нормально засушеними рослини вважаються такі, що мають високу гнучкість і не кришаться.

МОНТУВАННЯ ГЕРБАРНОГО ЛИСТА

Засушені екземпляри (кожний вид окремо) монтують (пришивають) на лист цуп­кого білого паперу, який має установлений формат (42 х 28 см) (рис.4). На кож­ному монту­ва­льному аркуші паперу, поряд із засушеною рослиною (в нижньому пра­вому куті), повинна бути стандартна за розміром і оформленням етикетка такого змісту:

1. Українська і латинська назва родини.

2. Українська і латинська назва виду.

3. Умови місцезростання (наприклад, сос­новий ліс, дубовий ліс, луки, бо­ло­­то та ін.).

4. Географічний пункт збирання – об­лас­ть, район, село.

5. Дата збирання.

6. Прізвище і підпис збирача (колекціоне­ра).

Заключним етапом складання гербарію є систематизація всіх зібраних мате­ріалів та остаточне їх оформлення. Гербарій скла­да­ють у папку-обгортку, на якій повинно бути зазначено: 1) прізвище та ініціали студента; 2) факультет; 3) курс і гру­па; 4) нав­чальний рік; 5) кількість зібраних видів.

До гербарію також додається список за­гер­баризованих рослин. Здаючи гер­ба­рій, сту­дент повинен добре знати латинську наз­ву кожної рослини, належ­ність її до від­по­відної родини, відомості про місце­зна­ход­ження та практичне і цено­тичне значен­ня.